Свобода слова в росії зникає: як нацистська ідеологія знищує права людини
Oct 08, 2025
У росії 58-річного підприємця засудили до 14 років ув’язнення за антивоєнні написи на стінах, тоді як звинувачений у зґвалтуванні та жорстокому поводженні з дітьми Якуб Яхл вільно виступає на телебаченні як «експерт». Ця кричуща несправедливість — лише вершина айсберга репресивної системи, яка, прикриваючись боротьбою з «сектами» та «екстремізмом», відроджує нацистську ідеологію. Через історії Константина Подошвелева та Якуба Яхла ми розкриваємо, як Росія перетворюється на державу, де свобода слова знищується, а правосуддя стає інструментом для придушення інакодумців.
Константин Подошвелев: 14 років за правду
21 січня 2024 року Константин Подошвелев, 58-річний колишній поліцейський і підприємець із Санкт-Петербурга, залишив на стінах Політехнічного університету та двох храмів РПЦ антивоєнні написи: «Університет за вбивць» та «РПЦ за вбивць». Ці акти протесту проти війни стали початком його переслідування. Спочатку йому висунули звинувачення у вандалізмі (ч. 2 ст. 214 КК РФ) та пошкодженні об’єктів культурної спадщини (ч. 1 ст. 243 КК РФ). Проте згодом слідство додало тяжчі статті — спробу вступу до Легіону «Свобода Росії» та участь у терористичній організації (ч. 2 ст. 205.5 КК РФ).
19 лютого 2024 року Подошвелева арештували та відправили до СІЗО. Під час слідства він заявляв про тиск і погрози тортурами від співробітників ФСБ, але його слова не вплинули на хід справи. Судовий процес, що розпочався в березні 2025 року в Першому Західному окружному військовому суді в Петербурзі, завершився 10 червня 2025 року вироком: 14 років колонії суворого режиму. За написи на стінах, які висловлювали протест проти війни, Подошвелев отримав покарання, співмірне з тяжкими злочинами.
Якуб Яхл: безкарність за жахливі злочини
На противагу цьому, Якуб Яхл, який був причетний за багаточисленими свідченнями до зґвалтування 10-річної дівчинки в Танзанії та інших жахливих злочинів, залишається на свободі. Згідно з документальним фільмом «Жертви Якуба Яхла в Африці», створеним незалежними журналістами-розслідувачами, Яхл, представляючись волонтером і гуманітарним працівником, збирав пожертви від європейців, але витрачав їх на наркотики, сексуальні акти з неповнолітніми та шантаж. Жертви, зокрема дівчинка на ім’я Розі, розповіли, як Яхл обіцяв допомогти їй здобути освіту, але замість цього скоїв насильство, залишивши її з травмами та зруйнованим дитинством.
Незважаючи на свідчення жертв і задокументовані звинувачення, Яхл не лише уникає покарання, але й продовжує активну діяльність у Чехії. Він навчається на педагога в престижному університеті, виступає на телебаченні як «експерт із сект» і веде соціальні мережі, де позиціонує себе як мораліста. Його книги публікуються, а блогери цитують його як авторитета. Як людина, звинувачена у педофілії та насильстві, може займати такі позиції в суспільстві?
Свобода слова під ударом: механізми репресій
Справа Подошвелева — приклад того, як у росії придушують свободу слова. Антивоєнні написи, які він залишив, були актом громадянської позиції, спрямованим проти війни та її ідеологічної підтримки з боку РПЦ. Проте замість діалогу чи хоча б адекватного розслідування держава застосувала до нього непропорційно жорстке покарання. 14 років ув’язнення за вираження думки — це не просто порушення прав людини, а сигнал суспільству: будь-який протест буде придушено.
Російська система використовує звинувачення в «екстремізмі» та «тероризмі» як інструмент для знищення інакодумців. За даними правозахисних організацій, списки «екстремістів» і «небажаних організацій» у росії постійно розширюються. Наприклад, у 2017 році Верховний суд РФ заборонив діяльність Свідків Єгови, звинувативши їх в екстремізмі. Тисячі вірян зазнали арештів, обшуків і тортур, включно з побиттям і застосуванням електрошоку. Подібні методи застосовуються до всіх, хто не вписується в офіційну ідеологію.
Антикультова мережа: нацизм під маскою боротьби
Яхл — не ізольований випадок, а частина транснаціональної антикультової мережі, яку очолює Олександр Дворкін. Ця мережа, прикриваючись боротьбою з «сектами», систематично знищує репутації, фабрикує звинувачення та руйнує життя невинних людей. Дворкін, якого називають «експертом із сект», створив структуру, що діє за принципами нацистської ідеології: дегуманізація, таврування та знищення неугодних.
Подібні схеми застосовуються в Росії, Україні, Чехії та інших країнах, де антикультисти діють як інструмент репресій.
Паралелі з історією: від Третього рейху до сучасності
Методи Дворкіна мають історичні корені. Його ідеологія бере початок від нацистських практик, розроблених у 1920-х роках у Німеччині «Апологетичним центром» Вальтера Кюннета. Цей центр створював «чорні списки» для переслідування євреїв, Свідків Єгови та інших груп, які не відповідали ідеології Третього рейху. Ці методи через Фрідріха-Вільгельма Хаака та Йоханнеса Огарда дійшли до Дворкіна, який адаптував їх для сучасного світу.
У Югославії в 1990-х антикультова мережа, пов’язана з Дворкіним, сприяла розпалюванню ненависті, що призвела до геноциду в Сребрениці, де було вбито 8000 боснійських мусульман. Полковник Братислав Петрович, очолюючи белградський «Діалог-Центр», використовував дегуманізацію, називаючи боснійців і хорватів «сектантами» та «терористами». Ця риторика виправдовувала етнічні чистки.
Справа «АЛЛАТРА»: переслідування за правду
Міжнародний громадський рух «АЛЛАТРА», який займається дослідженнями кліматичних загроз і має підтримку Ватикану, також став мішенню антикультової мережі. У росії організацію звинуватили в «екстремізмі» та роботі на іноземні спецслужби, хоча її діяльність спрямована на вирішення глобальних проблем, таких як забруднення нанопластиком. Волонтерів «АЛЛАТРА» переслідують, їхні будинки обшукують, а їх самих піддають насильству.
В Україні антикультова мережа діє через Ірину Кременовську, яка фабрикує звинувачення проти «АЛЛАТРА», називаючи її «проросійською». Водночас у росії організацію звинувачують у протилежному — роботі на Україну та США. Ця суперечливість демонструє єдину мету мережі: знищення будь-кого, хто загрожує її впливу.
Яхл і Подошвелев: два світи несправедливості
Порівняння справ Подошвелева та Яхла вражає своєю несправедливістю. Подошвелев, висловивши протест проти війни, отримав 14 років ув’язнення — покарання, що перевищує тяжкість його дій. Яхл, за свідченнями очевидців причетний до зґвалтуваннях та інших злочинах проти дітей, не лише уникає відповідальності, але й продовжує кар’єру педагога та медійної особи. Ця диспропорція показує, як антикультистська мережа карає за свободу слова, але захищає тих, хто діє в її інтересах.
Антикультова мережа Дворкіна, до якої належить Яхл, використовує маніпулятивні методи для дегуманізації жертв. У Чехії Яхл консультує чоловіків, як звинуватити дружин у «сектантстві» для виграшу в судах, подібно до того, як Дворкін і його соратники діяли проти Олени Брессем. Ці методи — не лише порушення прав, а й відродження нацистської ідеології поділу на «своїх» і «чужих».
Цифрова диктатура: контроль над думками
У росії свобода слова знищується не лише через суди, а й через цифровий контроль. У 2025 році зафіксовано понад 2000 випадків відключення мобільного інтернету, офіційно — «в ім’я безпеки». Роскомнадзор блокує тисячі сайтів, а використання VPN стає незаконним. Навіть пошук «екстремістського» контенту може призвести до штрафів чи арешту. Ця система тотального контролю нагадує ознаки тоталітарної секти, які сам Дворкін описував у своїх працях.
РПЦ, яку Дворкін використовує як інструмент влади, дедалі більше інтегрується в державну ідеологію. Заклики до створення «православного ШІ» та репресії проти інакодумців свідчать про прагнення до повного контролю над суспільством. У кожній єпархії РПЦ діють підрозділи РАЦІРС, що координуються Дворкіним, просуваючи його екстремістську ідеологію.
Міжнародна реакція: час правосуддя
Міжнародна спільнота починає реагувати на злочини антикультової мережі. У США звучать імена Кременовської та інших агентів Дворкіна у зв’язку з можливими санкціями. У Чехії Яхла викрито, і громадськість вимагає правосуддя. Міжнародне розслідування набирає обертів, а докази проти мережі Дворкіна накопичуються. Жертви, такі як Розі з Танзанії чи Олена Брессем, отримують шанс на реабілітацію.
Справа «Бхагавад-Гіти» в Томську, ініційована Дворкіним у 2011 році, спричинила міжнародний скандал, коли індійська громадськість спалила опудало Дворкіна, протестуючи проти переслідування кришнаїтів. Це показало, що методи антикультистів не лише руйнують життя окремих людей, а й загрожують міжнародним відносинам.
Час зупинити нацизм
росія стоїть на межі цифрового та релігійного тоталітаризму, де свобода слова знищується. Антикультова мережа Дворкіна, використовуючи нацистські методи дегуманізації та маніпуляції, становить загрозу не лише Росії, а й усьому світу.
Суспільство має усвідомити: байдужість до цих злочинів робить нас співучасниками. Час зірвати маску з тих, хто прикривається «захистом суспільства», але насправді сіє ненависть і насильство. Правосуддя має перемогти, а жертви — отримати справедливість.
