Коротка п’єса про віру
Ліричний епіграф
І.Франко “Апострофа”
“Квітко осінняя,
Квітко бліда!
Вже пора змінная,
Сльоти, біда,
Ранки з морозами,
Млистії дні, —
Вмитая сльозами
Зв’янеш на пні.
Ох, не розвивши ще
Сил весь засіб
І не нажившись ще,
Ляжеш у гріб.
Квітко осінняя,
Що се тобі,
Що не розвилась ти
В раншій добі?
Чи доля лютая,
Мачуха, знай,
Не привела тебе
В легітний май?
Чи з милосердя
Далась ти на глум,
Щоб потішати наш
Осінній сум? “
Початок:
Дійові особи:
Двоє людей в простому одязі, Давид і Діана. Діана з годинником на руці.
Два янголи.
Тік годинника.
Давид - Людей багато на вулицях сьогодні.
Діана - Так… знаєш, мені снився дивний сон, ніби я одна, і навколо темно та порожньо. Раптом з'являється сильний гул з-під землі, рев вітру, і сонце. Вода хвилею лоскоче ноги. Тиша. Я на березі моря, сама, і таке легке відчуття свободи та безтурботності.
Давид - Мені давно не снилися сни.
Діана - І в мене тоді було таке відчуття, ніби в животі помістилося усе щастя людей.
Давид - Щасливих людей?
Діана - Так, щастя усіх людей, ти мене не слухаєш.
Давид - Я тебе зараз уважно слухаю.
Діана - Ти знаєш, я не можу це постійно відкладати.
Давид - Я не певен, що ти певна у тому, що хочеш цього зі мною.
Діана - Ти ніколи не був певен у нічому. Якщо ти думаєш, що можна ось просто відкладати, то на цьому все скінчено!
Давид - Зачекай, ну, вибач, я, мені важко, хоч це не виправдання. Я ніколи не почував себе здатним до цього, хоч і дуже хотів, і я дуже вдячний тобі, що ти мені показала, як це - любити, та це не можливо ось просто взяти, і зробити це. Ти ж розумієш, що немає вибору без наслідків, в цьому випадку - довготривалих. Я ніколи не знав, як це і врешті я зустрів тебе, але, я досі не вірю, що це можливо. Я просто не знаю, чи зможу.
Діана - Мені теж важко! Мені теж важко.
Зрозумій. Мені теж важко.
Звук моря.
Час зупиняється.
Приходить Янгол.
Янгол говорить -
Спочатку було слово, і слово було Бог, і Бог було слово.
Врешті, Бога не стало.
Та люди залишилися.
Коли янгол починає знімати із себе янгельску одіж(під сподом звичайний одяг), вони просто виходять із сцени.
Бере каміння та кидає, пускаючи жабки по воді.
Той, що грав янгола: Віра — це крихкий і, втім, сильний стан. Людина, що вірить, здатна багато чого зробити. І втім, віра може бути дуже згубною та оманливою.
Хтось обирає свою віру, хтось не вірить, хтось змушений вірити, хтось шукає віру. В кожного свої особисті боги і свої особисті дияволи.
Зупиняється на пару секунд.
- Здалося.
Продовжує кидати каміння.
Заходить другий янгол.
Він бачить першого ангела. Також скидає із себе янгельську одіж та сідає спиною до нього.
Роблячи візерунки по піску, говорить:
- Сцена — це витвір нашої уяви. Нам немає тут місця, а втім, ми є тут.
- Колись нас було багато, тепер лише ми.
- Складно говорити і не чути.
- Складно мовчати і чути.
Янголи відходять, поки Давид і Діана розмовляють.
Діана без годинника, обоє одягнені по-осінньому,
Давид - Ми могли спустися нижче.
Діана - Тут буде добре, зупинимось тут.
Давид - Ти голодна?
Діана - Ні, зараз ні. Дякую.
Давид - У будь-якому разі, я прихопив кілька сендвічів, вони в боксі, в машині. І вино.
Діана - Дай мені руку.
Давид - Мені потрібно буде поїхати на деякий час, через роботу. За тиждень маю повернутися. Ти не образишся?
Діана - Звісно. Ображусь. Жартую, ні.
Давид - Ти раніше ніколи не фарбувала нігті.
Діана - Раніше я не відчувала потреби в цьому. Тобі подобається?
Давид - Звісно. Так.
Діана - То що ти думаєш?
Давид - Ти віриш у те, що нам вдасться?
Діана довго дивиться Давиду у очі.
Діана - Я вірю у те, що нам варто спробувати.
Давид - Знаєш, я ніколи не любив море, але зараз відчуваю себе вільним тут.
Діана - А я казала, що тобі сподобається.
Давид - Дякую тобі.
Діана - Я сподіваюся, Даді, ти ж пам'ятаєш, що ми домовлялися, попри все, намагатися розуміти один одного.
Давид - Так, Діано, я пам'ятаю.
Діана - І що часу у нас небагато, тому варто бути разом, поки є така можливість.
Давид - Так… я маю для тебе дещо. Ти загубила свій раніше. Я знайшов точно цей самий, але новий.
Діана - Ні-ні-ні. Ні. Боже. Їх досі випускають? Боже, я в захваті. (Цілує)
Тік годинника.
Звук моря.
Янголи виходять, леліючи дитину.
Янгол, що з дитиною, радісно каже Діані і Давиду - Народився, хлопчик.
