Розвінчую нав'язані штампи про "місто російської слави".
Ак’яр — українське місто з багатою та складною історією, яке стало об'єктом численних мітів, що спотворюють його справжнє минуле та сьогодення.
В контексті російської агресії та тимчасової окупації Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, критичне осмислення та розвінчання цих історичних та політичних мітів набуває особливої ваги. Це є необхідною умовою для протидії пропагандистським наративам окупанта, відновлення історичної правди та підтвердження законних прав України на свою тимчасово окуповану територію.
Розвінчуючи ці міти, ми можемо краще зрозуміти справжню, складну та багатогранну історію Ак’яра, вільного від нав'язаних пропагандистських штампів.
Міт №1: Севастополь належить росії, бо там російський флот та російське населення
Правда: Належність території визначається міжнародним правом, а не етнічним складом населення чи військовою присутністю. Крим, включно з Севастополем, є тимчасово окупованою територією України, що визнається більшістю країн світу.
Ідентичність міста формувалася під впливом різних культур протягом його історії. Варто згадати, що під час війн місто два рази було сильно зруйноване, і в ньому майже повністю змінилося населення. Так, після Кримської війни з 45 тисяч населення у 1850 році до 1866 року залишилося всього 10 тисяч, а після Другої світової зі 114 тисяч населення у 1941 році до 1944 року у місті залишилося всього 11 тисяч населення. Повторно місто заселялося здебільшого переселенцями з росії.
Міт №2: Севастополь ніколи не був українським містом
Правда: В місті завжди існувала українська громада. Так, тут народилася та жила відома оперна співачка Оксана Петрусенко, яка торік стала героїнею Радіодиктанту національної єдності; на початку XX століття у місті існував конспіративний український гурток, який згодом отримав назву “Кобзар”; у період Перших визвольних змагань була створена Севастопольська українська Чорноморська громада, а 29 квітня 1918 року в місті було урочисто піднято національний прапор над кораблями Флоту Української Народної Республіки.
У квітні 1992 року саме в Севастополі були створені ВМС України, так само можна згадати події 2014 року, коли штаб ВМС в місті та команди українських кораблів до останнього чинили спротив окупантам, а 21 березня 2014 року курсанти Академії ВМС України імені Нахімова сміливо заспівали гімн України у вже окупованому місті.
Міт №3: Севастополь неприступне місто
Правда: Хоча Ак’яр двічі героїчно оборонявся, це не робить його абсолютно неприступним. І Кримська, і Друга світові війни закінчилися падінням міста під натиском сил противника. Міт про неприступність є частиною російського героїчного наративу, але не відображає повної історичної картини.
Загалом місто не витримало жодної облоги:
💠Кримська війна (1853-1856): Перша велика облога Севастополя, яка тривала майже три роки. Місто було захоплене союзниками.
💠Облога 1918 року: Німецькі війська захопили Севастополь.
💠Облога 1919 року:совєтська Робітничо-селянська Червона армія захопила Севастополь.
💠Друга світова війна (1941-1942): Друга велика облога Севастополя, яка тривала 250 днів. Місто було захоплене німцями та румунами.
💠Друга світова війна (1944): совєтська армія звільнила Севастополь від німецьких військ.
Міт №4: Севастополь — місто російської слави
Правда: Цей стереотип, активно підтримуваний російською пропагандою, базується на героїчній обороні міста під час Кримської та Другої світової воєн.
Однак історія Ак’яра є складнішою. У захисті міста брали участь представники різних етносів, включаючи українців, які служили в складі російської армії. Наприклад, серед ключових фігур, пов'язаних з обороною Севастополя, був українець Петро Кішка з Поділля. Загалом, за різними оцінками, від 30% до 50% захисників Севастополя під час Кримської війни були українцями.
Цей міф ігнорує багатокультурне коріння міста та використовується для обґрунтування його виключно російської приналежності.
Міт №5: Севастополь не передавали Україні у 1954 році
Правда: Існують незаперечні юридичні докази цієї передачі. 19 лютого 1954 року
Президія Верховної Ради СРСР видала Указ про передачу Кримської області до складу УРСР. Хоча Севастополь мав особливий статус з 1948 року, підпорядковуючись безпосередньо союзним органам, у 1954 році було прийнято рішення про його включення до складу саме Кримської області УРСР, що було логічно з огляду на економічну та інфраструктурну інтеграцію міста з півостровом.
Ця передача була законодавчо оформлена відповідними актами на рівні СРСР, РРФСР та УРСР, а зміни були внесені до конституцій обох республік. З погляду міжнародного права та законодавства України, передача Севастополя є юридично чинною, і Україна успадкувала суверенітет над своєю територією, включаючи Крим та Севастополь, після відновлення незалежності у 1991 році. Поширення цього міфу є інструментом російської дезінформації, спрямованим на підрив територіальної цілісності України та виправдання окупації 2014 року.
Міт №6: Севастополь треба перейменувати на Херсонес чи Корсунь
Правда: Ідея перейменування Севастополя в Херсонес чи Корсунь є помилковою з кількох причин.
Херсонес — це історичне давньогрецьке місто, що існувало на території сучасного Севастополя, але припинило своє існування ще в XV столітті. На момент заснування Севастополя як Ахтіяра в 1783 році, Херсонес вже був руїнами. Отже, прямої історичної спадковості між цими містами немає.
Назва Корсунь є слов'янською адаптацією назви Херсонеса, що використовувалася в давньоруських літописах, подібно до того, як Константинополь називали Царгородом. Це не була самоназва міста ані в грецький, ані в пізніші періоди його існування.
Історичною ж назвою поселення, на основі якого виник Севастополь, є Ак'яр (кримськотатарською Aqyar, “білий обрив”, також Ахтіар та Ахтіяр), відоме з 1686 року. У 1783 році воно стало містом Ахтіар, а вже наступного року отримало назву Севастополь. Цікаво, що назва Ахтіар ненадовго поверталася у вжиток з 1797 по 1826 рік.
Міт №7: Херсонес зруйнували (кримські) татари
Правда: Це твердження є історично некоректним і спрощеним розумінням складного процесу занепаду античного міста.
Занепад Херсонеса був тривалим та багатоетапним процесом, який тривав кілька століть і був зумовлений комплексом різноманітних факторів, серед яких визначальними є економічні та політичні.
Місто, безумовно, страждало від завойовницьких походів протягом своєї історії, включаючи періоди, коли Крим перебував під впливом Золотої Орди. Але так само місто, наприклад захоплював київський князь Володимир Великий у 988 році, його спустошував Великий князь Литовський Ольгерд у 1363 році та князь Вітовт в 1397 році. Однак ці спустошення були лише однією з багатьох причин занепаду, а не єдиною визначальною.
Важливо підкреслити, що після остаточного занепаду Херсонеса в XV столітті ця територія залишалася малозаселеною до заснування Ахтіяра (майбутнього Севастополя) значно пізніше, у XVII столітті. Таким чином, немає прямого історичного зв'язку між руйнуванням Херсонеса та виникненням будь-якого поселення на його руїнах.
Міф про нібито "татарське руйнування" Херсонеса часто використовується в російських наративах для створення негативного образу кримських татар, що не відповідає складній та багатогранній історії Криму.
Міт №8: Назва "Севастополь" — це наша грецька спадщина
Правда: Назва "Севастополь" є запозиченою, скопійованою з назви іншого давнього міста — Севастополіса (сучасний Сухумі) — і не має місцевого кримського коріння.
Загалом, вона походить від пізньоримського імперського титулу Севастос/Себастос, з грецької мови "величний", аналог латинського "Август". Це вже період, коли столицю імперії з Риму перенесли в Константинополь, і грецька мова стала використовуватися на рівні з латиною.
Назву Севастополь можна перевести як "імператорське місто", або, якщо забути про контекст і переводити буквально, як "величне" чи "священне" місто. Звісно, в радянські часи історію про імператорське місто ігнорували, тому перекладали просто як "величне місто".
Ця назва не має відношення до Криму, не має відношення до місцевих греків, урумів і румехв, це імперське перейменування в намаганні наслідувати античність, що не відображає ані грецької, ані кримськотатарської історії регіону.
Міт №9: Легенда про білого монаха та інші легенди міста
“Білий монах” — відома легенда Севастополя. Це привид, якого час від часу бачать уночі на території городища Херсонес — людська фігура, що світиться білим, у довгополому одязі з капюшоном. Він часто лякає закоханих та нічних купальників, але взагалі він досить миролюбний. Хоча один момент, пов'язаний з ним, все ж таки дещо насторожує: що ділянка кам'янистого пляжу, що примикає до колишньої монастирської купальні, користується у місцевих жителів поганою славою. Не минає року, щоб там хтось не потонув.
Також у місті є й легенди про привидів у місцях, пов’язаних з Кримською та Другою світовою війнами, і стосуються місць найзапекліших боїв.
Що цікаво, російський крейсер “москва”, який довгий час базувався у місті, мав свого персонального привида, який жив у кінцевому коридорі під вертолітним ангаром і протягом багатьох років лякав своїми несамовитими стогонами весь екіпаж. Якщо він й існував, то сьогодні лякає вже не російських матросів, а риб на дні Чорного моря.
***
Дякую за увагу! Долучайтесь до мого каналу у тґ або у вотсапі, а підтримати мене копійчиною ви можете на donatello.
