Репортер: Михайло Тюнькін
Поділ — один з найбільш творчих, атмосферних та яскравих осередків Києва. Тут гуляє креативна молодь, грають музиканти, організовують всілякі події й розташовуються найрізноманітніші культурні заклади. Тож не дивно, що саме на Подолі знайшов собі місце, мабуть, головний кінотеатр столиці (а може — й України) — «Жовтень».
Перший сеанс тут відбувся майже століття тому — 29 січня 1931 року. Відтоді будівля «Жовтня» незмінно служила єдиній меті, протягом багатьох років радуючи киян і киянок новими фільмами. Сьогодні в кінотеатрі функціонують шість зал: від грандіозного «Гегемону» до маленького й затишного «Сеансу».
«Жовтень» має не лише довгу, а й непросту історію, протягом якої йому неодноразово доводилося відстоювати свої гуманістичні цінності. З долею кінотеатру пов’язані як жахливі, так і чудові прояви нашого суспільства. У 2014 році в рамках міжнародного кінофестивалю «Молодість» відбувався показ фільмів з програми «Sunny Bunny», присвяченої ЛГБТ-спільноті. Під час одного з сеансів невідомі розпочали в залі пожежу, яка, зрештою, дуже пошкодила будівлю кінотеатру та обладнання. Кияни негайно організували акції й виступи на підтримку «Жовтня». Спільними зусиллями Київська міська адміністрація та тисячі небайдужих громадян і громадянок відновили кінотеатр. У ньому й зараз можна побачити так звані «меценатські крісла» — сидіння з табличками на спинках, де вказано ім’я та обрану цитату людей, які задонатили свої кошти на допомогу кінотеатру. Варто сказати, що «Жовтень» не лише відновився, але й не відступив від своєї позиції: у кінотеатрі й зараз продовжують демонструвати фільми в рамках програми «Sunny Bunny».
«Жовтень» відрізняється від мережевих кінотеатрів не лише давньою датою заснування та розташуванням в окремій будівлі, а й репертуаром. Тут куди більше уваги надають авторському кінематографу, демонструють фільми з програм різноманітних фестивалів, з великою повагою ставляться до українських стрічок. У культурному осередку Києва демонструють не лише наші гучні новинки, а й камерні документальні стрічки, які мало де ще можна побачити на великому екрані. У кінотеатрі часто проводять покази за участі команди, що створила фільм. Не дарма «Жовтень» — єдиний в Україні кінотеатр, який є членом Міжнародної мережі кінотеатрів «Європа Сінема».
Знайти «Жовтень» нескладно: потрібно лиш трохи поблукати подільскими вуличками далі за Контрактову площу. Біля кінотеатру розташувався невеликий, але приємний сквер з численними лавочками. Тут, як і в самому «Жовтні», завжди можна зустріти поціновувачів кінематографу. Цікаво, що бувають вони дуже різними. Одного дня ви опинитесь у великій залі з купою молоді, яка радісно аплодує по завершенню сеансу, а іншого — в невеликому зальчику поруч з літньою парою, переглядаючи ретроспективу старого напівзабутого фільму.
Особлива атмосфера у «Жовтні» панує у дні прем’єр довгоочікуваних фільмів. Ближче до 19:00 сотні людей у приміщенні кінотеатру тягнуться довгими чергами до каси з продажем попкорну й входу до найбільшої зали. Вони схвильовано перемовляються, обговорюють свої улюблені фільми режисера, чию нову роботу от-от побачать, поглядають на годинники, що відлічують останні хвилини до бажаної події.
Окрім зал для кінопоказів, у будівлі «Жовтня» розташовані невелике затишне кафе й книгарня. В охайній кімнаті не знайдеш довжелезних стелажів з усією літературою світу, зате можна відшукати цікаві книги про кінематограф, які рідко зустрінеш десь ще. Час від часу в кінотеатрі проводяться заходи й лекції, присвячені найрізноманітнішим темам з культури та мистецтва.
У «Жовтні» завжди відчуваєш, що ти у «правильному кінотеатрі». Тут тебе оточують численні постери, фотографії українських та світових кінематографістів та люди, які люблять фільми так само сильно, як ти. У це місце закохуєшся та повертаєшся знову і знову. Не дарма фірмова заставка кінотеатру, яку можна побачити перед майже кожним сеансом, закінчується словами «Я так люблю тебе. Я так люблю Київ. Я так люблю “Жовтень”».
