Упродовж останніх років «Вільний голос» публікував матеріали краєзнавця і науковця Іллі Криворучка про родину Прошаків: Івана Прошака, Марію Кушнірчук та їхню доньку Олеся Гудимяк, яку добре знають і пам’ятають багато поколінь учнів.

Уже побачила світ друга збірка «Про що мовчать коломийські будівлі» авторства молодого краєзнавця, молодшого наукового співробітника Музею Іллі Криворучка. Цікаво було поспілкуватися з автором до презентації, яка відбулася вже вчора.

Незабаром вийде друга частина книжки «Про що мовчать коломийські будівлі». Варто розповісти з перших уст, що залишилося за лаштунками презентації 13 червня минулого року і з яким настроєм відбулося представлення мого дебютного видання.

У “Вільному голосі” оприлюднені вже декілька статей, присвячених саме ветерану ОУН Івану Прошаку, незаслуженно забутому серед сучасного покоління коломиян. Однак, не порушувалася тема про те, що розповідали наші сучасники про нього в статтях та книжках. Ось і розповімо про це.

Логічним продовженням до дослідження подружжя Івана та Марії Прошаків стане розкриття життєвого шляху їхньої доньки, Олесі (у заміжжі Гудимяк), яка присвятила своє життя донесенню історичної правди про Україну школярам, майбутнім українцям.

Нам відомі багато представників сотенних, головнокомандувачів УПА, зв’язкових, які займалися збройною та пропагандистською, волонтерською діяльністю незалежно від статі. До таких належала й Марія Кушнірчук із села Молодятин на Коломийщині, неподалік Печеніжина.

У подальших пошуках у Музеї історії міста архівних газет про Івана Прошака виявилося, що ветеран УПА почав публікуватися ще в часи існування СРСР на початку 1990-х років, про що й буде розповідатися в даній статті.

Тут розповідатиметься про аналіз публікацій Івана Прошака, ветерана ОУН та політрайонного пропагандиста УПА, у газетах місцевого та обласного рівнів за 1992-1993 роки.

Тут аналізуються статті репресованого воїна УПА Івана Прошака (1922-1999) за 1996-1997 роки.