Відразу зазначу, що я не «філолог», а людина, котра проводить свій досуг «у пошуках цікавинок соловʼїної». Пишу це, перевіряючи походження купи слів (це займає чимало часу).
Десь восени 2022 року я рішив, що почну мовити «правильною українською мовою», бо суржик це наслідок імперської політики кремля. Авжеж, нас навчали у школі «літературному стандарту», но однак ми всі між собою балакали, як ми тоді гадали, дебелим суржиком (я зі Слобожанщини). Слова: держати, досуг, жалоба, ж[е/о]лудок, краска, утка тощо, були мічені, як суржик-росіянізм, і мовляв правильні й «чисті» відповідники це: тримати, дозвілля, скарга, шлунок, фарба, качка. Ну й коли я «переходив» на «літ. стандарт» то гадав, що те все правильно, знаючи московську (російську) мову і схожість з нею деяких слів з того суржику.
Ледь не весь рік я привчав ся до цих слів, аж поки влітку 2023 року, мене не зачепило слово «шкарпетка». Я на силу звик до «тримати» й «рахувати», но це слівце мене довго дратувало, аж поки я не розвідав його походження.
На ваш угляд:
Шкарпетка - італійське «scarpetta», через польське «skarpetka».
Не знаю, як так, но це стало відправною точкою моїх пригод по етимологічним онлайн-словникам. І вже місяців пʼять, я перевіряю слова на їхнє походження. Авжеж, за пʼять місяців всього не почерпнеш, но більшість з основного можна. Взагалі, перевіряючи купу слів, я виписую усілякі запозичення або корені. І яке було моє здивування, коли я взнав, що ті слова, котрі я писав вже (держати, жалоба, краска тощо) є руськими (українськими).
Зробивши такий вступ, я можу перейти до того, про що мені так кортіло написати:
НЕ ВСЕ, ЩО Є «СУРЖИК» ЦЕ «СУРЖИК», А ВСЕ ЩО Є «ПРАВИЛЬНО» ЦЕ «ПРАВИЛЬНО»!
Без зайвих висловів. Даю свою десятку слів, котрі всякі «філологи» звуть «правильними», но вони походять з інших мов і руська мова має свої питомі відповідники їм. Далі під списком я дам своє товкування.
Примітка: * (зірочка) - означає, що слово або вислів відтворене (реконструйоване, якщо хочете).
Рахувати (пол. rachować < нім. rechnen) - щитати (д.-рус. съчьтати)
Коштувати (пол. kosztować < нім. kosten) - стоїти (праслов. *stojiti)
Швидкий (пол. szwytki, świtki < нім. нар. swît / swīth) - бистрий (д.-рус. быстрыи)
Будувати (пол. budować < нім. нар. būden) - строїти (д.-рус. строити)
Мешкати (пол. mieszkać ) - проживати / жити (д.-рус. корінь жити)
Певний (пол. pewny) - якийсь (праслов. корніь *jakъ + д.-рус. си)
Сподіватися (пол. spodziewać się ) - надіятися (д.-рус. надѣятися) / чаяти (д.-рус. чаяти)
І «вишенька на торті»
Дякую (пол. dziękuję < д.-нім. нар. dankōn ) - спасибі (д.-рус. *спаси́ богъ)
Щодо слова «місто», то словники й різні Вікіпедії пишут, що руська мова має його з часів Русі і в значені «місце», і в значенні «город», но поширило ся воно в часи Речі Посполитої.
На сам кінець додам, що суть цієї короткої оповіді не в тому, що я страшен пурист і зазиваю всіх небайдужих «чистити мову від «сміття»». Повторю ще раз:
НЕ ВСЕ, ЩО Є «СУРЖИК» ЦЕ «СУРЖИК», А ВСЕ ЩО Є «ПРАВИЛЬНО» ЦЕ «ПРАВИЛЬНО»!
Є люди (їх (нас) стало багато після Лютневої навали), які мовлять цими словами та приказують іншим, що ось так гоже казати (цебто «літ. стандарт»), а так ні. Мабуть, це діє, коли людина, котра мовила суржиком або «чистою мовою», каже це споконвік «рускаґаварящєму». Я й сам таким був, якоюсь мірою. Купа слів, котрі я визнавав за суржик, виявили ся рідними.
Нельзя все взяти й викинути, но й лишити великий шар запозичень на призволяще також не можна, як на мене.
Далі я буду знову розвивати цю річ: запозичення, питомі слова, «сленг», вислови, відповідники.
Бувайте здорові!
