Вступ
Вітання, нещодавно я натрапив на термін “снохацтво”, який застосовувася у Російській Імперії у XVIII-XIX століттях та, переважно, поширювався на селища території Росії й їхніх жителів. Попереджаю, ця тема може вважатися дещо огидною та, насправді, неприємною для читання.
Розкриття поняття
Насамперед ми відкриємо словник: “Сноха́цтво - практика в російському селі, за якої чоловік - глава великої селянської сім'ї (що живе в одній хаті) перебуває у статевому зв'язку з молодшими жінками сім'ї, зазвичай із дружиною свого сина...”. Звучить жахливо, правда? Насправді ж, це була поширена практика у тогочасному російському селі, яка набула статусу буденного, про що говорять російські дослідники:
Ніде здається, крім Росії, - зазначав В. Д. Набоков, - немає принаймні того, щоб один вид кровозмішення набув характеру майже нормального побутового явища, отримавши відповідну технічну назву - снохацтво
За спостереженням етнографа А. В. Балова, в ярославських селах снохацтво або незаконне співжиття свекра з невісткою - явище доволі непоодиноке...
Причини виникнення
Чому ж дане поняття утвердилося у російському побуті? Насправді, основних причин, загалом, є дві:
Батько своїх синів пошвидше одружував їх ще у доволі молодому віці, аби, скориставшись їх недосвідченістю, використати їхніх дружин у своїх мерзенних цілях. За свідченнями А. П. Звонкова: “..у селах Єлатомського повіту Тамбовської губернії було заведено одружувати 12-13 літніх хлопчиків на наречених 16-17 років. Батьки, схильні до невігластва, навмисне одружували своїх синів молодими...”.
Наступна причина, яка зумовила значне поширення й утвердження у сім’ях цього “феномену” це те, що багато молодиків, після того як одружилися, вирушали працювати, з метою прогодувати велику родину. Таким чином, це позбавляло батька будь-яких обмежень по відношенню до дружин своїх синів. “Часті випадки в сім'ях, де молодий чоловік, працюючи на фабриці, роками відсутній або відбуває військову службу, а свекор починає зваблювати найзухвалішим і найбрутальнішим чином" (відомості з Мединського повіту Калузької губернії). Також, що не менш важливо, батько найчастіше сам відправляв синів на роботу, щоб залишити їхніх дружин без їхнього захисту (хоча траплялися випадки кровозмішання навіть тоді, коли сини перебували вдома): “Молоде подружжя не проживе раз і року, як батько відправляє його на Волгу або куди-небудь у працівники. Дружина залишається одна під слабким контролем свекрухи”.
Описи очевидців
Методи, якими користувався батько задля реалізації своїх задумів, доволі прості, найчастіше, це подарунки та позбавлення снохи важкої роботи. На диво, це спрацьовувало, у іншому випадку той (батько) часто кричав та принижував невістку, коли повертався син, то він стверджував, що та, нібито, зраджувала йому з іншими. Зазначається, що жінка, яка відмовила свекру, переживала важкі побої та знущання над собою зі збоку батька свого чоловіка. Ви можете запитати, невже невістки не скаржились до волосних судів наприклад? Вони, найчастіше, питання такого характеру не розглядали, навіть якщо трапиться навпаки, то у кінцевому вироку винною виявиться жінка, хоча були й випадки, коли батька карали, але це більше виключення з правил:
Юрист дореволюційної доби І. Г. Оршанський у своєму дослідженні наводив приклад, коли за скаргою невістки на умовляння свекра до снохацтва, останнього рішенням волосного суду було позбавлено "большини" . Але це було радше винятком, ніж правилом. У тих випадках, коли злочинний зв'язок свекра з невісткою відкривався, винною, як правило, визнавали жінку, на яку чекала жорстока розправа з боку чоловіка. Ось характерний підсумок самочинної розправи: "Дружину було побито до напівсмерті; волосся наполовину вирвали, обличчя перетворили на один суцільний синець, тіло вискубали, одяг пошматовали на дрібні клаптики, тож жінка опинилася на вулиці зовсім гола...
Зараз хочу процитувати одну історію, яка, по-правді, викликала при прочитанні доволі моторошні відчуття та емоції. Звичайно, ми з вами чудово розуміємо, що можуть виникнути серйозні наслідки внаслідок інцесту, як-от вагітність. Таке траплялося, і от одна з таких історій:
Випадок убивства сином батька-снохаря мав місце в с. Бежаниці Псковської губернії. На початку ХХ ст. в окружному суді слухалася справа Мотрони К. та її свекра Дмитра К., обвинувачених у дітовбивстві. Обвинувачена Мотрона К., селянка, заміжня, 30 років, на розпитування поліцейського урядника зізналася йому, що впродовж 6 років, підкоряючись наполяганню свекра, перебуває у зв'язку з ним, прижила від нього сина, якому в даний час близько п'яти років. Від нього ж вона завагітніла вдруге. Свекор Дмитро К., селянин, 59 років, дізнавшись про наближення пологів, наказав їй іти в ригу і, щойно вона народила, схопив дитину, зарив її в землю в сараї
Як щодо України?
Моторошна історія, яка викликає огиду та презирство, але такою була реальність у ті часи в колишній Російській Імперії, до якої, нажаль, внаслідок поневолення українського народу, належала Україна. Чи траплялися щось подібне у нас? Щоб дати відповідь на це запитання нам допоможе Іван Франко, а точніше його праця “Етнографія і фольклористика”, де у “Болгарських працях Драгоманова” він порушив тему кромозмішання на територіях нашої держави.
Згадує письменник одну подію, яка трапилася з ним під час військової служби у 1879 році:
І так, в р. 1879 під час своєї військової служби мені оповідали вояки тої компанії полку Гондрекур, де я проживав, що там перед кількома роками лучився такий факт: до одного рекрута вечором прийшла мати з села. Син був тоді на муштрі, а мати, ще молода жінка, втомившися, лягла на його постелі і заснула. Вояки-збиточники сказали синові, коли той вернув з муштри: «Ти, хло, тут до тебе твоя любка прийшла». Той утішився, побіг до кімнати, в котрій случайно не було нікого, а не пізнавши в потемках сплячої жінки, сповнив з нею гріх. Тільки коли внесли світло, він побачив, що се його мати, і, не мовлячи нікому нічого, побіг на піддашшя і повісився. Коли б не певність, що се факт (а вояки, котрі мені се оповідали, знали особисто того нещасного рекрута і його матір), можна би подумати, що й тут маємо діло з відприском старогрецької історії про Едіпа.
Можна стверджувати що це поодинокі випадки й явище не утвердилося як щось звичне. Про це пише Михайло Драгоманов, де говорить, що “коли й існувала колись неозначеність в полових відносинах на Україні, то навіть пам’ять про неї мусила давно загинути”.
Франко також згадує такі випадки у XVII ст:
…ще в далеко пізніших часах, в XVII віці (коло 1632 р.), княжна Теофіля Острозька в установі для людності окільної, мовлячи: Jeśliby się też trafiło, jako się tam znajduje, żeby miał ojciec z synowa swoją mieszkać w nierządzie, a świadectwo pewno było, tedy go gardłem karać, jednak z dołożeniem się naszym (Якщо б так сталося, що батько зі своєю невісткою жив би незаконно і було про це певне свідчення, тоді його скарати на горло, повідомивши нас про це)
Висновки
Настав час зробити певні фінальні твердження. Їхня культура буквально просякнута такими гидкими наративами та історіями, які, як ми з’ясували, довгий час для них були побутовою справою. Таке явище як “снохацтво” існувало досить тривалий час, згадуються випадки також у XX ст. У літературі йому відведено певне місце: про нього згадують Тургєнєв “Батьки і діти”, Горький «На плотах», Бунін «Деревня». Художник В.Маковський, який присвятив цьому явищу полотно, його ви можете побачити на початку.
Отож, настав час підводити висновки. Не думав, що перша стаття на цій платформі буде саме присвячена бридкому феномену під назвою “снохачєство”, але він мені знову показав з ким ми маємо справу, це було необхідно для неоднократного підтвердження думки про те, що росіяни з давніх часів керуються такими потворними поглядами. Звірства та військові злочини російської армії на території нашої держави є яскравим підтвердженням цього: вони мають багатовікове підґрунтя, адже утвердження таких засад у побутовому житті на протязі тривалого часу не створить здорову людину, що вже говорячи про суспільство.
Я дякую вам за виділений час, який ви присвятили прочитанню мого допису. Бажаю нам усім швидкої перемоги. Слава Україні!
Використані джерела:
