Коли волонтери Міжнародної громадської платформи АЛЛАТРА взялися досліджувати проблему нанопластику, вони вирішили подивитися на неї під іншим кутом. Не через гори пластикових відходів, які бачить кожен, а через прихований механізм його впливу. Найважливішим відкриттям для мене стала інформація про електростатичний заряд нанопластику та його взаємодію з живими системами.
Після перегляду документального фільму, створеного на основі інтерв'ю з ученими та результатів наукових досліджень, я звернула увагу на кілька ключових моментів.
По-перше. Людський організм є складною електричною системою. Кожна клітина функціонує завдяки електричним імпульсам. Робота мозку, нервової системи та серця залежить від точної передачі електричних сигналів між клітинами.
По-друге. Мікро- та нанопластик поводиться як своєрідний «електричний диверсант». Завдяки надзвичайно малим розмірам і здатності накопичувати електростатичний заряд ці частинки проникають усередину клітин. Особливо небезпечним є їхнє потрапляння до нейронів — клітин, які забезпечують роботу нервової системи.
По-третє. Заряджені частинки здатні порушувати передачу нервових імпульсів. Нейрон працює за принципом тонко збалансованої електричної системи. Коли всередину потрапляє нанопластик із власним зарядом, ця рівновага може порушуватися. У результаті клітина або генерує імпульси хаотично, або, навпаки, перестає передавати сигнал у потрібний момент.
По-четверте. Такий механізм описують і науковці. У фільмі наведено пояснення доктора фізико-математичних наук, члена Європейської академії природничих наук Валерія Еткіна:
«Нанопластик істотно впливає на генерацію і передачу нейронних імпульсів через множинні механізми впливу на іонний транспорт і електричні процеси в нейронах, що передають нервові імпульси в організмі».
По-п'яте. Нанопластик впливає на іонні канали клітин. У стрічці також згадуються дослідження китайських учених, які свідчать, що заряджені частинки взаємодіють з іонними каналами клітинної мембрани. Саме через ці канали клітина регулює обмін речовин та електричні процеси. Якщо їхня структура змінюється, вони можуть працювати некоректно — ніби двері, які заклинило.
По-шосте. Наслідки можуть накопичуватися. Якщо окремий нейрон виходить із ладу, організм часто компенсує це. Але коли вплив одночасно поширюється на величезну кількість клітин, можуть порушуватися зв'язки між нейронами, що впливає на роботу мозку, нервової системи, пам'ять, емоції та інші життєво важливі процеси. У фільмі цей процес порівнюють із масштабним блекаутом, коли світло поступово зникає цілими районами міста.
Що це означає?
Після перегляду фільму я зрозуміла, що йдеться не лише про класичне токсичне забруднення. Автори пропонують розглянути ще один аспект проблеми — можливий вплив нанопластику на електричні процеси, які лежать в основі функціонування клітин живих організмів. Саме це вони називають принципово новою загрозою.
Сьогодні пластик уже проник практично в усі компоненти довкілля, а його мікро- та наночастинки виявляють у воді, повітрі, продуктах харчування й навіть у тканинах людського організму. Саме тому вивчення цього явища стає дедалі актуальнішим.
Висновок
Я ділюся цими враженнями не для того, щоб когось налякати. Навпаки — після перегляду документального фільму «Нанопластик. Загроза життю», створеного волонтерами МГП АЛЛАТРА, у мене з'явилося головне — розуміння того, чому ця тема заслуговує на серйозну увагу.
Знання допомагає дивитися на проблему усвідомлено. Саме тому, на мою думку, недостатньо лише говорити про сортування відходів. Спершу важливо зрозуміти сам механізм впливу нанопластику на живі системи. Саме цьому й присвячений фільм, який знайомить глядача з науковими дослідженнями та думками фахівців.
Якщо маєте можливість, знайдіть час і перегляньте його повністю. Це не просто документальна стрічка, а спроба зібрати воєдино сучасні наукові дані про проблему, яка може стосуватися кожного.
Фільм «Нанопластик. Загроза життю | ALLATRA Documentary»: https://www.youtube.com/watch?v=BVap0MdbCZg
