Тринадцятого квітня 2025 року загинув Андрій Костенко — дослідник, перекладач, редактор і один із найвизначніших знавців історії Таро у світі. Людина, яка за три роки після 2022-го, майже наодинці, заклала підвалини цілої наукової дисципліни.
Від «Софії» до Кастанеди
Ім’я Андрія Костенка (14.11.1965 — 13.04.2025) нерозривно пов’язане з київським видавництвом «Софія» — легендарним осередком, що в 1990-х і 2000-х роках став справжньою платформою езотеричного ренесансу на пострадянських теренах. Саме тоді, коли суспільство жадібно шукало нових горизонтів, «Софія» відкривала їх цілими полицями.
Разом з Андрієм Сидерським Костенко став одним з перших українських перекладачів творів Карлоса Кастанеди — того самого Кастанеди, що для цілого покоління читачів був не просто автором, а провідником в інший спосіб сприйняття реальності. Той переклад — це не лише філологічна праця, а культурний вчинок: Кастанеда заговорив українською.
Таро як система, а не забобон
Утім, головним покликанням Костенка виявилося Таро — не як інструмент містифікацій, а як складна символічна система, що має власну глибоку інтелектуальну традицію. Він підходив до неї як учений: з джерелами, методологією, порівняльним аналізом.
Серед його фундаментальних праць — «Таро як система. Колода Вейта — Сміт», видана у видавництві «Софія». Ця книга стала, мабуть, найповнішим в україномовному просторі академічним дослідженням так званої колоди Райдера-Вейта — найпоширенішої та найвпливовішої в сучасній традиції Таро. Костенко розглядав її не як набір картинок для ворожіння, а як цілісну символічну архітектуру, що поєднує герметизм, каббалу, астрологію та алхімічну традицію. Книга була написана з тією ретельністю, яка притаманна дослідникам, для яких точність — питання честі.
До неї примикають «Таро Вейта — Сміт. Перші кроки» — робота, адресована тим, хто тільки входить у цей світ, і де автор демонструє рідкісну здатність пояснювати складне без спрощень. А «Карти Ленорман. Теорія і практика» заклала основи для окремого напряму — вивчення системи Ленорман в україномовному середовищі.
Серед інших його книжок — «Начало оккультного Таро» та «Введение в Таро Эттейлы», присвячені раннім пластам тарологічної традиції, а також «Гадание по Ицзину», «Традиционный китайский календарь» і «Нумерологія для всіх» — свідчення широти його інтересів у сфері віщувальних систем різних культур.
Три роки, які змінили все
Повномасштабне вторгнення 2022 року стало для Костенка не паузою, а каталізатором. Як пише дослідниця Анна Пароваткіна, ненависть до загарбника перетворила його на людину, що взяла на себе системну місію: до того практично вся езотерична та тарологічна література виходила російською мовою і в Росії — і тарологія «по факту» залишалася російською.
Він цього не прийняв. І діяв.
Костенко ініціював створення першої в Україні професійної україномовної спільноти тарологів. Заснував «Бюлетень українського тарознавства» — перший спеціалізований журнал у цій царині. Видав першу в історії україномовну колоду Таро Уейта. Перевидав власні фундаментальні дослідження у перекладі рідною мовою.
Лише за місяць до смерті він встиг заснувати ще одну спільноту — цього разу для дослідників системи Ленорман, запросивши до участі світових фахівців, зокрема американську дослідницю Таро Марі Грір.
Він не встиг побачити, скільки з цього проросте, але заклав надійний фундамент.
Остання книга
Його дружина Олена Костенко завершила й видала його останню роботу — «Початок окультного Таро» (україномовне перевидання «Начала оккультного Таро»). У посвяті на Facebook вона написала:
«Минулого року, коли темрява була такою щільною, що крізь неї ледь пробивалося повітря, я дихала кожним рядком, кожним словом, що повертали мене до нього, до нас. Вперше я перекладала та редагувала його працю без нього… Торкатися кожного слова, яке в голові звучить його голосом, паралельно згадувати роботу над першим виданням цієї книги — наче вчора обговорювали, вичитували, раділи, коли вона вийшла».
Олена також пообіцяла продовжити роботу над його наступною книгою.
Серце, що не витримало
Близькі розповідають: останні масовані бомбардування Києва підкосили його. Він гостро, фізично переживав кожну трагедію цієї війни. Ненависть до тих, хто її розв’язав, і любов до своєї справи були в ньому двома сторонами одного почуття — відповідальності.
Андрій Костенко був одним із тих, хто розумів: зберегти культуру під час війни — це теж опір. Він не виїхав. Він працював. І встиг зробити більше, ніж інші встигають за десятиліття.
Таро як система залишилося. Українське тарознавство — залишилося. Він подбав про це особисто.
Вічна пам’ять.
