Вітаннячко, Найт-Сіті! В світі Cyberpunk 2077 надважливу роль грають корпорації. Воно й не дивно, враховуючи, що у більшості творів тематики кіберпанку – наявність злих, неймовірно багатих та дуже великих корпорацій є одним зі стовпів усього жанру.
Однієї з таких корпорацій в нашому випадку виступає Арасака, яка має насичену історію. Її основний рід занять – це корпоративна безпека, банкінг, розробка, виробництво та торгівля різноманітними виробами, технологіями та, особливо зброєю. Вона вважається одним з найбільших постачальників технологій в усьому світі, а зброя – то є особливою галочкою в їх торгівельній мережі. Нею користується більшість правоохороних структур світу, різні приватні охоронні фірми, приватні військові компанії й так далі. Навіть військові дуже навіть непогано відчувають себе, маючи на озброєнні зброю від Арасаки. А сама корпорація володіє однією з найбільш боєздатних приватних корпоративних армій.
Втім, усі ці здобутки, гроші та слава здобувалися компанією далеко не завжди світлими та чесними методами конкуренції. Арасака має дуже лиху славу, яка цілком виправдана. Хоч й не є чимось унікальним саме для цієї корпорації, на ринку вистачає недобросовістних компаній, бо бізнес, як й політика, справа доволі марудна. А святих у цьому всесвіті ще попробуй знайти!
Власне, тому ми й зібралися тут, дослідити увесь той шлях, що пройшла ця корпорація, покопатися в брудній білизні та дізнатися більше про Арасаку. Вмощуйтесь зручніше, ви в Аномальному Притулку, біля мікрофону Дмитро Рибаков, а ми дякуємо нашим спонсорам за вагому фінансову підтримку, яка зігріває наші кібернетичні серця! Також маємо невеличке прохання до всіх вас – якщо вам подобаються наші відео, підтримайте нас вподобайкою, коментарем та підписочкою. Це невеличкий клік для вас – та великий внесок в наш розвиток, дякуємо вам та починаємо розповідь про те, як Арасака змогла пройти надважкий шлях до світового корпоративного гегемона.
Почалося все на початку ХХ століття, точніше в 1915 році. Саме тоді корпорація була заснована Сасаєм Арасакою в Чуоку, Токіо, Японія . Часи тоді буремні стояли, на полях битв розгорталося протистояння Першої світової війни, в якій Японія брала участь на боці Антанти. Тому не дивно, що найдохіднішою справою було зброярство. Саме ним й займалися мануфактури Сасая. Але справжній успіх та кошти їм прийшов завдяки Другій світовій війні.
Постачаючи зброю імператорській армії вони посилювали свої позиції, набирали репутацію та зашибали кошти на цій війні. Але Сасай Арасака передбачив, що зрештою Японії не здолати США та союзників, тому почав приводити в дію свій план-капкан зі збреження компанії, переводячи активи закордон.
Невдовзі поразка за поразкою японців призвела до їх капітуляції, знищення Імперії та руїни всередині колись могутньої країни. Але Сасай при цьому залишився при своїх статках, втративши дуже й дуже мало. А от його син Сабуро, через свою молоду та гарячу натуру, а також під патріотичним настроєм, пішов до армії, дослужився до чину лейтенанта імператорського флоту Японії, і дуже болюче сприйняв поразку у цій війні. Настільки, що у вишневому саду лікарні, де він перебував у момент капітуляції, був готовий робити сеппуку (ритуальне самогубство). В цей момент до нього прийшло прозріння: він зрозумів мудрість свого батька, його прагматичність, яка дозволила б зрештою посилити позиції Японії та повернути втрачену велич, щоб домінувати у світі, як економічно, так й політично.
Сабуро вийняв із тіла клинок, який встиг увійти в черевні м’язи на півдюйми, та того ж дня повернувся додому, де почав вивчати політику, історію, економіку та усі аспекти бізнесової справи, що продовжувалося аж до смерті його батька.
У 1960 році, щойно Сасай Арасака помер, 41-річний Сабуро очолив корпорацію замість покійного батька. У той час Arasaka була ще відносно невеликою компанією, яка щойно змогла оговтатися від кризи післявоєнного періоду та поступово відновлювала свою діяльність у міжнародній торгівлі. До своєї смерті Сасай повільно повертав капітал і ресурси, які зберігалися на секретних закордонних рахунках під час війни, не привертаючи до себе увагу, а після його смерті Сабуро продовжив це.
На той час корпорація мала два потужні холдинги: Arasaka Manufacturing та Arasaka Bank, які займалися виробництвом та банківсьою справою. Сабуро поступово розвивав ці напрямки, а через 10 років свого правління додав до них ще й підрозділ Arasaka Security, який надавав послуги та спеціалізувався на високоякісній персональній і корпоративній безпеці та захисті персоналу, електроніці та комп’ютерах. Через 25 років цей підрозділ догнав та перегнав два попередні, а також здобув репутацію найкращого серед тих, що пропонують послуги такого роду.
До середини 1990-х років охоронців Арасаки наймали тисячі впливових осіб і корпорацій по всьому світу, а експертів із протидії вторгненням і комп’ютерної безпеки краще тих, що пропонувалися Арасакою, знайти було зась. Вже на початку 90-х корпорація входила у топ-500 могутніх бізнесів, але зупинятися не планувала, бо таємні плани по захопленню світу самі себе не реалізують.
Сабуро передбачив великий крах 1994 року, а також падіння США у 1996 році, вживши необхідних заходів. І це спрацювало, бо саме Арасака стала однією з небагатьох компаній, які від цих подій зуміли отримати прибуток та ще й пришвидшити свій розвиток до стадії мегакорпорації, бо після цих подій у топ-500, який ми згадували, вони вже займали друге місце у всьому світі.
В 1997 році почалося формування корпоративної армії Арасаки, а наприкінці 90-х Сабуро зміг отримати 60% контроль над урядом Японії. Це призвело до того, що низка інших японських компаній утворила Сферу Спільного Процвітання Далекої Азії (ССПДА або FACS). Після скандалу в Болд-Хілл 1997 року, їм вдалося викрити контрольований Арасакою парламент, міністерства та прем’єр-міністра Дайджиро Адачі у їхніх злочинах. Відтодіця група успішно не давала Арасаці заволодіти урядом і наполягала на створенні антикорпораційного уряду в Японії аж до 2020 року.
Після цього Сабуро провів невеличку перетасовку, зробивши вигляд, що відходить від справ корпорації та передає її до міцних рук свого сина Кея Арасаки у 1997 році. В реальності ж, Кей став лише номінальним керівником, а всі справи все рівно залишалися під повним контролем Сабуро.
Арасака продовжувала шаленими темпами зростати та приймати активну участь в геополітиці. В 2008 році, наприклад, забезпечувала оборону Тайваню від сил комуністів материкового Китаю, які спонсорували їх суперників з Мілітеху.
В 2020 році вони спробували провернути захоплення влади у Португалії і це їм фактично вдалося, хоч влада опинилася в руках півдюжини корпорацій, окрім самої Арасаки, а уряду в країні не існує, як такого. У Португалії, насправді, спокійне і тихе життя. Корпорації субсидують майже все: від їжі до телебачення,а взамін просять лише виконувати роботу, призначену відповідно до кваліфікаційного профілю. Португалія стала найбільшим експериментом із обмеженим ринком в історії, але будь-які прояви незгоди дуже швидко “перевиховуються” в найкращих традиціях Оруела. Найсміливіші давно покинули країну, а решту, впринципі, влаштовує доступ до хліба та видовищ за невелику плату.
Звичайно, всі ці дії корпорації не минули безслідно та отримували несхвалення з боку суспільства. В 2013 році американський підрозділ вперше мав сутичку з рокербоєм Джонні Сільвергендом, який очолив бунт біля Араска-тауера і зумів убити кількох співробітників Arasaka, а також генерального директора американського відділення Тоширо Гарада, момент розправи з яким можна побачити навіть в Cyberpunk 2077 у спогадах Сільвергенда.
В 2021 році розпочинається найбільша та найжорстокіша Четверта корпоративна війна, в якій відкрито, хоч й не вперше, стикаються армії Арасаки та Мілітеху, напруга між якими існувала фактично завжди.
Кінець війни для компанії ознаменувався смертю Кея Арасаки та руйнуванням Арасака-Тауер в Найт-Сіті у 2023 році, коли її знищила міні-ядерна бомба оперативної групи Militech під керівництвом Блекгенда та Сільвергенда. Президентка НСША Кресс звинуватила у вибуху Арасаку, Мілітех взагалі було націоналізовано, а демонізація Арасаки відбувалася заради власних інтересів уряду Америки. Діяльність Арасаки в Сполучених Штатах швидко згорнули, її членів і правління оголошено терористами, активи було конфісковані або виведені в офшори. Участь Арасаки у Четвертій корпоративній війні ледь не призвела до розпаду японського уряду. Лише відмова від міжнародної діяльності «Арасаки», після офіційного закінчення війни в 2025 році, дозволила врятувати національне обличчя Японії, а саму «Арасаку» на наступне десятиліття перетворили на корпорацію лише для Японії.
Але корпорація зберегла більшість активів, свою найбільшу корпоративну армію і до 2040 року швидко відновилася. Сивущий дідуган Сабуро, втім, вже давно не міг впоратися зі своєю юнацькою метою захоплення світу, тому керував корпорацією здебільшого номінально, а керівництво корпорацією було більше схоже на боротьбу за престолонаслідування між його нащадками:
– технократи-консерватори, під керівництвом доньки Сабуро Ханако, бажали продовження слідування курсу встановленого дідом, хоча сама Ханако більше захоплювалася нетранінгом, аніж участю в боях за керівне крісло;
– Найактивнішим виявилися безкомпромісні (та найбільш безсовістні) войовничі еліти Арасаки, які знайшли підтримку в сина Сабуро, Йорінобу, що в 2077 році таки захопить владу;
– А найліберальнішими були під проводом Мічіко Арасаки, доньки Кея та онучки Сабуро, й палко прагнули глибоких реформ в корпорації. Щоправда, ліберали навіть тут не змінювалися, бо сама Мічіко була більше в їх сімейці радше білою вороною, аніж реальним претендентом на крісло. Тому, вона там певний час зустрічалася з Адамом Смешером, а потім одружилася з якимось приватним детективом та якось не особливо піклувалася про ліберальну революцію.
В 2069 році спалахнула невеличка громадянська війна в НСША, між ними та організацією Вільні Штати, до якої входило й Найт-Сіті на правах вільного міста. І це стало чудовою нагодою для Арасаки, яка підтримала Найт-Сіті, допомогла їм перемогти та повернула свою лояльність. Це дало їм змогу знову повернутися на американський ринок в 2070 році, на запрошення тодішнього члена міської ради Найт-Сіті Луціуса Райна.
В 2077 році Йорінобу вбиває батька в Найт-Сіті та отримує посаду генерального директора, підтасувавши справу так, що до вбивства він начебто не причетний. Втім, всередині корпорації таке різке сходження на престол сприйняли неоднозначно, багато хто побоювався, що Йорінобу хоче знищити мегакорпорацію зсередини, бо від самого початку почав приймати сумнівні рішення. Багацько корпоратів почали активніше переходити на бік його сестри Ханако.
Зрештою, Йорінобу вирішив діяти жорстоко, придушивши будь які спроби опозиції. Але завершення історії Cyberpunk 2077, при будь-якій кінцівці, дає чітко зрозуміти, що дії Йорінобу призводять до втрати позицій корпорації, а її майбутнє лишиться неясним.
Але нам чітко ясно одне: історія цієї корпорації ще не завершена і ми точно побачимо її в продовжені. А до тих пір чекатимемо на нові зустрічі на цьому ж самому місці, панове, в Аномальному Притулку! Слава нації!
