Емелі
Які книги вам читали перед сном, коли ви були дитиною? Це були пригодницькі історії чи повчальні, які намагалися донести до дитини нерушимі канони, на яких будується світ, дружба, кохання?
Чи вірили ви у фантастичну атмосферу та безпрограшну перемогу головної героїні чи героя, які борються за своє щастя?
Ви взагалі задумувалися, що ці книги мають прямий вплив на ваше майбутнє, на те, як ви будете сприймати цей величезний світ, який стукає до вас у двері і просить вийти, щоб оцінити, наскільки ви готові до зустрічі з пригодами, які він підготував?
Не знаю, як у інших, але в мене було саме так.
Книги, які я слухала з голосом мами з самого дитинства, звісно, не були моїм вибором, але я вдячна їй за це, бо тепер не можу уявити себе без тих книг про рослини та квіти, які вона читала мені, як тільки мала вільну хвилину. До п'яти років я вже знала все про їхні властивості, місцерозташування та аромати. Таким чином вона плавно вводила мене у світ запахів, що тепер безпосередньо пов’язані зі мною. До дванадцяти років я супроводжувала маму на роботі, де спостерігала, як вона створює парфуми — саме ті аромати, про які читала мені. Це здавалося досить цікавим та захоплюючим заняттям. Квітів там, звісно не було – лише прозорі краплі в скляних флаконах, але в кожній із них жила своя квітка, свій сад, своя історія.
Вона полюбляла запалювати аромасвічки, коли читала мені, занурюючи нас у світ, де, крім квітів, ніхто не міг існувати. У мене й досі збереглася ця звичка. Але не хвилюйтеся, я не була тією дитиною, яка керувалася лише фактами та науковою літературою — я також любила читати про фантастичні часи, коли існували королі, які своїми благородними, впевненими, чесними, а іноді й диктаторськими вчинками захищали своє королівство та королеву від чаклунів, драконів і злодіїв.
Можливо, причиною мого захоплення такою літературою, як говорив мій психолог, була відсутність сильного плеча в дитинстві, безпеки, яку міг дати батько, якого не було поруч. Коли він з’явився в моєму житті, я боготворила його, надягнувши тисячу і одні рожеві окуляри, щоб не помічати того, що потрібно...
З часом я зрозуміла, що мамин вибір книг був стабільним, правдивим і не нав’язував непотрібних фантазій, які змушували вірити у щось краще, що може статися з тобою. Але казки залишилися казками, а реальне життя розбиває кожну маленьку частинку віри в куточках моєї душі.
Тому в реальному світі немає місця фантастичним королям.
Королів не існує.
Але зараз не про це.
Знання, які мама мені дала в дитинстві, стали поштовхом до створення власного місця в світі, сповненому пригод та проблем, які, на жаль, не вирішуються змахом чарівної палички...
Тепер Ізі, яка вже півгодини закидає мене аргументами, які мені не дуже вправно виходить відбивати, наполягає, а точніше наказує мені йти на захід, який, за її словами, може дати зворотний відлік до повернення нашого життя, як це було до пожежі...
— І де ти взагалі взяла запрошення? — питаю.
— Я досить вправна, якщо це потрібно, — відповідає моя подруга після короткої паузи. — Ти знаєш, що там будуть люди, які тримають все місто? І це наш шанс, ти розумієш це?
Пройшло майже три місяці після того, як наша студія, яку ми відкрили разом з Ізі, згоріла.
Це був останній аргумент, який відкинув усі мої відмовки. І як би я не хотіла не йти на цей захід, усвідомлення того, що справа, яку я створила, і всі зусилля, які були прикладені, просто зникнуть через мої страхи, з якими я не можу впоратися, змусило мене замислитися.
«А згадай, через кого ти це все почала?» — промовив мій внутрішній голос, завжди "в моїй команді".
— І ти вже не та дівчинка, яка буде боятися, чи не так? — врешті-решт сказала Ізі, немов вдаривши мене.
Напевно, Ізі і мій внутрішній голос працюють разом...
Чудово, а хто в моїй команді?
У грудях виникла знайома біль, яка нудотно повільно спускалась важкістю в шлунок, тому я швидко пакую біль у коробку і відправляю в далеке плавання глибокими водами мого минулого, заповненими такими ж коробками...
— Я ненавиджу тебе.
— Чудово, тоді в п'ятницю ввечері чекай на мене, — по її переможному голосу було зрозуміло, що вона витанцьовує свій переможний танець, який танцює щоразу, коли їй вдається добитися неможливого...
