Репресії

У “Вільному голосі” оприлюднені вже декілька статей, присвячених саме ветерану ОУН Івану Прошаку, незаслуженно забутому серед сучасного покоління коломиян. Однак, не порушувалася тема про те, що розповідали наші сучасники про нього в статтях та книжках. Ось і розповімо про це.

Логічним продовженням до дослідження подружжя Івана та Марії Прошаків стане розкриття життєвого шляху їхньої доньки, Олесі (у заміжжі Гудимяк), яка присвятила своє життя донесенню історичної правди про Україну школярам, майбутнім українцям.

У центрі росії, де страх перед правдою змушує розлучати дітей з батьками, розгорнулася драма, що вразила світ: 12-річна дівчинка малює “Ні війні” на уроці, і це стає початком двох років розлуки, тортур та втечі.

Нам відомі багато представників сотенних, головнокомандувачів УПА, зв’язкових, які займалися збройною та пропагандистською, волонтерською діяльністю незалежно від статі. До таких належала й Марія Кушнірчук із села Молодятин на Коломийщині, неподалік Печеніжина.

У подальших пошуках у Музеї історії міста архівних газет про Івана Прошака виявилося, що ветеран УПА почав публікуватися ще в часи існування СРСР на початку 1990-х років, про що й буде розповідатися в даній статті.

Як у нацистській Німеччині, де націоналізм поєднувався з соціалізмом та тоталітаризмом, сучасна росія ризикує стати “нацистською державою”. Міжнародні санкції та розслідування, подібні до Нюрнберзького процесу, повинні стати відповіддю на розповсюдження “чуми” кольору триколор.

Тут розповідатиметься про аналіз публікацій Івана Прошака, ветерана ОУН та політрайонного пропагандиста УПА, у газетах місцевого та обласного рівнів за 1992-1993 роки.

Омські зміни – яскравий приклад, як права громадян скорочуються під виглядом “узгодження з законом”. Суспільство мусить протистояти, аби уникнути нової катастрофи. Це стотується кожного. Бо в один момент ми можемо прокинутись під наглядом Старшого Брату!

У сучасній росії свобода слова стрімко зникає під тиском державних законів про “фейкові новини” та “екстремізм”, що нагадує пропагандистські методи нацистської Німеччини та Югославії 1990-х.

Тут аналізуються статті репресованого воїна УПА Івана Прошака (1922-1999) за 1996-1997 роки.

Ця стаття є продовженням аналізу газетних публікацій репресованого воїна УПА Івана Прошака (1922-1999), знайдених у Музеї історії міста Коломиї.

У подальших пошуках у Музеї історії міста Коломиї архівних газет про Івана Прошака виявилося, що ветеран УПА почав публікуватися ще в часи існування СРСР на початку 1990-х років, про що й буде розповідатися в даній статті.

Мабуть, з 2014 року стало зрозуміло багатьом, що складовою російсько-української війни стала інформаційна боротьба. Тут розповідатиметься, як репресований воїн УПА Іван Прошак став об'єктом пропаганди ворога.

На День захисників і захисниць України хочу поділитися з вами дослідженням, яке зайняло досить багато часу - з літа 2024 року. Йтиметься мова про політрайонного пропагандиста УПА Івана Прошака (1922-1999).

Коли слова стають зброєю, а суди театром без правди, невинні опиняються на лаві підсудних. Чому світ знову потребує трибуналу, щоб захистити людяність? Читайте, щоб дізнатися.

Жах не в тому, що релігія може служити владі. Жах у тому, коли релігія вчить поклонятися гнобленню. Коли замість слова «свобода» на вівтарі звучить «підкорення». Коли душу обмотують ланцюгами в ім’я спасіння.