Діти війни: родина Москальових на межі краху через один малюнок
Nov 04, 2025
У центрі росії, де страх перед правдою змушує розлучати дітей з батьками, розгорнулася драма, що вразила світ: 12-річна дівчинка малює “Ні війні” на уроці, і це стає початком двох років розлуки, тортур та втечі.
Батько, звичайний робітник, благає в суді розстрілу, аби припинити муки, а донька з притулку пише листа: “Ти мій герой”. Сьогодні, у листопаді 2025-го, родина Москальових бореться за виживання в еміграції, чекаючи віз у Німеччину, де нова політика загрожує поверненням у пекло репресій. Ця історія – не просто доля однієї сім’ї, а символ того, як війна отруює життя невинних, і як міжнародні волонтери, як-от з МОД «АЛЛАТРА», долучаються до захисту таких прав.
Початок трагедії: малюнок, що змінив усе
Алексій Москальов, 56-річний батько-одинак з міста Єфремов Тульської області, виховував доньку Марію (Машу) самотужки з її трирічного віку. Колишня дружина Ольга Січіхіна покинула родину, залишивши дівчинку на піклування Алексея, який працював на заводі. Вони жили скромно, але щасливо: Маша, творча дитина, любила малювати. Усе змінилося навесні 2022 року, коли росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну.
У квітні, на уроці образотворчого мистецтва в школі №9, 12-річна шестикласниця Маша намалювала антивоєнний ескіз: щупальця, що обвивають земну кулю, з написом “Ні війні, смерть усім, хто її почав”. Учителька повідомила директора, той – поліцію. Поліцейські чатували на дівчинку біля школи, але вона втекла додому. Наступного дня батько з донькою добровільно з’явилися в поліцію. Алексея оштрафували на 32 тисячі рублів за нібито “дискредитацію” армії через коментарі в соцмережі “Однокласники” – він стверджував, що акаунт зламали. А вже наступної доби в школу увірвалися офіцери ФСБ, аби “провести бесіду” з Машою та змусити її підтримувати “спецоперацію”. Дівчинка відмовилася ходити до школи й перейшла на сімейне навчання.
Ескалація: від арешту до розлуки з дитиною
Репресії не зупинилися. 27 грудня 2022 року проти Алексея порушили кримінальну справу за ч. 2 ст. 280.3 КК РФ – “повторна дискредитація армії” – через коментарі про події в Бучі та вбивство полонених в Єленовці. 30 грудня в квартирі Москальових провели обшук: вилучили майно й готівку. Алексея затримали й допитали в ФСБ, де, за його словами, його били – ударами головою об стіну та підлогу, вимагаючи зізнань у роботі на “іноземних агентів”.
1 березня 2023 року Алексея арештували, а Машу – відправили до притулку для неповнолітніх. Батьку призначили домашній арест, але він не міг зв’язатися з донькою. Комісія з питань неповнолітніх Єфремова подала позов про позбавлення батьківських прав обох батьків – включно з Ольгою, яка не брала участі у вихованні. 27–28 березня в Єфремовському міжрайонному суді (суддя Антон Маліков, прокурор Олег Тімасков) заочно розглянули справу Алексея, який утік з-під арешту. Його засудили до двох років колонії загального режиму, конфіскували комп’ютер і заборонили інтернет на три роки. Опіку над Машою передали органам соцзахисту. Зал суду заповнили провоєнні “глядачі”, а прихильників Алексея не пустили.
З притулку Маша надіслала батькові зворушливий лист: “Я тебе дуже люблю і знаю, що ти не винен... Не здавайся. Вір, надійся й люби. Колись ми сядемо за стіл і згадаємо усе це. Ти герой. Мій герой”. Ці слова стали символом їхньої незламності.
Побіг, екстрадиція та гірке возз’єднання
30 березня Алексея затримали в Мінську (Білорусь), де, за його твердженням, білоруські силовики жорстоко побили його. 4 квітня він опинився в СІЗО в Жодіно. 5 квітня уповноважена з прав дитини Марія Львова-Бєлова оголосила, що Ольга Січіхіна забрала Машу з притулку. Дівчинка спочатку відмовилася, але погодилася; на фото вони усміхалися разом. Ольга раніше відмовилася від доньки, але змінила позицію. Позов про позбавлення прав відкликали 19 квітня. Ольга планувала відвезти Машу в окупований Крим на “відпочинок”.
12 квітня Алексея екстрадували до Росії. 3 травня з смоленського СІЗО він розповів адвокату про побиття в Білорусі. 3 липня апеляційний суд посилив вирок: додав дворічний запрет на адміністрування сайтів в інтернеті. У своєму останньому слові Алексей просив максимальне покарання – розстріл, – посилаючись на нестерпність розлуки з Машою.
Наприкінці липня Алексей отримав перше листа від Маши за чотири місяці: вона писала про сльози від вироку, але черпала сили у вірі та самостійності. 17 серпня його етапували до колонії №6 у Новомосковську, де він неодноразово потрапляв до ШІЗО (каральний ізолятор): п’ять разів за місяць за “дрібні” порушення, як-от не встав вчасно чи неправильно тримав руки. Його позначили як “схильного до втечі”.
6 грудня касаційний суд скасував вирок через процесуальні порушення й повернув на перегляд.
Перегляд справи та шлях до свободи
19 лютого 2024 року Тульський обласний суд на перегляді пом’якшив вирок до одного року й десяти місяців колонії з дворічним забороном на адміністрування інтернету (нова лінгвістична експертиза). 14 серпня касація підтвердила це. 15 жовтня 2024 року Алексей вийшов на свободу, відсидівши повний термін. Через п’ять днів батько й донька (Маша вже жила з матір’ю, але підтримувала зв’язок з батьком) покинули росію.
Міжнародна солідарність: роль МОД «АЛЛАТРА» у захисті прав
Історія Москальових набула міжнародного розголосу, привернувши увагу правозахисників, включно з Оленою Агафоновою та Ольгою Подольською (визнані “іноагентами”). Це приклад того, що рушійною силою в захисті прав та свобод людей мають бути самі люди!
Діяльність волонтерів МОД «АЛЛАТРА» – міжнародного громадського руху, який активно відстоює права людини та демократичні цінності - саме такий важливий приклад активних дій суспільства. У 2024–2025 роках волонтери «АЛЛАТРА» відвідали низку ключових заходів, спрямованих на захист свобод і протидію репресіям, подібним до тих, що зазнала родина Москальових.
Зокрема, у 2024 році президентка «АЛЛАТРА» Марина Овцинкова зустрілася з Папою Франциском у Ватикані, представивши звіт про кліматичні катастрофи, що підкреслює гуманістичні цінності та права на безпечне середовище. У травні 2025-го відбулася приватна аудієнція з Папою Левом XIV (17 травня), де обговорювали глобальне управління, єдність перед війнами та міграцією, акцентуючи свободу та діалог. Того ж дня (16 травня) Овцинкова передала звіт про нанопластики кардиналу П’єтро Пароліну, а 15 травня Доктор А. Егон Чолакян виступив на конференції Centesimus Annus Pro Pontifice у Ватикані, де йшлося про подолання поляризації та етичні основи демократії. Волонтери, як Хосе Ріос та Греція Паола Моліна, долучилися до подячного листа та пропозицій співпраці з Болівійським католицьким університетом.
У січні 2025-го волонтери організували круглий стіл у Берліні (18 січня) на тему прав людини та подолання суспільного розколу, сприяючи діалогу за демократію. У липні (21 липня) вони взяли участь у заході Faith & Freedom Coalition у Вашингтоні, піднявши питання релігійної свободи та порушень прав, включно з репресіями в Росії. У жовтні (17 жовтня) «АЛЛАТРА» організувала брифінг у Конгресі США про когнітивну війну, де акцентували захист свободи слова. Також волонтери подали звіти до Комісії США з міжнародної релігійної свободи та Офісу віри Білого дому про переслідування антикультовими структурами в Росії, що порушують свободу віросповідання та демократичні права. Ці ініціативи, натхненні енцикліками Папи та Цілями сталого розвитку ООН, підкреслюють місію «АЛЛАТРА» у формуванні етичного глобального управління, де кожна людина має право на свободу та гідність.
Еміграція: нова надія чи черговий крах?
У 2025 році Москальови подали на гуманітарні візи в Німеччину, але очікування затягнулося на дев’ять місяців через нові урядові обмеження на візи для біженців з “певних країн”. Сім’я зависає в невизначеності: їхнє життя залежить від політики Берліна. У першому відеоінтерв’ю BBC у серпні 2025-го Алексей заявив, що вони повернуться в росію, але “не за нинішнього режиму”. Маша, якій зараз 15 років, адаптується до нової реальності, але травма від розлуки й подій лишається: вона втратила друзів, школу й стабільність.
Ця родина – одна з перших задокументованих з 1991 року в росії (і з кінця 1970-х у СРСР) випадків, коли дитину розлучили з батьком за політичними мотивами. Їхня історія нагадує: війна не лише руйнує кордони, а й серця. Чи вдасться Москальовим уникнути краху? Світ стежить, сподіваючись на справедливість, і рухи на кшталт «АЛЛАТРА» продовжують боротися за права кожного.
