Чому варто змінити адміністративну систему в Україні

Зараз Україна поділяється на області, райони (в областях), міста, села, райони (в містах), мікрорайони.

Таку систему ввів в використання радянський союз в 1924-1929тих роках. Така система ніколи до того не використовувалася на українських землях. До того ж, під час утворенню нових областей, враховувався здебільшого економічний, а не історичний фактор, території Слобожанщини перемішали з територіями Донбасу, території Поділля з Причорномор'ям, а території північного Полісся з центральною Надніпрянщиною. Через це в регіонах зупинився розвиток місцевих діалектів і відбулася втрата ідентичності, це допомогло совєтам русифікувати українські землі.

Декомунізація повинна відбутися не лише зміною назв регіонів, а і повною відмовою від радянського устрою. Їх устрій будувався під соціалістичні потреби, а також для полегшення управління над людьми.

По закінченню війни треба буде враховувати і ризик нової потреби оборонятися, тому треба враховувати і максимальну логістичну зручність. Потрібно буде будувати нові міста і селища для постраждалих людей, а тому адміністративні зміни неминучі.

І якщо вже починати щось робити, то було б добре, довести все до кінця.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
ЗС
Захар Слєпченко@zaha_slepa

27Прочитань
0Автори
0Читачі
На Друкарні з 27 травня

Вам також сподобається

Коментарі (2)

За вісім десятиліть свого існування УСРР/УРСР кілька разів міняла адміністративний поділ: були великі губернії, малі окру́ги, області, котрі без перепон об'єднували й ділили. Адміністративний устрій, як належить, відповідав економічній і керівницькій потребі моменту.

Чому ж хтось вирішив ці області — от саме переліком! — прописати в Конституцію? Думається, так наївно хотіли убезпечитись від сепаратизму. Але навспак заклали підвалини для ідеї федералізму. Закостенілі області почали сприйматись чимось засадничим, подібно до інших інституцій, згаданих в основному законі, чи навіть більше — державоутворюючим.

Недоторканість регіонів підважувала ідею унітарності держави.

Шкода, що остання адміністративна реформа не наважилась зазіхнути на межі областей. Сакральність цих довільних і застарілих "границь" — ще й економічна проблема. Адже за більше ніж півстоліття економічні зв'язки і розподіл населення давно "перегрались".

Коли адміністративну реформу лише тільки анонсували, сподівався, що не просто об’єднають райони у більші, а сформують повіти, довкола 100/200-тисяних містечок, а потім ті об’єднають у земства за обрисами етнорегіонів / старих губерній. Розмріявся тоді, ех.

Вам також сподобається