А небо дивиться в море.
Море вдихає небо.
Між морем та небом — чайки
Та ластівки галасливі.
В лісах та у джунглях — звіри
Дикі, страшні та милі.
В шумних річках та в озерах
Плескається весело риба.
В пустелях — піски та спека.
І вітер піскові бурі
Здійма від землі до неба,
Стіною в пустелі спеки,
Хмарою темною суне.
А люди — ховаються в мушлі,
В безпечні міцні фортеці,
В хатах та в будинках душних.
Хати землетруси хитають,
Розхитують їх у руїни.
Руїни — здіймає торнадо,
Цунамі знесе їх в море
Разом із людьми у мушлі.
Печалі лунатимуть в небо,
Крики потонуть у водах.
Птахи — у леті вітрами
Збиті спадають градом
Над джунглями та лісами,
Які в буреломах стогнуть,
Гинуть у путах ліану.
І виверження вулканів —
Попіл кидають в простір,
Спливають лавою в море —
Острів будують, берег,
Життя на землі, майбутнє.
Там люди сховаються в мушлях —
В природі бо всі молюски,
Базару пташиного гідні
Та протилежні звірам
Диким, страшним та милим…
…Так думалося з утоми
В кафе у затишній тиші
За філіжанкою кави.
Краплі дощу збігали
По склу вітринному криво —
Наче креслили карту
Безлічі річищ в море.
