Інтерв'ю з фронтменом та лідером луцького гурту "Dark and light" Павлом Уляницьким.
Як сформувався гурт? Наскільки мені відомо, колектив збирався два рази: у 2023 та у 2025 роках. Це справді так?
"Так. До того в мене, як я був ще підлітком, це більш такі шкільні, потім студентські роки, у мене були намагання. Але це лише намагання. Це перші проби, перші помилки, перші падіння, можна так сказати. І з цього всього формувався потрібний мені досвід. Все, що відбувалося до 23-го року, це, можна сказати, навчання. Я вчився бути лідером, вчився бути нормальним вокалістом і також гітаристом. І досі навчаюся цьому всьому, щоб кожного разу було краще."
Критики та слухачі помічають айдентику,яка має виражену атмосферу нічного міста, неону та японської демонології.Що саме спонукало обрати саме ось такий стиль?
"У нас в гурті більша частина учасників в цьому колективі, який зараз в цьому складі, Ми всі полюбляємо японську культуру, все це пішло з аніме, напевно, можливо. Надихалися самою грою "Cyberpunk", якщо ви чули, знаєте. І, в принципі, на цьому і сформувалися. Ми ще працюємо над цим, воно ще таке сировате, але в цьому свій час.Щодо критиків...Я вважаю, що якщо це була критика самої пісні, то це критика самої пісні. Айдентика – це вже додаткове і мені здається, що айдентика в цьому випадку аж ніяк не торкається до самого сингла, який в нас вийшов нещодавно. Тому це, скажем так, двояко."
Наскільки взагалі важко працювати сьогодні в жанрі метал-кор в Україні?
"Так як важка музика, будь-яка важка музика, вона кожного року набирає якісь оберти, більш популяризується, то відповідно, чим вона популярніша, тим і легше працювати. Так, створюються нові команди, так, є більша конкуренція, але це швидше стимул для того, щоб зростати. Тому я гадаю, що тут теж питання... Двояке, тому що хтось хоче працювати і лізе на якусь велику сцену, старається десь постійно вписуватись, грати на концертах різних абсолютно, а хтось боїться робити такі кроки і це все залишається гаражним або підвальним бендом. Тому я думаю, це індивідуально."
А у вас як це?
"У нас багато запалу. Багато амбіцій і хочемо зростати і зростати."
Пісні - це передача власного болю чи спосіб зібрати себе після якихось важких періодів?
"Це гарне питання, насправді. І ви вже дали двічі відповідь на своє запитання. Тобто це і певний період, і так само після чогось збирання себе до купи."
Яка у вас улюблена пісня з усіх, що ви написали?
"Це, напевно, «Врятуй мене». Вона мені найбільше подобається досі. Вона написана, якщо не помиляюся, щоб не збрехати, десь в кінці осені 2024 року. Я щось сидів сам, тицяв гітару і, в принципі, так її і написав. Прийшов з гітарним матеріалом і з текстом до своїх колег, і ми зібрали її докупи. І досі граємо. Мені здається, саме краще."
На сцені що важче відпускати: лють чи все ж таки вразливість?
"Вразливість."
Як плануєте рухатися далі?
"Ми підготували немалу кількість матеріалу. Вперше, це самі сингли. В майбутньому хочемо зібрати альбом. В цього альбому є свій концепт. Ось. І цей альбом буде якраз такий входити у цей наш новий сингл. Те, що ще вийшов. Далі тільки більше, більше крутих концертів, більше контенту. Тобто ніхто з нас не збирається зупинятися. Але життя воно таке, бо треба готуватися до найгіршого, а сподіватися на краще. Але ціль всієї команди – це рух і ріст."
В Тік-Тоці та Телеграм-каналі у вас є багато розважальних відео. Якщо не секрет, хто найбільше не любить зніматися в таких відео?
"Я. От справді. Типу, не те, щоб я там кажу: "Ні, я не хочу, фу, це безглуздо". В мене, в принципі, все, чого... Я не розумію чому, але коли це не стосується якоїсь сценічної зйомки чи якогось відео під трек, то я чомусь трішки, але боюсь камери. Зажимаюся, але це таке. Просто треба себе перебороти. Ось. І все одно ж займаюся цим же відео."
Найбезглуздіший або найсмішніший фейл під час живого виступу.
"Я забув викрутити звук на гітарі. Я зіграв цілу пісню просто без звуку. І я до кінця палко вірив, що я добре граю. Я просто себе не чув і мені здавалося, що це добре. Це, до речі, було нещодавно. Отак”
