Один хлопчина заблукав у лісі,
І до темна блукав по між дерев,
Вмирав від спраги, дуже хотів пити,
Втрачав надію про наступний день.
По між дерев ввижались темні тіні,
Сова кричить,холоне в жилах кров,
І темрява стоїть перед очима.
Про хижаків сповна страшних думок.
Згадав молитву з біблії до Бога,
Почав молитись, жалісно просить.
І в стороні почув він тихий голос,
" Кого ти звеш? Хазяїн тут один".
Тут вийшов дід старий із бородою,
І запитав, чого ти так кричиш?
Та що ти робиш у моєму домі?
Без дозволу не можна тут ходить.
Хлопчина злякано дивився на старого
І запитав у діда хто він є?
Я Лісовик дід відповів сердито,
Оберігаю ліс від злих людей.
Якщо без зла прийшов до мого лісу,
Тоді будь гостем, тебе пригощу.
А якщо наміри,щоб нищити природу.
Вже звідси я тебе не відпущу.
Я просто йшов додому вашим лісом,
Збився з дороги і тепер я тут.
А злих думок не мав в жодному разі.
І дуже хочу я побачити сім'ю.
Той дід всміхнувся, хлопче тобі вірю,
Не бачу злості я в твоїх очах.
Тебе я виведу із лісу, ти не бійся,
Бо на добро я звик добром відповідать.
Верещако Сергій .
