Йозеф Геббельс, майстер нацистської пропаганди і, можливо, найуспішніший медіачарівник Новітнього часу, коротко пояснював свій метод: “Брехня, сказана один раз, залишається брехнею. Брехня, повторена тисячу разів, стає правдою”. Гітлер у книзі “Mein Kampf” писав, що “будь-яка пропаганда, якщо вона хоче бути успішною, повинна обмежуватися лише небагатьма пунктами і викладати ці пункти стисло, ясно, зрозуміло, у формі гасел, які легко запам'ятовувати, повторюючи все це доти, доки вже не може бути жодного сумніву в тому, що і найвідсталіший зі слухачів напевно засвоїв те, що ми хотіли”. Що може додати до цього сучасний торговець фейковими новинами?
Радянська машина пропаганди була настільки ефективною, що примудрялася приховувати жахливі звірства всередині країни, одночасно створюючи її утопічний образ за кордоном. На початку 1930-х років ліві західні журналісти та інтелектуали прославляли СРСР як ідеальне суспільство, а в цей час мільйони радянських громадян ставали жертвами жорстоких політичних репресій і вмирали від голоду, організатором якого був Сталін. У 21 столітті інколи важко розібратися, якій версії подій вірити, але сьогодні жоден режим не може знищити мільйони людей, щоб про це не дізнався увесь світ, допоки існують Facebook і Twitter.
На жаль, для Homo sapiens істина ніколи не була першим пунктом порядку денного. Багато людей припускають, що, якщо та чи інша релігія або ідеологія невірно трактує дійсність, її послідовники рано чи пізно це зрозуміють, тому що не зможуть конкурувати з більш проникливими суперниками. Це черговий міф. На практиці сила людської співпраці залежить від хиткої рівноваги між правдою і вигадкою.
Якщо ви занадто сильно викривите реальність, це справді послабить вас, підштовхнувши до абсурдних дій. Наприклад, 1905 року медіум зі Східної Африки на ім'я Кінджікітіле Нгвале оголосив, що в нього вселився дух змія Хонго. Новий пророк повідомив корінним жителям німецької колонії у Східній Африці, що вони повинні об'єднатися і вигнати німців зі своїх земель. Щоб зробити своє послання більш привабливим, Нгвале забезпечив послідовників чарівним зіллям, яке нібито перетворювало німецькі кулі на воду (маджі на суахілі). Так почалося повстання Маджі-Маджі. Воно було придушене. На полі бою німецькі кулі не перетворювалися на воду, а безжально рвали тіла погано озброєних повстанців.
З іншого боку, без опори на якусь міфологію неможливо ефективно згуртувати маси людей. Якщо ви апелюватимете до грубої реальності, за вами піде мало хто. Без міфів було б неможливо організувати не тільки невдалі бунти, як-от Маджі-Маджі, а й набагато успішніші акції, наприклад, повстання Махді та повстання Маккавеїв.
По суті, коли йдеться про об'єднання людей, вигадані історії мають перевагу перед правдою життя. Якщо ви хочете оцінити лояльність групи людей, набагато розумніше вимагати від них повірити в абсурд, а не в істину. Якщо великий вождь каже, що сонце сходить на сході і заходить на заході, для згоди з ним не потрібна вірність. Але якщо великий вождь оголосить, що сонце сходить на заході і заходить на сході, аплодувати йому будуть тільки по-справжньому віддані люди. Аналогічним чином, якщо всі ваші сусіди вірять в одну й ту саму безглузду історію, ви можете розраховувати на їхню згуртованість у важкі часи. А якщо вони готові вірити тільки підтвердженим фактам, які це дає гарантії?
Межа між вигадкою і реальністю піддається розмиванню з найрізноманітнішими цілями, починаючи з розваги і закінчуючи виживанням. Ви не зможете читати романи або грати в ігри, якщо хоча б ненадовго не відкинете скепсис. Щоб по-справжньому насолодитися футболом, ви маєте прийняти правила гри і щонайменше на 90 хвилин забути, що це всього лише плід людської фантазії. на ви думатимете: яка дурість — 22 людини ганяються за одним м'ячем. Часом футбол, починаючись як звичайна розвага, потім перетворюється на щось більш серйозне, і це підтвердить вам будь-який англійський хуліган або аргентинський націоналіст. Футбол допомагає в пошуку ідентичності, об'єднує великі спільноти і навіть стає приводом для прояву насильства. Нації та релігії — це накачані стероїдами футбольні клуби.
Люди мають дивовижну здатність одночасно знати і не знати. Або, якщо точніше, вони здатні дізнатися, якщо задумаються, але більшу частину часу вони не замислюються, а тому не знають. Якщо ви по-справжньому замислитеся, то зрозумієте, що гроші — це фікція. Але зазвичай ви занадто зайняті, щоб думати про це. Якщо вас запитають, ви відповісте, що футбол — людський винахід. Але в розпал матчу вас ніхто про це не запитає. Доклавши деяких розумових зусиль, ви виявите, що нація — це ні що інше, як майстерно сплетена фантазія. Але в розпал війни у вас не буде на це ні сил, ні часу. Якщо ви прагнете абсолютної істини, то зрозумієте, що історія про Адама і Єву — міф. Але як часто вам потрібна абсолютна істина?
Істина і влада можуть іти пліч-о-пліч, але лише до певного часу. Рано чи пізно їхні шляхи розійдуться. Якщо вам потрібна влада, в якийсь момент вам доведеться поширювати вигадку. Якщо ви хочете дізнатися правду про світ, у якийсь момент вам доведеться відмовитися від влади. Доведеться визнати факти (наприклад, про джерела вашої влади), які викличуть гнів у союзників, розчарують прихильників або порушать згоду в суспільстві. Протягом усієї історії філософи стикалися з цією дилемою. Служити владі — чи служити істині? Прагнути об'єднати людей, змушуючи всіх повірити в одну історію, чи дозволити людям знати правду, навіть ціною роз'єднаності? Наймогутніші суспільні інститути — християнські священник, мандарини часів Конфуція, ідеологи комунізму ставили єдність вище за істину. У цьому був секрет їхньої могутності.
Людство як вид віддає перевагу владі, а не істині. Ми витрачаємо набагато більше часу і сил на спроби керувати світом, ніж на спроби зрозуміти його, і навіть коли намагаємося розібратися у світоустрої, зазвичай робимо це в надії, що розуміння світу допоможе нам його контролювати. Тож, якщо ви мрієте про суспільство, в якому править істина, а не міфи, вам не варто чекати надто багато від Homo sapiens.
Усе це не означає, що фейкові новини не така вже й серйозна проблема, або що політики та священник мають повне право безсоромно брехати. Абсолютно хибним є й інший висновок, що все навколо — фейкові новини, що будь-яка спроба дістатися до істини приречена на невдачу і що між серйозною журналістикою і пропагандою немає жодної різниці. За фейковими новинами стоять реальні факти і реальні страждання. Страждання людей часто бувають викликані вірою у вигадку, але самі страждання завжди реальні.
Тому замість того щоб вважати фейкові новини нормою, слід визнати, що проблема набагато складніша, ніж ми припускали, і що потрібно докладати ще більше зусиль, щоб відрізнити реальність від вигадки. Ідеал недосяжний. Одна з найбільших помилок полягає в запереченні складності світу і прагненні мислити в абсолютних категоріях незайманої чистоти і сатанинського зла. Жоден політик не говорить всієї правди, але деякі все ж кращі за інших. Якби у мене був вибір, я набагато більше вірив би Черчиллю, ніж Сталіну, навіть попри те, що британський прем'єр-міністр не соромився прикрашати факти, коли це було йому вигідно. Так само не буває газет без тенденційності та помилок, але деякі щиро намагаються з'ясувати правду, тоді як інші являють собою машину з промивання мізків.
Кожен із нас зобов'язаний витрачати час і сили на боротьбу проти власної упередженості та перевірку джерел інформації. Ми не в змозі все дослідити самі, але саме тому необхідно щонайменше ретельно перевіряти свої головні джерела інформації — чи то газета, чи то сайт в інтернеті, чи то телеканал, чи то людина. Я пропоную два простих практичних правила.
По-перше, якщо ви хочете отримувати надійну інформацію, за неї доведеться платити, і чимало. Сьогодні основною моделлю на новинному ринку є — “захопливі новини безкоштовно в обмін на вашу увагу”. Ви нічого не платите за новини й отримуєте продукт низької якості. Гірше того, ви самі стаєте продуктом, не підозрюючи про це. Вашу увагу, привернуту сенсаційними заголовками, потім продають рекламодавцям або політикам.
Набагато кращою є альтернативна модель: “ви платите за високоякісні новини, без зловживання вашою увагою”. У сучасному світі інформація та увага — надзвичайно цінний актив. Було б божевіллям безплатно віддавати свою увагу, отримуючи натомість лише інформацію низької якості. Якщо ви готові платити за якісну їжу, одяг та автомобілі, чому б не платити за якісну інформацію?
І друге практичне правило: якщо вас справді цікавить якесь питання, зробіть над собою зусилля і прочитайте наукову літературу. Під науковою літературою я маю на увазі статті в рецензованих журналах, книжки опубліковані відомими науковими видавництвами, роботи професорів з авторитетних інститутів. Звичайно, наука не всесильна і в минулому багато разів помилялася. І все ж протягом століть наукова спільнота залишалася найнадійнішим джерелом знання. Якщо ви вирішите, що наукова спільнота в чомусь помиляється, не виключено, що ви матимете рацію, але ви маєте щонайменше бути обізнаними про наукові теорії, які спростовуєте, і знайти фактичні докази на користь вашої точки зору.
