...Жозеф де Местр – це не просто апологет традиції чи охоронець старого порядку. Назвати його консерватором – це як назвати бурю легким вітерцем, що лише грає з листям дерев. Консерватор намагається зберегти наявне, вберегти його від руйнації, вписати зміни в рамки системи, аби вона жила далі. Традиціоналіст, у свою чергу, прагне повернутися до усталеного порядку, намагається воскресити вічні принципи. Местр же стояв за щось більше – за метафізичну реконструкцію світу, де порядок є вічним, а його джерело – божественна воля, яку неможливо ні спотворити, ні раціоналізувати. Його реакціонерство – це вибуховий акт, спрямований не просто на захист минулого, а на радикальне заперечення усього, що ставить під сумнів божественну природу влади і мораль.
Революція для Местра була не помилкою, а справжнім злочином проти порядку, встановленого Богом. Вона не просто зруйнувала королівства, а осквернила саму ідею влади, позбавила її сакральності, перетворивши на порожню гру людських амбіцій. Він не бачив у революції "новацій", які слід адаптувати чи інтегрувати, як це робив би консерватор. Навпаки, революція – це рана, що має бути загоєна не компромісом, а очищенням через кров і залізо. Саме тут проявляється його справжнє реакціонерство – безжалісне, жорстке, але глибоко етичне. Для Местра будь-яке суспільство, що заперечує божественний авторитет, приречене на хаос і самознищення, і тільки суворе повернення до сакрального порядку могло стати ліками від цієї зарази.
Таким чином, Местр – не охоронець, що лагодить тріщини у фундаменті, і не романтик, який прагне повернутися до "золотого віку". Він – пророк катастрофи, що стоїть на уламках сучасності й закликає повернути світ до його трансцендентних основ. Його ідеї – це виклик усім, хто намагається приручити революцію чи зробити її частиною нового порядку. Реакціонерство Местра – це не лише відповідь на виклики епохи, а й спроба переосмислити саму природу історії як боротьби між людською сваволею і божественним задумом.
Mox in polis vestris