Жага до признання

З самого дитинства намагався бути гордістю для батьків. Завжди викладався на повну у спорті, хоча і ненавидів спорт. Отримав багато травм які і зараз мені заважають нормально рухатись і вислуховую яким слабким став. Тому висновок займайтеся тим що вам подобається і не нашкодить вам

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Валентин
Валентин@BYChaEfaU6-G5uE

2Прочитань
0Автори
0Читачі
На Друкарні з 25 січня

Вам також сподобається

  • 1958

    - Ти куди це? А ну стій я тобі сказав! Куди це ти з мотузкою подався? Ти що це надумав? Степан зупинися, накоїш лиха! От чортів син, коли потрібно він мене звісно не бачить та не чує, а коли я нишком у хаті хочу вкрасти окраєць хліба, так одразу Домовик, Домовик.

    Теми цього довгочиту:

    Історія України

Коментарі (1)

погоджуюсь, я теж все своє життя намагався догодити батькам і почути що я хочаб в чомусь молодець, але чув лише критику. я запитав свого батька чом він ніколи мене не хвалить, а він відповів “бо якщо завжди хвалити, то ти розслабишся і перестанеш щось робити. І взагалі, я просто сказав свою думку, мені вже й говорити тобі нічого не можна?” і ми розбираємо цю відповідь з психологом. Але мене вже не ранять слова батьків, бо я став байдужим до них і збираюсь з’їхати і обірвати всі зв’язки.

Вам також сподобається

  • 1958

    - Ти куди це? А ну стій я тобі сказав! Куди це ти з мотузкою подався? Ти що це надумав? Степан зупинися, накоїш лиха! От чортів син, коли потрібно він мене звісно не бачить та не чує, а коли я нишком у хаті хочу вкрасти окраєць хліба, так одразу Домовик, Домовик.

    Теми цього довгочиту:

    Історія України