Перше слово, яке приходить в голову, коли намагаєшся трохи розповісти про книгу Кшиштофа Піскорського “Сорок і чотири” — це дивно. Достатньо цікава та унікальна історія про альтернативні світи, інші цивілізації та подорожі в часі.
Кшиштоф Піскорський — це польський письменник (хоча тут нескладно здогадатися), який спеціалізується на написанні фантастичних творів. Він активно займається публіцистикою, є автором багатьох рольових ігор, які мають певну популярність в Польщі.
Для мене “Сорок і чотири” — це перше повноцінне знайомство з польською літературою. Так, згодний, вибрав я не надто видатний твір (більшість в першу чергу згадує “Відьмака” Сапковського А.), але я ніскільки не жалкую.
Сюжет
1844 рік. Головна героїня, Еліза Змієвська намагається потрапити до Лондона, найбільш укріпленого міста в світі. Вона представляє польське підпілля та опозицію. Від керівництва, жінка отримала надзвичайно важливе завдання: знайти та вбити польського інструктора та науковця Конрада Залуського.
Еліза розуміє, що потрапити до Лондона напряму їй не вдасться, тому вона вирішує пройти через етерні ворота в альтернативний світ (так названа Європа 2). Вона знайомиться із унікальним Кса’ру, тетигоном (гуманоїдна істота більше схожа на мураху) із Європи 13 та живою відрубаною головою геніального вченого Томаса Мітчела.
Елізі Змієвській прийдеться подолати безліч перепон, зіткнутися з багатьма цікавими постатями і остаточно визначитися зі стороною, за яку готова віддати життя.
Сюжет складний та має кілька часових проміжків і альтернативних варіантів. Автор знайомить нас із унікальним світом етеру та технологіями, що стають ключовою причиною глобальних змін в усіх реальностях.
Мені сподобалось багато ідей, які автор зачіпав в історії. Зокрема сподобалась сюжетна лінія з тетигоном Кса’ру, і чому він став вигнанцем у власному мурашнику.
Персонажі
На жаль, з персонажами в автора все не так чудово. Цікавими я вважаю лише два героя. Першою, звичайно ж, є головна героїня. Еліза Змієвська — це такий собі Ітан Хант (головний герой “Місії нездійсненої”), яка все може, всі загадки розв’язує, на отримані пораненні не звертає уваги, завжди в тонусі та ніколи не втомлюється. Однак, разом із цим, жінка в історії майже ніколи не доводить справи до кінця.
Добратися до Європи вона не змогла б без Кса’ру та Томаса. Ліквідувати Конрада вона теж не змогла. Допомогти повстанцям у протистоянні Луі Бонапарту не змогла. Ніяк не змогла допомогти містеру Байрону та його громаді в боротьбі проти розвитку етерних технологій.
Хоч автор і показує Елізу, як неймовірного та професійного шпигуна, проте жодного із завдань вона так і не виконала. І бісить, що після кожної її невдачі, всі все одно продовжують сприймати її, як сильного союзника чи ворога.
Другий персонаж, який дійсно може зацікавити, це тетигон Кса’Ру. Істота-комаха, яка заражена небезпечним грибком, яку шкода. В нього чітка мотивація, і йому вдається її досягти. Історія про культуру та життя мурашника тетиногів мене вразила найбільше.
Він міг читати думки, а відповідав через Томаса, який навчився розуміти мову тетигонів.
Мені було шкода, що після вдалого пошуку подарунку королеві свого рою, він не зміг отримати щасливий кінець. Він вважав себе боржником Елізі. І саме ця постійна нав’язлива думка змусила після відновлення статусу в сімействі повернутися до Європи та допомогти дівчині в її завданнях.
Інші персонажі не настільки цікаві, щоб їм виділяти кілька абзаців., останній, про кого скажу, кілька слів, це Конрад Залуський — типовий збожеволівший винахідник та бізнесмен, який збожеволів на підґрунті власної, ледь не божественної, місії.
Оцінка
Переваги історії
Неймовірний та оригінальний світоустрій.
Прекрасна інтеграція в історію справжніх історичних постатей.
Висока динаміка історії. Постійно щось відбувається, мені, як читачу, не було нудно насолоджуватися цією історією.
Етер та все, що з ним пов’язане.
Недоліки
Слабко прописані персонажі.
Дивне завершення (особливо це стосується ідеї тисяч Залуських, які з інших реальностей заміняють того, кого в нашому світі вбили).
Надзвичайно дивний спосіб подачі історії (може це стосується перекладу, не впевнений). Мені здавалося. наче ближче до кінця, автор сам втомився від власної історії. Останні кілька розділів виглядають сирими та незбалансованими.
Загальна думка про книгу Кшиштофа Піскорського “Сорок і чотири”. Мені книга сподобалась. Цікавий світ, безліч неймовірних подій принесли задоволення від читання.
Якщо подобається фентезі, альтернативні світи, стімпанк, переплетення різноманітних культур, то книга вам сподобається. Але не треба очікувати надто багато, щоб не розчаруватися.
