Сірі люди чорним ходять
Серед ни́зьких хмар вогких,
Тіні серпанко́ві водять,
Хочуть дійств не дорогих.
Щоб побили люди лиця
У тату, до чорноти.
І на рінгу блискавиця,
А в сидіннях їдаки.
Вдень прекрасний, пахмуро́вий
Та й вно́чі все таки.
Хочу, може й ні, я, кльовий
Замовляк, на три чорти.
Він дістанеться невдасі,
Є і шанс що буду я.
Був гуляв по автотрасі,
Упіймавсь на їжака.
Він коловся, а я хочу
Щоб кололи у серця.
Смертовбивча трута, прошу.
Прошу, далі буду я.
15.02.24
Мій вірш
«Всі втратять всіх» - цей закон завжди трактувало небо. Це так несправедливо й нестерпно. Так боляче, розриває легені. Від мене нічого не зостанеться зрештою, але це не страшно. Страшно, що я втрачу тебе, себто автоматично лишусь без неба
Сила слова і значення людської взаємодії. Як маленькі моменти щирості можуть вплинути на наше життя і життя інших людей?
Чи знайоме вам це відчуття страху, коли потрібно сісти за щось по справжньому для вас важливе? Те відчуття відповідальності за очікування. Інколи власні, а інколи зовнішні. Відчуття, перед лицем якого ми хочемо лише тікати
«Всі втратять всіх» - цей закон завжди трактувало небо. Це так несправедливо й нестерпно. Так боляче, розриває легені. Від мене нічого не зостанеться зрештою, але це не страшно. Страшно, що я втрачу тебе, себто автоматично лишусь без неба
Сила слова і значення людської взаємодії. Як маленькі моменти щирості можуть вплинути на наше життя і життя інших людей?
Чи знайоме вам це відчуття страху, коли потрібно сісти за щось по справжньому для вас важливе? Те відчуття відповідальності за очікування. Інколи власні, а інколи зовнішні. Відчуття, перед лицем якого ми хочемо лише тікати
