Крізь тютюновий дим відлунням сміх дівочий
У танцях та піснях під музику гучну.
Та нудилися дні! Тривалішали ночі
У млості насолод та пестощах без сну.
Горіли всі сади…І Бог стояв так близько!
З Кадуком чемерґес коли ти джбаном пив…
З того й не зчувся як дістався тої риски —
Спіткнувся, впав коли її переступив.
І цебеніла кров з чола у розчерк долі,
Спадала в небуття, петляла до петлі.
І віддалявся Бог! Ти падав вниз поволі
У попелу садів, тримаючись землі
З питаннями в очах… — туди, в кривавий обрій,
У обрисах руїн зникає тінню де
Буття усе твоє
Пошарпане
Осібне,
Далеке від радінь,
Зухвале та пусте.
…Здіймеся врешті решт. Ретелно попіл струсиш —
Цинічний весь такий! Та з посміхом кривим
Неспішно зробиш крок, в той розрух мовчки рушиш —
Ідеш сліпий у світ. Та з власним світом став
На фінішній прямій, де та червона риска,
Яку (не втямив як!) умить переступив…
Там ще цвіли сад і ще Бог був так близько!
З Кадуком коли ти сміявся, їв та пив…
*********чемерґЕс — самогон сумнівної (в можливо і ні, то вже як кому) якості.
