Коли законопроєкт №15439 про перейменування топонімів у тимчасово окупованому Криму тільки-но вийшов у публічний простір, було цілком очевидно: фахові коментатори відреагують миттєво. Так і сталося.
Чи був пам’ятник Булгакову символом імперіалізму чи радше радянської культурної політики? Про декомунізацію, переосмислення історичних постатей та небезпеку монополізації політики пам’яті лівими радикальними підходами.
Під час громадського обговорення проєкту Постанови Верховної Ради України про перейменування населених пунктів Криму низка суб’єктів виступила із закликом вилучити з переліку на перейменування десятки назв, які, на їхню думку, не містять символіки російської імперської політики.
8 грудня 2013 року, з падінням пам'ятника лєніну на Бесарабці у Києві у нас почався лєнінопад. Не оминув він і Крим.
Для багатьох українців тимчасово окупований Крим є темною зоною. Наприклад, не всі знають, що попри окупацію, декомунізація населених пунктів 2016 року відбулася і в Криму. А як справи з деколонізацією, яка розпочалася у нас у 2023 році, у тимчасово окупованому Криму?
Радянський монстр? Поза Оранти? Знести не можна залишити? Моя позиція базується на моєму сприйнятті Києва і всякого його спадку, і вона прагматична
Нещодавно Національна комісія зі стандартів державної мови розродилась дивними рекомендаціями щодо перейменування низки українських міст і селищ. Дивними, бо в них комісія здебільшого зазіхає на питомі українські назви, як-от Запоріжжя.
Зараз Україна поділяється на області, райони (в областях), міста, села, райони (в містах), мікрорайони.
