Україна сьогодні перебуває на найгірших позиціях у Європі за рівнем розвитку середньохвильового (СХ) радіомовлення. У той час, коли європейські країни модернізують свої СХ-мережі або використовують їх для стратегічних завдань, українські об'єкти зазнали значного занепаду. Це стало наслідком не тільки російської агресії, але й системних проблем в управлінні інформаційною політикою.
Потенціал і стан середньохвильового мовлення в Україні
До початку російської агресії Україна мала розвинену інфраструктуру СХ-мовлення. Основні частоти, які забезпечували стратегічну перевагу, сьогодні перебувають у критичному стані:
972 кГц: Потужний передавач у „Лучі“ (1,2 МВт) був знищений, хоча антена залишилася цілою. Ця частота покривала до 1500 км уночі й могла бути почута в Росії;
549 кГц: Захоплений ворогом у 2022 році, передавач знищено. Антена лишається в робочому стані, але об'єкт не відновлюється.
1431 кГц: Передавач, здатний охоплювати Сибір, був вимкнений ще у 2018 році. Він зберігався в робочому стані до обстрілів, але зараз потребує відновлення.
936 кГц (Красне): Львівський об'єкт мав потужність 1,2 МВт, але антени були зруйновані у 2021 році, залишилася лише одна з можливістю відновлення.
1278 кГц (Петрівка, Одеська область): Єдиний діючий передавач у країні, але працює на аварійній антені й зі зниженою потужністю (60 кВт із 100).
Україна сьогодні перебуває на найгірших позиціях у Європі за рівнем розвитку середньохвильового (СХ) радіомовлення. У той час, коли європейські країни модернізують свої СХ-мережі або використовують їх для стратегічних завдань, українські об'єкти зазнали значного занепаду. Це стало наслідком не тільки російської агресії, але й системних проблем в управлінні інформаційною політикою.
Потенціал і стан середньохвильового мовлення в Україні
До початку російської агресії Україна мала розвинену інфраструктуру СХ-мовлення. Основні частоти, які забезпечували стратегічну перевагу, сьогодні перебувають у критичному стані:
972 кГц: Потужний передавач у „Лучі“ (1,2 МВт) був знищений, хоча антена залишилася цілою. Ця частота покривала до 1500 км уночі й могла бути почута в Росії;
549 кГц: Захоплений ворогом у 2022 році, передавач знищено. Антена лишається в робочому стані, але об'єкт не відновлюється.
1431 кГц: Передавач, здатний охоплювати Сибір, був вимкнений ще у 2018 році. Він зберігався в робочому стані до обстрілів, але зараз потребує відновлення.
936 кГц (Красне): Львівський об'єкт мав потужність 1,2 МВт, але антени були зруйновані у 2021 році, залишилася лише одна з можливістю відновлення.
1278 кГц (Петрівка, Одеська область): Єдиний діючий передавач у країні, але працює на аварійній антені й зі зниженою потужністю (60 кВт із 100).
Тема відновлення далекобійного радіомовлення як стратегічної інформаційної зброї лишилася за лаштунками як офіційних святкувань 100-річчя Українського радіо загалом, так і наповнення присвячених цій річниці матеріалів українського Суспільного мовника зокрема.
Між тим дуже символічно, що "мертвою" наразі лишається і історична довгохвильова частота Українського радіо 207 кГц. Адже перший передавач почав мовити з Харкова на частоті 209 кГц з потужністю всього 5 кВт. Після узгодження частотних планів на міжнародному рівні Українське радіо весь час своєї історію працювало саме на частоті 207 кГц з Києва з потужністю 500 кВт і покривало сигналом цілодобово територію від Туреччини до Фінляндії. Європа покривалася радіосигналом повністю. Радіопередавальний центр у Броварах Київської області ліквідовано у 2013 році Держспецзв’язку та Концерном РРТ, за вказівкою уряду Миколи Азарова, який після відставки 2014-го року переїхав до Австрії, а звідти втік до Москви.
"Вартість відновлення цієї радіостанції $3 млн. Національна суспільна телерадіокомпанія України (НСТУ) від ліцензії відмовилась, зараз вона в резерві Нацради. Фактично, лише один передавач СХ-діапазону нині залишається активним. Це наслідок як військових дій, так і багаторічних управлінських рішень, що призвели до знищення інфраструктури", - зауважує український радіоексперт, екс-очільник Концерну РРТ Валерій Юрченко.
У ліцензії НСТУ від 31 серпня 2017 року було передбачено мовлення на довгих і середніх хвилях на 36 частотах, передавачами загальної потужності 6123,7 кВт. Це потребувало 20 мільйонів доларів щорічного фінансування, що становило 25% річної державної фінансової допомоги. У ліцензії НСТУ від 15 грудня 2022 року залишилося лише 15 частот для мовлення на СХ-діапазоні загальною потужністю передавачів 1570 кВт. Фактично працює лише один передавач 100 кВт на частоті 1278 кГц.
Інфраструктура Концерну РРТ раніше включала:
47 передавачів середніх хвиль загальною потужністю понад 6,5 МВт;
12 короткохвильових передавачів (загальною потужністю 3 МВт);
понад 500 антенно-щоглових споруд заввишки від 70 до 382 метрів.
Ця база дозволяла здійснювати мовлення практично на всі континенти. Проте через дії Концерну РРТ багато передавачів і антени було списано або знищено, а частину майна передано на металобрухт.
"Комітет Верховної ради України (ВРУ) з питань гуманітарної та інформаційної політики Микити Потураєва змінив Закон про НСТУ, прибравши в задачах необхідність 100% покриття радіомовленням України, а також вилучив задачу іномовлення. Національна рада з питань телебачення і радіомовлення погодилась на зменшення мовлення на СХ та забрала велику кількість ліцензій на СХ, вона їх не перерозподілила, і доводила, що мовлення на СХ не потрібне. Концерн РРТ теж робив свою справу, руйнував радіоцентри, передавачі, антени та здавав на металобрухт - це такий бізнес. Кабінет Міністрів і Мінкульт на виконували своїх функцій як акціонер, повністю відсторонились від контролю за використанням державного майна та коштів. Все це привело до того, що маємо. НСТУ орендує канали для мовлення у інших компаній, платить державні гроші", - додає Валерій Юрченко.
Європейський досвід: приклади успішного використання СХ-мовлення
У Європі СХ-радіо залишається важливим елементом інформаційної інфраструктури. Навіть у країнах, де це мовлення частково згорнуто, його адаптують до сучасних потреб. Деякі країни, такі як Нідерлади і Італія, покриті мережами приватних малопотужних радіостанцій з потужністю передавачів 100-400Вт. Але зупинимося на прикладах кількох країн, які використовують середньохвильовий ресурс стратегічно:
Так, у Литві частота 1386 кГц використовується для міжнародного мовлення, включно з нічною трансляцією програм Українського радіо за підтримки Уряду Литви. Це дозволяє забезпечувати аудиторію в сусідніх країнах, зокрема в Білорусі та Росії, правдивою інформацією. Також працюють радіостанції на частотах 666 і 1557 кГц (з потужностями 25 і 50 кВт відповідно), орієнтовані на боротьбу з російською пропагандою.
Румунія: На частоті 1179 кГц потужний передавач (400 кВт) забезпечує охоплення всієї країни й сусідніх територій. Радіо Румунії використовує СХ-мережу для національних і регіональних програм.
Угорщина: Передавач потужністю 1000 кВт на частоті 540 кГц покриває Карпатський басейн і є важливим каналом для забезпечення інформації як для угорців, так і для сусідніх країн.
Болгарія: Передавач у Відіні на частоті 576 кГц працює з потужністю 200 кВт, забезпечуючи стабільний сигнал навіть у віддалених регіонах країни.
Кіпр: Станції RIK Proto і RIK Triton на частотах 963 і 603 кГц відповідно працюють як для внутрішнього ринку, так і для аудиторії в Східному Середземномор’ї.
Також мовлення у діапазоні середніх хвиль активно і традиційно ведеться у Франції, Великій Британії, Чехії та інших країнах. А в діапазоні довгих хвиль, де мовило Українське радіо (207 кГц), на частоті 225 кГц веде свої передачі Polskie Radio Jedynka, покриваючи територію Білорусі, країн Балтії і частково територію України.
Що з цим робить Росія?
Як повідомляв портал LRT.lt раніше, Росія відновила трансляцію пропагандистських радіопередач на середніх хвилях з Калінінградської області, використовуючи передавачі потужністю 600 кВт і 1МВт на частоті 549 кГц, яку до 2022 року займало Українське радіо. Ця частота належала до колишньої синхронної мережі СРСР. Після руйнування українського передавача в Миколаївській області Росія скористалася ситуацією для інформаційного впливу на країни Балтії і Європу.
Валерій Юрченко зазначає, що єдиним ефективним способом протидії є запуск українського передавача на тій самій частоті, що значно послабить сигнал Росії. Водночас Литовський регулятор, Служба регулювання зв’язку (RRT), підкреслює обмежені технічні можливості для боротьби з таким мовленням, закликаючи до посилення інформаційного спротиву через викриття пропаганди.
Росія активно і цілеспрямовано повертається до використання середніх і коротких хвиль, прагнучи відновити втрачені можливості інформаційного впливу в Європі.
Значення СХ-радіо для України
Середньохвильове мовлення — це не лише доступ до інформації у віддалених регіонах, але й потужний інструмент інформаційної політики. Воно дозволяє охоплювати окуповані території, зони з низьким рівнем інтернет-покриття і навіть ворожі країни, де блокуються альтернативні джерела інформації.
Порівнюючи український досвід із європейським, можна зробити кілька висновків:
Інвестиції у відновлення: Повернення до повноцінного використання частот 972, 1431 і 549 кГц дозволить Україні відновити вплив у Східній Європі.
Міжнародне мовлення: Використання частот для передач програм Українського радіо на закордонні аудиторії є критично важливим у контексті боротьби з російською дезінформацією.
Співпраця з європейськими партнерами: Литвою, Румунією, Болгарією і Чехією у питаннях відновлення можуть стати прикладами успішної адаптації СХ-мовлення до сучасних реалій.
"Відсутність інформації з України привела до іміджевих втрат в США, Німеччині, Польщі і в багатьох країнах світу, де продовжується інформаційне домінування Росії, заміна послів без потужної інформаційної підтримки питання не вирішіть", - резюмує Валерій Юрченко.
Криза українського СХ-радіомовлення є серйозним викликом для інформаційної безпеки країни. Однак досвід європейських країн показує, що навіть у сучасних умовах це мовлення може бути ефективним інструментом державної політики. Відновлення зруйнованих передавачів і створення нових програм дозволить Україні повернути втрачені позиції й забезпечити голос правди для мільйонів слухачів як усередині країни, так і за її межами.
