«Дух Істини поведе вас до всієї істини, бо Він прославить Мене. Ви будете Моїми свідками, бо ви зо Мною від початку. Блаженні ви, коли вас будуть гнати за Мене, бо Царство Небесне ваше» - (Євангеліє від Івана 16:13 та Матвія 5:10)
У І столітті нашої ери в Іудеї після Вознесіння Христового Апостоли визначали напрямки своїх місій через настанову Ісуса та жеребкування, підкріплене молитвами. Зокрема було й кидання жеребу. Про це описано в Священному Писанні -
«Ідіть і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа» (Євангелія від Матвія, глава 28, вірш 19).
Кожному регіону відповідав свій символічний жереб, який визначав територію відповідальності. Апостолу Павлу дісталась дорога до Малої Азії й Європи, а Хому - до Індії. Андрію Первозванному дісталась земля Скіфіїї - територія сучасної України. Апостол Андрій згаданий в списках апостолів у Євангелії від Матвія (Мт. 10:2), Марка (Мк. 3:18), Луки (Лк. 6:14), а також у Діяннях Апостолів (Дії 1:13). Андрій був рідним братом апостола Петра, рибалка, як і Петро. Апостол народився у Віфсаїді, місті на північному березі Галілейського озера.
Про благовіст апостола (Основні етапи місіонерського шляху апостола включають: Північне Причорномор'я - Крим - ріка Дніпро (райони сучасного Запоріжжя й Дніпра - землі нинішього Києва) свідчать такі давні християнські письменники, як Іполіт Римський (III ст), церковний історик Євсевій Кесарійський (IV ст.) та інші. У стародавньому літописі «Повість минулих літ» розповідається про подорож Андрія по українських землях:
«Дніпро впадає у Понтійське море; море це звуть Руським. Уздовж його берегів навчав, як кажуть, святий Андрій, брат Петра. Коли Андрій навчав у Синопі і прийшов до Корсуня, він довідався, що від Корсуня недалеко гирло Дніпрове. І прибув він до гирла Дніпрового, а звідти вирушив угору по Дніпру. І сталося, що він прибув і зупинився під горами на березі. А ранком, вставши, промовив він до учнів, що були з ним: «Бачите ви гори ці? На горах цих засяє благодать Божа, буде місто велике і багато церков здвигне тут Бог». І піднявся він на гори ці, благословив їх, помолився Богу і зійшов з гори цієї, де пізніше виріс Київ»
Апостол привіз до Скіфії реліквії, навколо яких торувалась віра. За переказами, у Києві він залишив наперсний хрест, а в інших місцях — обітні. Літопис не має підтвердження в інших історичних пам'ятках, тому деякі вчені схильні вважати його легендою. Але це не завадило вважати Андрія Первозваного основоположником Церкви Христової в Україні.
Факт місіонерського шляху Апостола України цінував й Київський Собор, який відбувався у 1621 року, у часи відродження Української Православної Церкви після болючого удару, завданого їй унією, своїм авторитетом ствердив апостольське походження християнства на українській землі. У соборній постанові сказано:
«Святий Апостол Андрій – перший архиєпископ Константинопольський, патріарх Вселенський і Апостол Український. На київських горах стояли ноги його, і очі його Україну бачили, а уста благословляли, і насіння віри він у нас насадив. Воістину Україна нічим не менша від інших східних народів, бо і в ній проповідував Апостол».
Таким чином, цей шлях став передумовою для майбутнього Хрещення князем Володимиром Руси-України у Віру Христову, вірніше декількох спроб: Аскольда й Дира, княгині Ольги.
