6 квітня на стрімінговому сервісі Netflix вийшов серіал “Сварка” від компанії A24, яка в останні роки є містком між масовим кіно та артгаусним баченням митців, вдало їх поєднуючи в своїх проектах.
Історія в серіалі розгортається навколо двох людей з протилежних соціальних світів — заможної бізнесвумен Емі на порозі супер-успішної угоди та бідного будівельника Денні, що ледве тримається на плаву. Їх зіштовхує разом сутичка на дорозі, яка запускає найгірший період їхнього життя.
Обережно: спойлери!
“Сварка” — це багатошаровість. Це накладені один на одного, гарно вписані в сценарій гострі теми, з якими так чи інкаше стикається кожен з нас у повсякденному житті. Творці серіалу торкаються тем гіперопіки, расових стереотипів, диференціації ролей в сім'ї, подавлення емоцій, проблеми публічності. Аби лише перелічити їх всі, потрібно збільшити статтю мінімум на третину. Але найбільш очевино акцент ставиться на капіталізмі.
Існування героїв сконцентровано на темі грошей, ними ж визначена і їхня мотивація. Заради них вони втрачають розум, погрожують, шантажують, підставляють, кривдять, крадуть, брешуть і говорять чисту правду. Вони вже не ховаються в коконі соціальності, а наочно демонструють примітивні імпульси, які не надто відрізняють їх від тварин.
Кожен герой “Сварки” в якийсь момент стає “мавпою з гранатою”, і граната обов'язково вибухне з руйнівною силою, що повалить життя кожного як хиткий картковий будиночок.
Серіал ні на секунду не дозволяє собі критикувати героїв. Він просто показує. Показує людську природу та систему, яка змушує людей робити багато чого, хорошого чи поганого, заради того, аби просто жити хоч трохи так, як того вони бажають, як того — на їх думку — заслуговують.
Назва першого ж епізоду (The Birds Don`t Sing, They Screech in Pain) відсилається на фразу з документалки Burden of Dreams (1982), де ведучий в тропіках говорить, що бачить в природі лише “боротьбу за життя”, а “птахи не співають, вони верещать від болю”. Кращого представлення героїв та опису всього, що відбуватиметься в наступних епізодах, годі знайти.
Також визначним є один з діалогів, що веде Денні зі своїми друзями. Вони ділять людей на альф, бет, омег, наче в шоу на Дискавері, тим самим ніби приймаючи тваринну людства. “Так, ось такі ми є, ми приймаємо класифікацію, приймаємо правила.”
Єдиним героєм зі всіх, що тяжіє не до матеріальних благ, а до духовності та людського єднання, є чоловік Емі, Джордж. Проте він сам по собі віддалений від реальності: все ще тримаючись за материну спідницю, живучи на гроші дружини, він далекий від звичної кожному буденності, а тому має час та наснагу думати про “вище”.
Джордж бажає знайти споріднену душу, людину, з якою він буде на 100% співпадати, адже його дружина — його протилежність, логічна, холодна і приземлена.
От тільки іронія історії в тому, що в кінці саме Емі знаходить свою половинку.
Емі та Денні — це дві частини цілого. Вони доповнюють один одного, розуміють, відчувають. Бажають одного й того ж і стикаються з однаковими труднощами в житті. Навіть читають думки один одного. Повне єднання.
Якщо дев'ятий епізод завершує велику та очевидну арку висвітлення капіталізму та викликаного ним анімалізму суспільства, то десятий повністю зосереджується на глибшому, ключовому пласті історії - на єдності душ. Понівечених, антагоністичних, неприємних та алогічних, але все ще людських.
Душ, які й роблять нас відмінними від тварин.
Діставшись до фіналу “Сварки”, мені спадає на думку багатьом відома історія про антропологиню Марґарет Мід, яка на питання “Що є найпершою ознакою цивілізованого суспільства?” відповіла: “Загоєна людська стегнова кістка”, — бо поранених тварин в природі з'їдають, а отже, за пораненою людиною хтось доглядав. І хоча історія є вигадкою, сама концепція мені до душі. Турбота — шлях до людяності. Емі та Денні в фіналі це ілюструють наочно.
“Сварка” вийшла трактатом про соулмейтів 21 століття, брудним та абсолютно чесним зі своїми глядачами. І, дивлячись на рейтинги, глядачам це сподобалось. Чекаємо на звання (одного з) найкращих серіалів року та щедрий врожай сезону нагород — повністю заслужено.
