Коли кажуть про античний період в історії Криму, на перший план виходять давні греки, і звісно ще скити (скіфи). Та й взагалі, багато українців, коли тема заходить про Крим, апелюють до "першого населення", і у них це чомусь раптом греки. Давні греки це звісно добре й красиво, але не варто забувати, що у Криму до них ВЖЕ жили люди.
Історія у Криму не почалася з давніми греками, вони колоністи, вони сюди припливли. Перші відомі нам народи Криму (відомі, бо, наприклад для представників кизил-кобинської культури у нас навіть назви немає, хоча скоріш за все це й були майбутні таври) — це таври в горах і передгір'ях та кімерійці у степах.
Якщо останні це кочовики й точно прийшли ззовні, то таври це осіле населення, і про них мало що відоме — чи сформувалися вони у Криму, чи прийшли пізніше, чи прийшли з кімерійцями, ніхто точно не скаже. Ми навіть самоназву їхню не знаємо, бо до нас дійшла лише їхня давньогрецька назва, власне "таври".
Від таврів взагалі мало що залишилося, здебільшого поселення з залишками конструкцій жител і кераміки, та поховання — кургани та кам'яні ящики. Зі знахідок можна зробити висновок, що таври займалися землеробством, скотарством та рибальством.
Зразків мови у нас майже не залишилося, все що є — це окремі слова, по типу назви Παλάκιον/Palakia, що дійшла до нас від тих самих давніх греків. Відповідно всі припущення щодо етнічної приналежності таврів це лише припущення.
І от з VI століття до нашої ери, у Криму з'являються давньогрецькі колонії: Херсонес, Керкінітида, Пантікапей, Теодосія тощо, ну ви в курсі. Через всю їхню історію проходить і торгівля, і боротьба з місцевим населенням, кочовиками, та й з іншими колоніями, десь більше, десь менше.
Херсонес, наприклад, буквально побудований якщо не на території таврів, то впритул до неї. На його некрополях є надгробки, де написано, що померлих убили таври. Геродот стверджує, що всіх мореплавців таври приносять у жертву богині Діві, а голови виставляють на палях біля будинків.
Хоча, нагадую, таври були місцевим населенням, і саме давні греки до них припливли, щоб забрати найкращі прибережні землі та заснувати там свої колонії. Таврських джерел у нас не залишилося, щоб їх виправдати, але я все одно скоріше займу їхню сторону, ніж сторону прийшлих колоністів.
Легко прийти на чужу землю, звинуватити місцевих що вони розбійники, і що через це їхня земля має належати вам, бо ви цивілізованіше. А ще легше залишитися в історії хорошими хлопцями, бо від вас залишилися джерела, а від ваших противників - ні.
До межі ер згадки про таврів потрохи пропадають. Це пов'язане з подіями III століття до н. е., коли Велика, так звана Причорноморська Скитія занепадає, і утворюються дві пізньоскитські Малі — у Добруджі (в сучасній Румунії) та у Криму і Нижньому Придніпров'ї. Остання також згодом отримала назву Тавроскитія, як ми бачимо з назви та відповідно до етноніма тавроскити, відбуваються асиміляційні процеси між двома народами.
Але і там протистояння з давніми греками нікуди не дівається, так, у II столітті до н. е. пізні скити (чи вже тавроскити?) захоплюють та руйнують Керкінітиду, що на той час вже належала Херсонесу, а давні греки з Херсонеса захоплюють та руйнують таврокитську столицю, що відома нам лише під давньогрецькою назвою Неаполь-Скитський.
Це вже більше частина скитської історії, то ж про неї якось потім. Але ми знаємо, що тавроскити нікуди не поділися, вони залишалися у горах і передгір'ях Криму, і разом з сарматами, готами, тими ж греками, печенігами, кипчаками-половцями, аланами, італійцями тощо склали основу трьох корінних народів України, що сформувалися у Криму.
***
Дякую за увагу! Долучайтесь до мого каналу у тґ або у вотсапі, а підтримати мене копійчиною ви можете на donatello.
