Почну з того, шо як би цього не хотілось визнавати, але ми залишимось без частини наших територій - Луганської, більшої частини Донецької, Запорізької, Херсонської областей, частково також і Харківської з Дніпропетровською. Пов'язано це з тим, що наші "союзнички" не сильно то і хочуть нашої перемоги, особливо такі як поляки з мадярами(принаймні прихильники навроцького і орбана) , які за будь-якої можливості зроблять все, аби перешкодити Україні і українцям. А про такого дегенерата як трамп взагалі мови йти не може, бо сьогодні він - за нас, вже вирішує постачати зброю, а завтра - його друг владімір подзвонить і скаже шо "праізашла чудовіщная ашибка, давай мірітса", і той повірить. До цього всього треба додати нашу прекрасну владу, яка сьогодні за плівками НАБУ про міндіча, і всілякими законопроектами типу 12412, 14057, 13555, розтратами бюджету на о боже яку велику суму - 1000 грн, і інше - показує наскільки ж їй не всеодно на державний бюджет та і на Україну загалом.
Перейдімо до територій, їхня втрата для нас - це не просто економічні ресурси (там були зосереджені основні корисні копалини України), а й мільйонів людей, що там залишилися. На прикладі динири і линири ми побачили, як добре московити можуть і всіють використовувати свою пропаганду на місцеве населення, особливо на таких як я. 10-15 річні діти там уже майже не знають що таке Україна, і з лютою ненавистю, зрощені в таборах юнармії - будуть відноситись до українців. Робота з ними має бути тільки одна - безкомпромісна і примусова українізація, адже тільки так ми виб'ємо з них московитський дух садизму(російської скрєпи). Ця війна і так вже є частково братовбивчою, бо з окупованих територій мобілізують тисячі людей в лави армії зброду, алкашів, маніяків і просто кончених істот - московитів. А майбутня війна, яка неодмінно розгорнеться після цієї - поставить нас в складне становище, з яким треба буде щось робити.
А що ж буде у нас в суспільстві у повоєнний період? А буде в нас - нестабільність, бунти, страйки та саботаж. Після війни з лінії фронту повернуться сотні тисяч військових, яким держава не дала нічого від слова нічого. Так звісно, багато хто робив в тилу все що міг, і допомагав військовим, але ПТСР, настроєність на те, що "тил зрадив" та інше призведе до того, що такі перестрілки, вбивства, грабіж та інше стане майже буденною справою, причому для всіх верств населення. З приходом військових також буде стояти питання ідеологічне, почнеться масштабне протистояння між лібералами, всілякими маргіналами і націоналістами, і останні в свою чергу - можуть або програти повністю, або вийти домінуючими переможцями з цієї ситуації. Справа в тому, що націоналізм у нас - в підвішеному становищі, а всілякі чорти типу гончаренка - корчать з себе націоналістів. До цього всього додається риторика і таких як Корчинський, що для суспільства в цілому виглядає майже безумно, адже сам він - хоч і хороший філософ і публіцист, але політик нижче плінтуса, ще й провокатор. У цьому хаосі переможцями вийдуть тільки 2 групи, перша - самі ж військові, ті які ще будуть готові до боротьби во ім'я нації, і 2 - підлітки, студенти і громадські діячі котрі будуть робити все, щоб знищити і московитський вплив, і вплив своїх ворогів за принципом "розділяй і володарюй". В цей момент ті хто при владі зрозуміє, що якщо націоналісти отримають широку популярність в суспільстві - для них це катастрофа, тому вони будуть робити усе, аби цього не допустити. У цей же момент, окрім як ідеологічного протистояння - почнеться революція, можливо не така як Майдан, але вона увійде в нашу історію. Ця революція призведе до як мінімум повалення вже існуючих догм типу "ОП - головний орган влади" і "Все вирішується закулісами без відома суспільства", а як максимум - становлення нового політичного режиму, котрий буде намагатись якось владнати ситуацію. Революція неодмінно буде, адже постане питання про зміну уже всім набридлої влади слуг народу і особисто Зе з Єрмаком,за те щоб посісти їх місце будуть змагатись усі хто тільки може.
Всіма цими заворушеннями буде користуватись московія, але оскільки тут буде питання більше про Україну, ніж про московію - то і їхній вплив буде менший, ніж вони захочуть. Після місяців або років такого хаосу - постане нова Україна, яка почне відбудовуватись, і перед якою постануть великі виклики, економічні, політичні і демографічні.
Для остаточного формування розуміння України після війни, треба розібрати економічну і демографічну складову. Почнімо з демографічної. Війна призвела до того, що мільйони людей виїхали з країни, а наша чудова влада, замість того аби організовувати хоча б якісь заходи з повернення українців додому - або нічого з цим не робить, або планує залучити мігрантів. Звісно, мова йде не про мігрантів з Польщі, Угорщини, Румунії чи інших європейських держав, мова йде про африканців, арабів і індусів. І от протягом цього року вже було кілька таких новин - тригерів, заяв міністрів і тому подібне про те, що Україні доведеться залучити СОТНІ ТИСЯЧ мігрантів після війни. Я розумію ще кілька десятків тисяч, бо їх ще можна розосередити і контролювати їх, і то з натяжкою, але ж сотні тисяч - це зовсім інша картина. Ви представляєте собі, який хаос тут буде творитись, якщо і до внутрішніх ідеологічних, політичних, економічних та соціальних проблем додати ще й мігрантів, які обов'язково стануть мішеннями для військових, ультранаціоналістів, психопатів і просто людей, які їх бояться? Та й до того ж, який мігрант, навіть за найнижчу плату буде готовий тут працювати, коли тебе чекає небезпека скрізь, навіть більше, ніж у своїй рідній Індії/Африці? Тому питання тут постає не в тому, скільки мігрантів залучити, а в тому - як СВОЇХ повернути ззакордону. Необхідно залучати міжнародні компанії, інвесторів для фінансування таких проектів, пропонуючи щось своє натомість, але ні в якому разі не залучати велику масу мігрантів з інших, відсталих країн, інакше ми всі тут будемо з пістолетами ходити і думати "кого першого пристрелити, свого нациста чи мігранта", і рано чи пізно будемо це робити.
Що ж стосується економіки, то в нас і так ситуація не дуже, а враховуючи політику товаріща гетьманцева, який своїми податками на бізнес зробив неможливим його нормальне ведення в нас в країні - без реформ наша економіка згине в болоті. Реформи повинні заключатись в золотих правилах українських економістів:
1. Зменшити податки на малий та середній бізнес, треба полегшити їм умови різноманітних операцій, для того аби вони хотіли далі розвивати свій бізнес. Робити це треба ціною соціальних виплат аля "тисяча Зе"
2. Поставити під питання проблему того, що всякі "енергоатоми" можуть в закулісах дерибанити кого хочеш. А вирішення проблеми полягає у наданні прозорої звітності і інформації громадськості, звісно все в рамках закону, щоб державна таємниця лишалась державною таємницею. Досягти цього потрібно шляхом залучення знову ж таки іноземних спеціалістів та розробити схему, за якої страх буде домінувати над тими, хто бодай задумається про крадіжку грошей. Звісно, це не весь перелік усього необхідного, але це одне з основного, що нам потрібно знати про нашу економіку.
Метод кнута і пряника завжди виправдовував свою ефективність, навіть якщо це досягалось жорсткими методами й супроводжувалось втратою чогось.
Висновок. Перед нами після війни постає багато загроз і перешкод, проте в той же момент - це надзвичайне вікно можливостей, і якщо ми його зможемо відкрити - у нас буде надзвичайно багато можливостей для подальшого економічного і геополітичного розвитку, а головне - знищенню росії, як спершу геополітичного супротивника, а згодом - і як держави, проте для цього головне - витримати і цю війну, і найближчі роки після неї
