Не варто чекати, що сучасність буде чемно стукати у двері, як колись. Зараз вона відкриває їх ногою і заходить до нашого дому господарем, нікого не попереджаючи про наслідки.
Очевидно, що в епоху гіпермодерну, коли споживання перетворилось з матеріальної практики на соціокультурну і стало основою сучасної цивілізації, бренди відіграють величезну, навіть фундаментальну роль.
Брендинг є формою соціального контролю, створюючи ілюзію такої собі індивідуалістичної ужиткової свободи, в якій кожен може відчути власну ідентичність та важливість. Не помічаючи, що скоро перетворюється на типового невільника релігійного культу, який проповідує роздаючи перехожим буклети з вихваляннями божества капіталістичного світу (товару). І не варто навіть думати, про потребу якоїсь іншої ужиткової свободи. Поки ми відволічемось на роздуми, шалена та жорстока машина гіпермодерну перемеле кожну нашу кісточку і покине догнивати на цифровому кладовищі протермінованих новин.
Творці брендів прекрасно це розуміють, та визнаючи формати і швидкості епохи намагаються якомога скоріше стати її частиною, корисливо підлаштовуючись під сучасні важливості.
Зараз бренди існують в контексті де питання більше не в тому «Що ви продаєте?» або «Наскільки якісний ваш продукт?», питання: «Які цінності ви відстоюєте?». І брендинг важливий, бо вміння підібрати правильні гештеґи в «Twitter» і вчасно підлаштуватись під повістку часу таким чином, щоб якомога більша кількість людей захотіла асоціювати себе з брендом через його позицію, вирішальна в сучасних контекстах.
Тож творці персоніфікують бренди розповідаючи, що умовний «Mondelez» переймається проблемами бідності чи має приналежність до боротьби з расизмом, наприклад. Але тим самим компанії просто застосовують сучасні маніпулятивні засоби, що дозволяють юзати корпоративну соціальну відповідальність для поінформованості про власний бренд, і ще й збільшувати на цьому прибутки.
Та наскільки б лицемірною дурнею це не було, широким масам все одно не вистачить критичності для усвідомлення, що всі оплески в цій виставі належать лялькарю, а суть захована глибше ідеально вилизаних сторінок в соціальних мережах, що ніколи не розкажуть нам про рабовласництво на виробництві «Shein», чи смерті на складах «Amazon». Але немає сенсу рятувати широкі маси від них самих.
