Поки в рашці будували «сильного лідера» на крові, в Україні через листи Суркова вже плели антикультову мережу — #Бройде , #Дворкін , а згодом #Кременовська , — щоб сьогодні таврувати нас «сектантами» і готувати ґрунт під обшуки.
Промова путіна: “Зовнішня політика расії є миролюбною, без жодного перебільшення.
Проблема в тому, що на прилеглих до нас територіях, зауважу, на наших же історичних територіях, створюються ворожі до нас антиросійські сили. У расії глава держави завжди був і буде людиною, яка відповідає за все.”
Все це - Вистава одного актора!
Поглянемо на те, як пуіна вели до влади, як він завойовував владу в рашці.
Серпень 1999 року, 2% виборців.
А кінець 1999 року - вже 51% виборців.
Від невідомого прем'єр-міністра до політика, якого підтримує більша половина країни і готова бачити своїм президентом. І це менше, ніж за півроку! Занадто швидкий результат, чи не так?
Як страх стає політикою.
В серпні 1999 року рейтинги путіна як політика були значно менші за, наприклад, Лужкова, Примакова та Зюганова.
Промова Бориса єльцина:
“я вирішив назвати людину, яка здатна об’єднати суспільство. Це секретар Ради безпеки, директор ФСБ расії владимир владимирович путін. Я в ньому впевнений.”
Новий прем'єр дедалі частіше з'являється на телебаченні з жорсткими заявами.
Серпень 1999 року. Схвалення діяльності путіна народом 31%.
Чечня стає головною темою політичної риторики.
Промова путіна у Чечні : “Від імені уряду расійської федерації та від імені президента расії щиро вітаю вас. Ви проявили справжній кавказький характер. А ви повинні знати, що Дагестан є, був і буде складовою частиною російської федерації.”
І ось вже у вересні після ряду заяв його рейтинги почали йти вгору.
Вересень 1999 року. Схвалення діяльності народом вже 53%.
І почалися “раптові” теракти в Буйнакську (Дагестан), маскві, волгодонську. 4 вересня - теракт у Буйнакську (Дагестан).
9 вересня теракт в маскві на вулиці Гур'янова. 13 вересня знову теракт в
маскві, Каширське шосе. 16 вересня теракт у Волгодонську.
307 загиблих, понад 1700 поранених. (PS від ШІ: Суспільство перебувало в паніці та страху. Офіційно організаторами було названо чеченських польових командирів Хаттаба та Абу Умара ас-Сайфа. Однак саме «рязанський інцидент» змусив багатьох засумніватися в офіційній версії та породив теорію про причетність фсб.
«Мочити в туалеті»: Ключову роль відіграла рішуча позиція путіна, який закликав «мочити терористів у туалеті». Цей образ «сильного лідера», здатного навести лад, різко контрастував із сприйняттям Єльцина як слабкого й хворого президента.
Політтехнологічний розрахунок: Існують свідчення, що ще до вибухів політтехнологи обговорювали сценарій «маленької переможної війни» як спосіб підняти рейтинг безнадійного кандидата. Вибухи житлових будинків і подальша війна в Чечні ідеально вписалися в цей сценарій, забезпечивши путіну «мобілізаційне» зростання популярності).
промова путіна: “Для нас зараз абсолютно очевидно, що терористи переховуються на території Чеченської Республіки та отримують підтримку від екстремістських сил у Чечні.”
Промова путіна : “Ми будемо переслідувати терористів усюди.
В аеропорту. В аеропорту, тобто, вибачте, навіть у туалеті їх зловимо, ми їх і в туалеті розправимося з ними, зрештою. Все, питання закрито.”
22 вересня 1999 р.. Ситуація в Рязані. (PS від ШІ: Події в Рязані у вересні 1999 року, відомі як «рязанський цукор», залишаються одним із найсуперечливіших епізодів сучасної російської історії. Офіційно їх було оголошено навчаннями ФСБ, проте багато фактів і свідчень вказують на те, що це була спроба реального теракту, організованого самими спецслужбами для виправдання другої чеченської війни та приходу до влади владимира путіна.)
Цитата путіна: “Що стосується подій у Рязані, я не вважаю, що це якийсь провал. Якщо ці мішки, у яких виявилася вибухівка, були помічені, це означає, що все-таки є хоча б один плюс у тому, що населення правильно реагує на події, які сьогодні відбуваються в країні.”
Цитата свідка: “А ви зараз вірите, що це були навчання? Ні. А чому?
Не вірю. Бо все виглядало дуже правдоподібно. Ми все бачили.
З підвалу вибігали щури. Щури зазвичай тікають із корабля, що тоне.”
Промова директора фсб Микола Патрушев у інтерв’ю телекомпанії НТВ заявив:
“По-перше, це не був вибух. По-друге, його не вдалося запобігти, і я вважаю, що вони не зовсім чітко впоралися із завданням. Це були навчання, там був цукор.”
З цього моменту рейтинг прем'єра путіна невпинно зростає і залишає далеко позаду всіх інших кандидатів.
В жовтні 1999 року схвалення діяльності народом 65%, а в листопаді вже 80%.
До кінця 1999 року країна вже живе всередині простої картини: є загроза і є сильний політик, який від неї захищає.
Чи став би путін популярним настільки швидко, якби цих подій не було? Ми цього не знаємо, але знаємо інше. Це не вперше в історії, коли зручну загрозу використовують як інструмент досягнення певних політичних цілей.
Більше у відео: Як працюють технології КДБ і чому це стосується України https://www.youtube.com/watch?v=qY0yIiGSWb4
Питання: до чого тут українська анткиультистка Ірина #Кременовська ?
В Україні ще до повномасштабної війни антикультист Павло Бройде у листуванні Суркова фігурує як учасник проектів щодо розколу України, федералізації, медійного впливу та роботи через релігійні структури.
Джерело: Розслідування гібридних спецоперацій Кремля https://youtu.be/kFztm7RJ8Ms?si=Ve36kT68sajyC7Eg
(PS: Владислав Сурков : У інтерв’ю агентству «Інтерфакс» 27 грудня 2011 року, під час відставки з посади заступника голови Адміністрації президента росії, Сурков стверджував, що «був серед тих, хто допомагав президенту Єльцину здійснити мирну передачу влади, серед тих, хто допомагав президенту путіну стабілізувати політичну систему»
Сурков - У 1999 році — помічник керівника адміністрації президента рф. З серпня 1999 року — заступник керівника Адміністрації президента рф. Вважається одним із засновників та ідеологів партії «єдина росія».)
Українська історія антикульту не починається з Ірини Кременовської. До неї діяла вісь Дворкін — Павло Бройде. У матеріалах про Surkov Leaks та в аналітичних доповідях щодо російської гібридної війни Бройде фігурує як особа, пов’язана з проектами дестабілізації України: федералізація, медійні мережі, регіональні портали, псевдоекологічні ініціативи, робота з релігійними структурами, купівля впливу в медіа.
Ще до формального створення #РАЦИРС у 2006 році Дворкін і Бройде будували мережу «Діалог» — мережу антикультових центрів у Східній Європі.
У 2002 році на антикультовій конференції у Вінниці, за підтримки структур УПЦ МП та українських держорганів, було створено Східноєвропейський центр «Діалог»: Дворкін став президентом, Бройде — виконавчим директором. Пізніше Бройде створив українські сателітні центри і працював через православно-антикультову повістку, яка формально подавалася як захист суспільства від «сект», але фактично давала Москві важелі впливу на релігійне, медійне та законодавче поле України .
Суть листування Суркова (Примітка: витоки складаються з трьох частин. Електронні листи взяті з акаунтів самого Суркова, його помічника та лідера Комуністичної партії Харкова Алли Александровської. Всього близько 4000 листів, що охоплюють період з 2013 по 2015 рік.) полягає в тому, що антикультове та релігійне середовище використовувалося не як релігієзнавча тема, а як елемент гібридної війни.
Ірина Кременовська. Ще у 2019 році вона публічно критикувала цих вчених, звинувачуючи їх у «лобіюванні інтересів новітніх релігійних організацій», фактично ставлячи під підозру сам принцип рівного правового статусу релігійних меншин . У її тексті українська модель, близька до американської, описувалася як надмірно ліберальна, а як альтернатива наводилися європейські країни з державними або привілейованими «традиційними» релігіями .
В українському контексті це не абстрактна суперечка. Для маскви вигідна не українська модель рівності, а модель підозри: «традиційні» проти «нетрадиційних», «церква» проти «сект», «свої» проти «чужих». У раосії саме так будувалася репресивна система проти релігійних меншин, про що писала Комісія США з міжнародної релігійної свободи (USCIRF) . Тому атака на українських релігієзнавців і на український релігійний плюралізм - це атака на один з основних елементів української демократії.
Усі твердження, наведені у статті, базуються на відкритих джерелах, публікаціях, офіційних документах. У контексті триваючої гібридної агресії рф діяльність, подібна до описаної, потребує ретельної перевірки правоохоронних органів.
Усі матеріали наведені виключно в контексті журналістського дослідження та аналізу історичних і сучасних подій. Їх використання не має на меті шокувати або залякувати аудиторію, виправдовувати насильство, розпалювати ворожнечу чи підтримувати будь-які протиправні дії.
Мета матеріалу — дослідити механізми інформаційного впливу, їхнє історичне походження та можливі прояви в сучасному суспільстві.
