Доброї вам пори дня пані та панове читачі! Сподіваюся звичить достатньо формально адже кращого привітання я придумати не змогла.
Ну що ж, розпочнемо з най замітнішого та най цікавішого, чому Леся Українка замість фото профілю? Розумієте, все просто. Лесею Українкою я захоплювалась ще із самого дитинства, а саме з того часу коли прочитала її вірш «Contra spem spero», або «Без надії сподіваюсь!». Сама ще не розумію чому, але цей вірш застряг у мене в голові до сьогодні. Це неймовірно емоційно сильний вірш який зумів стати моїм своєрідним гаслом життя, -
«Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!».
Тільки вдумайтесь у ці слова і спробуйте мене переконати, що це не є переможний крик життя над смертю та безнадійністю.
Цей вірш мене провів крізь вдосталь переживань та болю, та най актуальнішим він став вже по приїзду у США з моєю сім‘єю. Не дивлячись на те як Америку нам показують фільми та популярні серіали, життя в цій країні не таке різнокольорове та безтурботне. У двічі складнішим життя у Штатах робить той факт що ви емігранти які приїхали з двома валізами на людину. Звичайно ця тема заслуговує свій власний допис, і він буде, тому у цьому дописі я згадаю тільки крихти того досвіду якого я вже набралася у цій країні. Із най очевиднішого, я закінчила старшу школу у США, що дала мені надзвичайно багато можливостей для подальшого життя тут.
При цьому, з 14 років я працювала, спочатку сезонно (в Літку), а з початку 12-го класу у школі, постійно і до сьогодні. Я закінчила перші два роки навчання в Уніварситеті за один. Як перевести цю ступінь в Український формат я так і не зрозуміла, але ще через 2 роки навчання у мене буде Бакалавр. Я студентка, хоч зараз і працюю на повну ставку взявши перерву у навчанні. Це був дуже такий загальний зріз з моєї біографії, та не переживайте, буде більше.
Про що ж я буду писати? Я захоплююся історією, та зокрема історією України на даний момент. У мене є бажання розширити моє вивчення історії до слов‘янських країн, чия історія була забутою і знехтуваною «цивілізованим світом», та на це звичайно потрібен час. Мої дописи будуть моїми поглядами і думками про різні історичні моменти та подї, можливо будуть цілі дослідження, а також можливі і огляди на книги про історичні події і періоди в історії України. Між цим всім я буду писати і про свої спогади життя у Штатах як емігрантки з України, цікаві досвіди та навіть розвіювання якихось стереотипів про життя в США.
Залишайтеся зі мною та підписуйтеся, я буду рада навіть найменшій аудиторї з якою зможу розділити свої думки та погляди. Дякую за ваш час який ви виділили на прочитання цього знайомства і сподіваюся побачити вас ще раз!
