Вихід Малі, Буркіна-Фасо та Нігера з Західноафриканського економічного співтовариства (ECOWAS) послаблює Європу. Однак користь з цього має Росія.
Одночасний вихід Малі, Буркіна-Фасо та Нігеру з Західноафриканського економічного співтовариства (ECOWAS) 28 січня 2024 року подальше поглиблює багатовимірну кризу в регіоні Сахелі. Усі три держави — Буркіна-Фасо тоді називалося "Верхньою Вольтою" — увійшли до 15 засновницьких країн в 1975 році й мали досить вражаючу політичну історію.
Вони стали частиною економічного простору, який, крім вільного руху товарів, також гарантував вільний рух громадян у регіоні.
Проте зі зрушенням настроїв стосовно ECOWAS після невдалого мирного процесу в Алжирі в Малі та військових переворотів в Бамако, Уагадугу та нещодавно в Ніамеї ситуація кардинально змінилася. Три країни були тимчасово виключені з економічного товариства через неконституційні зміни влади та зазнали суворих економічних санкцій, які значно обмежили вільний рух, торгівлю та регіональні фінансові транзакції.
У широких верствах населення та добре організованих громадських організаціях була висловлювана критика щодо санкційного режиму регіональної організації, оскільки враження у цих трьох країнах було таке, що санкції спрямовані передусім проти населення, а не проти політичних еліт чи нових військових керівників. Тому одночасний вихід не є несподіваним, а є результатом вже довгої складної ситуації: через політичну фрустрацію як у населення, так і в урядів, через економічні турботи та сильне усвідомлення суверенітету, особливо щодо зовнішнього впливу на внутрішні державні справи.
Перш за все, військові були розчаровані та роздратовані формально демократичними урядами та їхніми частково корумпованими справами з французькими елітами й представили себе як коректив проти цих злочинів. Підтримка з боку населення проявилася особливо в усіх трьох країнах після переворотів, коли протестувальники здійснювали насильні напади на споруди колишньої колоніальної держави Франції, яку звинувачували в тому, що вона занадто багато впливала на обрані уряди.
Мілітарні режими, які захоплюють владу, особливо серед молодих людей, не обов'язково сприймаються як поширення неправедності, а мають певну довіру, яка базується на широко поширеному відчутті політичної втоми.
Багато, особливо молоді люди, аргументують, що колишні демократично обрані уряди нічого не робили, щоб змінити безвихідь, яка характеризується високим рівнем безробіття серед молоді та широко поширеною незахищеністю за межами столиць.
Це не можна недооцінити, оскільки за останні 15 років Сахельська зона пройшла разючий демографічний розвиток: в регіоні проживає понад 230 мільйонів молодих людей віком до 24 років, що становить 60 відсотків від загального населення. Загострюються умови безпеки, стрімко змінюються кліматичні умови та постійно змінюються динаміки конфліктів, очолювані встановленими джихадистськими групами, ставляють перед молодими людьми регіону постійно нові виклики.
У серпні 2022 року, коли президент Базуум ще був при владі в Нігері, за звітом Дитячого фонду ООН ЮНІСЕФ було закрито 890 шкіл по всій країні, включаючи 855 початкових шкіл. Тоді 72 000 учениць і учнів не мали доступу до початкової освіти через напружену ситуацію з безпекою. Подібні ситуації можна було спостерігати в сусідніх країнах Малі та Буркіна-Фасо. У всіх трьох державах монополія на насильство держави обмежується виключно столицями, що призводить до того, що поза центрами в провінціях справді вдалося закріпитися джихадистським терористичним групам і міліціям.
ECOWAS вживала суворі санкції та загрози проти військових путчистів в Ніамеї у 2023 році, що скоріш за все було контрпродуктивним і підсилило ворожість до регіональної організації навіть у певних частинах громадського суспільства і призвело до ще більшого зближення трьох держав - настільки, що вони навіть обговорювали укладення спільного оборонного пакту проти потенційного вторгнення військ Західноафриканського економічного співтовариства.
З позицій реальної політики виникає питання про те, як регіональна організація, буде взаємодіяти з виходом трьох внутрішніх держав.
Формально ECOWAS оголосило, що вихід триватиме один рік. Це залишає мало часу для трьох урядів переглянути перетин кордонів, регіональну торгівлю та міжнародні фінансові транзакції, особливо з сусідніми країнами.
Сахельська зона - один з найбідніших регіонів у світі. Вона одночасно стикається з викликами екстремальної бідності, наслідками зміни клімату, частими кризами у сфері харчування, швидким наростанням населення, крихким керівництвом держави, корупцією, нерозкритими внутрішніми напругами, нелегальною торгівлею та терористичними загрозами безпеки.
Вихід Малі, Буркіна-Фасо та Нігера з ECOWAS підкреслює термінову необхідність міжнародного залучення та підтримки для подолання складних викликів, з якими стикається Сахельський регіон. Важливо, щоб міжнародне співтовариство співпрацювало і підтримувало країни, що стикаються з проблемами, для сприяння довгостроковій стабільності та розвитку в регіоні. Це легше сказати, ніж зробити, особливо тепер, коли вплив Росії на регіон перебуває в центрі уваги.
Усі три військові режими відвернулися від колишньої колоніальної держави Франції і переосмислили багатобічну або регіональну участь у власній країні, повністю припинивши участь в МІНУСМА в Малі.
Стосунки з Москвою натомість були зміцнені на різних рівнях, як у Малі з участю російської групи наемників "Вагнер" у центрі країни, так і в Буркіна-Фасо з намірами про партнерство у сфері енергетики з російським державним концерном "Росатом", який має допомогти у будівництві атомної електростанції.
Також на дипломатичному рівні відбувається зближення: так, у кінці 2023 року вперше за 30 років було відкрито російське посольство в Уагадугу. Нігерський уряд також здійснив у січні 2024 року візит до Москви на високому рівні для переговорів щодо широкомасштабних можливостей співпраці.
Європейський Союз припинив свою військову навчальну місію після захоплення влади військовими й захоплення президента Базуума.
Очевидно, що Росія тут переслідує стратегію представлення себе як альтернативної моделі розвитку порівняно з Європейським Союзом, одночасно забезпечуючи собі ексклюзивні права на експлуатацію корисних копалин у країнах.
Отже, чи має Європейський Союз та Німеччина тепер відвернутися, особливо з урахуванням того, що Нігер тепер не діє проти перевізників у регіоні Агадез? Прагматизм - це, на жаль, не задовільна відповідь: у середньостроковій перспективі нам доведеться співпрацювати з військовими режимами в регіоні у різних секторах, щоб зменшити критичну ситуацію з харчуванням і безпекою. На цьому етапі Німеччині, з врахуванням обіймання нею голови регіональної ініціативи розвитку Сахельського альянсу та після відходу Франції з регіону, випала особлива роль.
Автор Філіпп М. Голдберг очолює Центр компетенції Фонду Фрідріха Еберта з питань миру та безпеки в регіоні Субсахарської Африки зі штаб-квартирою в Дакарі. Попередньо він працював керівником офісу Фонду Фрідріха Еберта в Малі та експертом з питань Західної Африки в Берліні.
