Коломия святкує свій грандіозний ювілей – 785 років від першої писемної згадки! За цей час місто накопичило сотні таємниць, застиглих у ліпнині старих кам'яниць і схованих в архівних папках. Хтось вважає історію нудною наукою, але наш сьогоднішній гість доводить протилежне.
Ілля Криворучко – молодий дослідник історії Коломиї, краєзнавець, журналіст і науковий співробітник Музею історії міста, людина, яка вміє змусити коломийські будівлі говорити.
Розмовляємо з Іллею про живе минуле і культурний код, що формує сучасну душу міста.
– Ви ведете популярний історичний блог, видаєте книги про Коломию. Як зацікавити 785-річною історією сучасну молодь, яка звикла до швидкого контенту?
– На мою думку, молодь потрібно знайомити з історією через історії людей, через конкретні людські долі, будинки, вулиці та місця, повз які ми проходимо щодня. Датами чи переліком подій тут не варто обмежуватися. Коли людина дізнається, що в її будинку жив відомий лікар, музикант, підприємець чи учасник визвольних змагань, історія перестає бути абстрактною. Короткі відео чи дописи можуть лише зацікавити, але вони не замінять глибокого дослідження. Їхнє завдання – пробудити цікавість, щоб людина захотіла прочитати книгу, прийти до музею чи самостійно відкрити для себе місто. Саме так формується зв'язок із власною історією.
– Які міфи про Коломию, що побутують серед містян, Вам найбільше хочеться розвінчати у цей ювілейний рік?
– Найбільший міф полягає в тому, що про Коломию вже все відомо. Насправді кожен рік відкриває нові документи, фотографії та імена, які змінюють наше уявлення про минуле міста. Також варто відійти від спрощеного погляду на історію Коломиї. Це було місто, яке формували українці, поляки, євреї, вірмени та представники інших народів, починаючи від часів Першої Речі Посполитої. Саме ця багатокультурність зробила його одним із найважливіших центрів Покуття. Чим більше ми працюємо з архівами, тим більше бачимо, що історія міста значно цікавіша й багатша, ніж усталені легенди чи перекази. Ніколи не забуду розмову з кандидатом історичних наук Орестом Заяцем, який захистив кандидатську дисертацію про Львів у 15-18 століттях і був долучений до 4-томного видання декретових книг про Коломию – він тоді зауважив, що, на відміну від Львова, Коломия мала рівноправ’я між народами в плані посад, суддівства, тодішнього господарського устрою – таке спостерігалося в другій половині 18 століття.
– Що, на Вашу думку, є головним ДНК Коломиї, яке залишається незмінним упродовж майже восьми століть?
– Я вважаю, що головне ДНК Коломиї – це її мешканці. У різні епохи змінювалися держави, влада, архітектура, економічні умови, але незмінним залишалося прагнення коломиян розвивати своє місто. Саме завдяки підприємцям, митцям, педагогам, лікарям, громадським діячам і звичайним мешканцям Коломия щоразу знаходила сили відроджуватися після пожеж, воєн і політичних потрясінь. Для мене Коломия – це місто пам'яті та відповідальності. Ми не можемо змінити минуле, але можемо його досліджувати, берегти й передавати наступним поколінням, адже лише знаючи свою історію, місто може впевнено дивитися в майбутнє.
Розпитувала Валентина БЛИЗНЮК.
З газети “Вільний голос” за 6 серпня 2026 року (число 17 (2749)) - с. 3.
