25 років тому Україна передала Росії ракети та стратегічні бомбардувальники – в обмін на передане озброєння Москва скасувала частину боргу за газ.
У першій частині з циклу розслідувань «Схеми» знайшли докази тому, що армія РФ обстрілює українські міста переданими у 1999 році крилатими ракетами Х-55.
У продовженні журналісти розповідають вже про стратегічні бомбардувальники, які українська влада також віддала РФ чверть століття тому, і частина з яких тепер – у бойовому складі армії РФ.
Журналісти встановили це за допомогою аналізу серійних номерів літаків у розшуканій в архіві угоді тих часів, даних з міжнародних авіареєстрів, а також завдяки співставленню з номерами бомбардувальників, що зараз – за даними української розвідки – використовуються армією РФ.
Хто з українських високопосадовців був причетним до передачі бортів?
І як спроби залишити частину літаків в Україні, зрештою, закінчились оголошенням про продаж на американському аукціоні Ebay?
8 липня 2024 року. Росія здійснює масований ракетний обстріл Києва.
Одна з цих ракет влучає у найбільшу дитячу лікарню України – «Охматдит». У цей час усередині – сотні дітей та їхні батьки.
СБУ, Мін’юст, аналітики – всі дійшли висновку, що це була прицільна атака крилатою ракетою Х-101. Носій цих ракет – стратегічний бомбардувальник.
Після удару по «Охматдиту» на Головне управління розвідки Міноборони вийшов російський льотчик і передав дані, завдяки яким вдалося встановити командирів і пілотів 22-ї важкої бомбардувальної авіадивізії, про що повідомляли у медіа. Саме цю дивізію ГУР називає «відповідальною за численні жертви і руйнування в Україні», спричинені ракетними ударами.
«Схеми» зі списку розпізнають пілотів тих бомбардувальників, які чверть століття тому Україна передала Росії.
Один з них – Олексій Печкарьов. Раніше був ідентифікований як командир літака Ту-95МС «Ізборськ». Під час повномасштабного вторгнення він – керівник відділення бойової підготовки 22-ї авіадивізії. Влітку 2022 року на одній з акцій в підтримку так званої СВО розповідав, що російські «солдати на суходолі та в повітрі трощать відроджений нацизм».
«Ізборськ», яким командує Печкарьов – це колишній український літак, раніше мав бортовий номер «8». Після передачі до РФ в 1999 році його перейменували.
Прізвище Печкарьова на основі даних від української розвідки згадували у медіа і після ракетного удару по житловому комплексу «Тірас» в Одесі у 2022 році. Тоді загинули вісім мешканців ЖК, серед яких вагітна жінка та тримісячна дитина.
«Схеми» отримали від джерел у розвідці унікальний запис радіопереговорів екіпажу Ту-95МС у день бомбардування одеського ЖК. «Шпора» тут – це пункт управління, а п’ять цифр – схоже, позивний командира екіпажу стратегічного бомбардувальника Ту-95МС.
Українські Ту-160 у бойовому складі армії РФ
«Схеми» ідентифікували серед російських бомбардувальників ті, які були передані Україною. Це стало можливим завдяки серійним номерам з угоди між Україною та РФ, яку журналісти розшукали в архіві, а також – міжнародним авіареєстрам.
Ця зброя визначає потенціал держави
Сергій Осипов
В інтерв'ю того періоду останній командир українського авіаполку з Ту-160 Сергій Осипов казав:
«Це – зброя, яка визначає і політичний потенціал держави, і воєнний, а також надає змогу розмовляти на рівних з будь-яким партнером».
«У свій час у нас була ініціативна група, і я, в тому числі. Їздили з Міноборони України, і просили – залиште нам хоча б одну ескадрилью Ту-95, без жодних проблем би зараз з ними розмовляли», – розповідає вже зараз в коментарі «Схемам» Михайло Ханюков, колишній штурман Ту-95МС.
Ось як це «Схемам» коментує тодішній президент Леонід Кучма:
«По-перше, Україна передавала згадане вами озброєння (як до того і свій власний ядерний арсенал) не ворогу, тобто не теперішній імперіалістичній Росії, а країні, яку навіть Захід вважав цілковито відповідальним стратегічним гравцем і своїм надійним партнером. По-друге, у переданому озброєнні не було нічого унікального чи ексклюзивного».
Один з ідентифікованих «Схемами» літаків в РФ – це український бомбардувальник, який до передачі мав бортовий номер «10». В Росії він отримав назву «Микола Кузнецов».
На тлі цього літака роздавав інтерв'ю командувач дальньої авіації Росії Сергій Кобилаш, якому у 2024 році українське слідство заочно повідомило про підозру за командування ударом по «Охматдиту».
На фоні цього літака робили групові світлини, показово завантажували ракети. І саме цей бомбардувальник згодом з Росії вирушив у розрекламований російськими медіа політ Ту-160 до Венесуели у 2018 році – для участі у навчаннях.
Наступний літак – український бомбардувальник Ту-160, бортовий номер «11». В Росії його перейменують на «Василь Сенько».
Один із пілотів цього літака, ідентифікований «Схемами» – Олег Скитський. Російський командир, який, ймовірно керував атакою бомбардувальників на Київ 28 квітня 2022 року – про це «Схеми» розповідали раніше. Того дня через російську ракету загинула журналістка Радіо Свобода Віра Гирич.
Літак «Василь Сенько» брав участь у військових парадах у Москві, пролітаючи над Червоною площею. Пілотував його також Андрій Малишев, заступник командира авіадивізії.
Ще один колишній український Ту-160 з номером «15» в Росії став «Володимир Судець». Цей літак, за даними розслідувальної спільноти, брав участь у бомбардуваннях Сирії.
Український бомбардувальник з номером «18» у Росії став літаком «Андрій Туполев».
Український борт з номером «22» назвали в Росії «Ігор Сікорський».
Бомбардувальник під номером «16» став в РФ літаком «Олексій Плохов».
А номер «12» – «Олександр Новиков».
Шість колишніх українських Ту-160 – нині перебувають у бойовому складі російської армії. «Схеми» з’ясували це, коли співставили номери літаків з угоди 1999 року, з номерами, наданими українською розвідкою.
Ще три передані Росії в 1999-му році українські літаки – це Ту-95МС – «Красноярськ», «Севастополь» та уже згаданий «Ізборськ». Цим літаком, в різний період часу, керували військові 22-ї авіадивізії.
«Схеми» знайшли один із ранніх сюжетів на російському ТБ, в якому показували членів екіпажу «Красноярська» – це Борис Застрожников та Євгеній Вецель.
У складі екіпажу бомбардувальника «Севастополь» був Микола Єсауленко.
Передача озброєння в обхід парламенту – державна зрада?
Літаки, ракети і обладнання Україна передала Росії за 275 мільйонів доларів для списання газових боргів.
Це були:
11 бомбардувальників;
575 крилатих ракет Х-55;
12 турбогвинтових двигунів з нульовим нальотом;
запасні частини для бомбардувальників;
наземне і радіоелектронне обладнання.
Відповідно до письмової доповіді тодішнього командувача військово-повітряних сил ЗСУ Віктора Стрельникова міністру оборони Олександру Кузьмуку – потрібно було 124 залізничних вагони, щоб перевезти усе техобладнання до Росії.
Угоду підписали прем'єр-міністр України Валерій Пустовойтенко та Росії Володимир Путін.
Але, коли 5 листопада 1999-го року перший бомбардувальник вилетів до Росії з Прилук, виявилося – за цю угоду народні депутати так і не голосували. Літаки передали без погодження Верховної Ради.
На думку Ольги Буткевич, докторки юридичних наук та президентки Української асоціації міжнародного права, це було порушенням Конституції України.
Ці питання не входять в компетенцію уряду
«Вона саме Верховну Раду України наділяє функціями контролю за укладанням подібних договорів. Був порушений договір, на той період чинний закон України від 1993 року – закон про міжнародні договори України. Закон, з суті якого видно, що ці питання не входять в компетенцію уряду», – вважає Буткевич.
Її підтримує і Юрій Костенко, який у 1999 році був заступником голови комітету ВРУ з питань ядерної політики та ядерної безпеки. Він каже, що передача озброєння до РФ без рішення Верховної Ради – це, на його думку, «державна зрада».
Наприклад, іншу, схожу з Росією угоду – про списання нафтових боргів в обмін на вивезену раніше з України тактичну ядерну зброю – Верховна Рада таки розглядала.
Але угоду про передачу Москві бомбардувальників погодили лише міністри.
Вони завершили усі процедури за кілька днів до першого туру виборів президента. Тоді Кучма балотувався на свій другий термін.
Через місяць Путін приїде до Кучми на інавгурацію, привітати його.
Погодив передачу бомбардувальників тодішній голова СБУ Леонід Деркач. Це батько народного депутата Андрія Деркача, оголошеного в розшук за держзраду.
Свій підпис поставив і Олександр Кузьмук – на той момент міністр оборони.
Кузьмук сказав «Схемам» тільки те, що «передавав уряд», а свою роль в цьому коментувати не став.
«Ціна» літаків
У договорі була занижена вартість того озброєння, яке передавалося – Україна отримала збитки на суму в приблизно 2,5 мільярди доларів, каже Ольга Буткевич, посилаючись на висновки Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради для проведення розслідування відомостей щодо фактів розкрадання в Збройних Силах України та підриву обороноздатності держави у період з 2004 по 2017 роки.
Зокрема, в документі йшлося:
«Заявлена оцінка у 275 млн. дол. США у десять разів є нижчою за фактичну вартість такого майна, а, відповідно, комісія вважає, що такими діями посадових осіб, що уклали прийняли рішення та/або уклали зазначений договір, державі Україні завдано збитків на суму понад 2,5 млрд. дол. США. за цінами на дату укладення відповідного договору».
Але Леонід Кучма іншої думки щодо вартості. В коментарі «Схемам» він заявив:
У 1999 році передача Росії бомбардувальників та ракет була технічно і економічно вигідною та не несла реалістичних загроз
«Я переконаний, що у 1999 році передача Росії бомбардувальників та ракет була технічно і економічно вигідною та не несла реалістичних загроз. Звичайно, вже під кінець своєї другої каденції, коли (особливо після конфлікту навколо Тузли) вже було можна розрізнити реваншистську сутність нової російської влади, я не передав би Росії навіть набагато менш руйнівних засобів. Та історія не має умовного способу».
Ціна на бомбардувальники і ракети для Росії була не ринкова, а визначена на політичному рівні. Про це зазначав у пояснювальній записці тодішній міністр закордонних справ Борис Тарасюк. Нині він – постійний представник України при Раді Європи.
«Схеми» намагалися зв’язатись з ексміністром, втім спроби виявились безуспішними.
– В даному випадку ми не можемо говорити про жодні імунітети вищих посадових осіб, тому що, по суті, тут йдеться про кримінальний злочин – державну зраду. І я думаю, що на національному рівні всі винні особи мають понести покарання, – сказала Ольга Буткевич.
– Чи є термін давності за ці статті? – уточнив журналіст «Схем».
– Якщо ми говоримо про державну зраду, то це може розглядатися в будь-який період.
Погодив передачу літаків також тодішній заступник міністра юстиції Леонід Єфіменко.
– Коли ви були заступником міністра юстиції, то погодили передавання бомбардувальників до РФ… – сказав журналіст «Схем».
– Значить, якщо ви хочете зі мною спілкуватися, то, будь ласка, тільки в прямому етері, – перервав його Єфіменко.
– Ми не виходимо в прямому етері. Тож, можете, будь ласка, пояснити, чому без ратифікації?
– Шановний товариш кореспондент, я скажу, що ви втручаєтеся в приватне життя.
«Схеми» запитали також у тодішнього прем’єра Валерія Пустовойтенка, який безпосередньо підписав угоду з Путіним, чому таке рішення пройшло повз парламент?
– Чому передали бомбардувальники без рішення парламенту?
– Які літаки?
– Ту-95 і Ту-160.
– Будьте здорові, не пам'ятаю, що були бомбардувальники, що передавали.
Тодішній президент Леонід Кучма вважає: навіть якби стратегічні бомбардувальники залишилися на озброєнні України, це не значно би допомогло зараз у захисті від РФ:
«Росія має засоби ППО, здатні протистояти ракетам класу Х-55, у той час як величезні за розміром та відносно низькошвидкісні бомбардувальники ще у перші дні війни стали б легкою здобиччю російських засобів ураження як у повітрі, так і на аеродромах.
Стратегічна зброя навряд чи могла допомогти вирішенню стратегічних завдань України, і вона точно не вписувалася в український масштаб. В нас не було полігонів для випробувань ракет. Ми не мали навіть достатньої для експлуатації цих засобів територіальної протяжності – адже стратегічне озброєння потребує стратегічного простору».
Секретна доповідь про збереження Ту-160
«Схеми» з’ясували, що влада в Україні тоді мала інший вибір, ніж передати літаки в РФ – мова йшла про щонайменше три з них.
У архівах журналісти розшукали конфіденційну доповідь прем’єра Пустовойтенка президенту Леоніду Кучмі. Була пропозиція від американської компанії продати три літаки Ту-160 та запчастини за 7 мільйонів доларів «для виведення на низькі орбіти комерційних супутників» з аеродрому у Прилуках. Було вже створене спільне підприємство «Ейр Скорпіо», де мало бути збережено до півсотні робочих місць, планувався і додатковий дохід – за використання інфраструктури летовища. Але нічого не було реалізовано.
Літаки могли бути переобладнані під звичайні засоби ураження
«Якщо потенціал цього стратегічного авіаційного комплексу дозволяє тримати під контролем території на майже усіх континентах, то це говорить про те, що, мабуть, не дуже свідомо деякі відповідальні особи і уряду, і наших міністерств підійшли до цього питання. У свій час літаки могли бути переобладнані під звичайні засоби ураження. І такі проєкти навіть розроблялися тут на Прилуцькій авіабазі», – казав у 1999 році останній командир українського авіаполку Ту-160 Сергій Осипов.
«Як ракетно-космічний конструктор, я знаю, що відсоток реалізованих проєктів у порівнянні з ідеями дуже невисокий, і на папері залишається більшість пропозицій (особливо найамбітніших). Додам, що усі варіанти переоснащення літаків Ту технічно могли бути здійснені виключно на російській виробничій базі, тож навіть за позитивним сценарієм можете легко уявити їхню подальшу долю. Будучи реалізованими, вони сьогодні працювали б на Росію», – повідомив в коментарі «Схемам» Леонід Кучма.
Українська стратегічна авіація на Ebay
«Схеми» також з’ясували, що в Україні залишались два бомбардувальника Ту-95МС, які не були ані передані Росії, ані ліквідовані Україною. Але якою була їхня подальша доля?
У 2014 році Ту-95МС зненацька почали продавати на приватному аукціоні Ebay. Відразу після Революції Гідності. Хоча у ЗМІ повідомляли про ліквідацію останнього стратегічного бомбардувальника ще у 2001-му році.
Продавав анонім. Стартова ціна – 3 мільйони доларів США. Літак налітав лише 454 години з 5 тисяч загального ресурсу. Новина про це облетіла весь світ.
Після розголосу продаж бомбардувальника на аукціоні продавець зупинив.
Ще за рік до цього аукціону цей та ще один Ту-95МС були у власності Міністерства оборони України. У 2013 році вони розташовувались на летовищі в Миколаєві – фото публікував російський блогер.
Міноборони планувало їх використовувати для контролю хімічного і радіаційного стану повітря. Але як вони опинилися в приватних руках? Та ще й задешево.
Адже майже за рік до появи оголошення на Ebay держава Україна продала такий літак у дванадцять разів менше – за 250 тисяч доларів.
Як це сталось?
В 2013-му літаки виставило на торги держпідприємство «Спецтехноекспорт», підпорядковане Міноборони. Міністром оборони був тоді Павло Лебєдєв, який після перемоги Революції Гідності виїхав до Росії.
Ігор Гладуш, який у 2013 році очолював ДП «Спецтехноекспорт», заявив, що не хоче спілкуватися про це з журналістами.
Після Революції Гідності українські правоохоронці почали розслідування щодо виключення літаків зі списку держмайна, а згодом і щодо їхнього продажу на торгах за заниженою ціною. Слідчі з'ясували, що з одного з бомбардувальників встигли зняти двигуни – нібито їх збирались передати для російського війська.
«Оперативним шляхом встановлено, що двигуни типу НК-12МВ було демонтовано зі стратегічних бомбардувальників Ту-95 МС у місті Миколаїв та переміщено до міста Дніпродзержинськ Дніпропетровської області (чотири двигуни) з метою їх подальшого продажу та незаконного вивезення до Російської Федерації. Окрім того, отримано відомості, що вказані двигуни призначалися для встановлення на військові літаки Військово повітряних сил Російської Федерації», – йшлося в судовому рішенні.
Того ж 2015-го року два останні бомбардувальники України з усіма розібраними частинами арештували за поданням прокурорів.
Відповідно до судового реєстру, власник двигунів бомбардувальників – фірма «Дніпробізнесбуд». Співвласниця компанії Ганна Шафранська повідомила, що «Дніпробізнесбуд» отримав двигуни в рахунок боргів від іншої компанії «Авто-Трейд-Україна», яка першою купила літаки. За її словами, двигуни у них вилучили правоохоронці ще в 2015-му році. Але на питання про їхнє можливе призначення для Росії – прямо не відповіла.
«Розпродаж» військової техніки
Чому взагалі держава вирішила продати останні стратегічні бомбардувальники?
Все почалося ще 2011 року, за президента Януковича та прем’єра Азарова. Продати пакет військового майна запропонував міністр оборони Михайло Єжель.
Він подав на Кабмін перелік техніки для продажу на сотнях сторінок «у зв’язку із скороченням військових частин».
Тут були:
винищувачі МіГ-29, Су-24 і Су-25;
гвинтокрили Мі-8;
гаубиці «Акація» і «Гвоздика»;
сотні танків Т-80, Т-72 і Т-64;
два стратегічні бомбардувальники Ту-95МС.
«Обговорення із громадськістю не потребує», – зазначав у поданні Єжель.
Від Мін’юсту погодила висновок про підтримку продажу військового майна виконувачка обов’язків міністра Інна Ємельянова. У документі за її підписом зазначено – «не виявлено корупціогенних факторів».
– Чому ви погодили цей проєкт з продажу, зокрема, і бомбардувальників? – запитав в Ємельянової журналіст.
– Я вже всі відповіді на ці питання надала там, де треба надати, – відповіла вона.
– Де надали?
– Все вже дослідили правоохоронні органи.
Хоча Інна Ємельянова потрапила під люстрацію після Революції Гідності – у 2019-му указом Володимира Зеленського вона стала членкинею Комісії з правової реформи при президентові України.
Від Міністерства економіки тоді погодив продаж військового майна Валерій Мунтіян, як керівник комісії з реорганізації.
У той час він також – відвідувач зібрань партії Віктора Медведчука «Український вибір», яка була проти евроінтеграції України.
Мунтіян, як з’ясували «Схеми», у 2015 році отримав російський паспорт. За допомогою сайту Податкової служби РФ вдалося встановити індивідуальний податковий номер, прив’язаний до його паспорту громадянина РФ.
Хоча Валерій Мунтіян після Революції Гідності опинився в Москві і став співробітником інституту «Зовнішекономбанку», державної фінустанови РФ, до 2024 року він залишався членом академії наук України, допоки його звідти не виключили.
«Схеми» звернулись за коментарем до Мунтіяна, але він не захотів говорити. Лише коротко відповів на питання, чи працює зараз на російську владу. Зазначив: «ні».
Погодив дозвіл на продаж військового майна Віктор Балога, як міністр з питань надзвичайних ситуацій України. Сьогодні Віктор Балога – народний депутат із Закарпаття, позафракційний. «Схеми» надіслали йому листа з проханням про коментар.
Остаточно рішення про дозвіл на продаж літаків було проголосоване на уряді Миколи Азарова.
Справа щодо перевищення службових повноважень за включення двох бомбардувальників до списку військового майна на продаж розслідувалась з 2015-го року, але нині цей процес зупинений. Бо розшукують підозрюваного – це колишній міністр оборони Михайло Єжель. Після Революції Гідності він осів у Білорусі.
Минуло майже десятиріччя, але у справі досі немає вироків. А на літаки та двигуни досі накладений арешт, стверджують у прокуратурі. Їх поки так і не змогли повернути державі.
Чи мають понести відповідальність ті, хто передав стратегічні бомбардувальники і ракети в обхід парламенту?
І ті, хто ініціював та погоджував масштабний розпродаж військової техніки?
Передача бомбардувальників РФ – це не лише приклад руйнування української обороноздатності. Ці літаки, як з’ясували «Схеми», активно використовує російська армія.
