Коли дивишся нове журналістське розслідування та інтерв'ю з людиною, яка знала Ірину Кременовську ще за часів навчання у донецькій школі №30, багато речей у її нинішній публічній діяльності стають на свої місця. Пазл про те, як формується подібна світоглядтівка, складається у цілісну картину.
У спогадах колишньої однокласниці постає людина з глибокими внутрішніми деформаціями, яка вже в шкільні роки майстерно прикривала свій справжній стан ідеальним фасадом. Зовні це була зразкова відмінниця у рожевій сукні з великим дипломатом, улюблениця вчителів, яка писала вірші, марила наукою чи великою політикою і виголошувала на шкільних заходах пафосні промови. Проте за цим глянцевим екстер'єром ховалося те, що вказувало на повну відсутність базової емпатії.
Свідчення очевидиці вражають деталями, які розкривають її тогочасну поведінку. Уже в шкільні роки фіксувалися моторошні прояви жорстокості та деструктиву — від тривожних захоплень чорною магією і специфічних «дослідів» на балконі до маніпуляцій зі шкільними фотографіями, де вона голками псувала зображення однокласниць. Особливо показовим є її цинізм: вона розігрувала награні сльози та емоції на похороні трагічно загиблої дівчини виключно заради створення потрібного враження перед оточенням. Водночас вона відкрито висловлювала радикальні ідеї, виправдовуючи тоталітарні режими та насильство, а також виявляла виражену зневагу до людей, пропагуючи токсичні погляди.
Окрема сторона її характеру з тих часів — здатність майстерно втиратися в довіру, зводити наклепи та настільки переконливо маніпулювати оточенням, що дорослі та вчителі роками вірили у її «ангельський» характер і вигадкам більше, ніж реальності чи власним дітям.
З огляду на ці архівні свідчення, стає зрозумілою еволюція її нинішньої діяльності. Колишні дитячі деструктивні нахили з роками лише трансформувалися у масштабніші форми. У 2013 році її ім'я вже спливало у зв'язку із закритими форумами докхантерів, діяльність яких курувалася та фінансувалася з Росії. Коли ж суспільний тиск змусив змінити тактику, вона переключилася на інші напрямки, де чітко простежуються зв'язки з російськими структурами (зокрема РПЦ та афілійованими організаціями) та спроби просувати через маніпуляції руйнівні законодавчі ініціативи.
Це інтерв'ю є важливим документом, який нагадує: подібні явища не виникають на порожньому місці. Люди з подібним психологічним профілем не змінюються з віком — вони лише стають хитрішими, краще освоюють інструменти маніпуляції, вдягають солідніші маски і намагаються використовувати державні інститути чи медіапростір для власних цілей. Суспільство має знати про такі загрози, адже розуміння витоків минулого дає змогу тверезіше оцінювати ризики сьогодення.
