Автор: Замаханий репортер (Стас Козлюк)
Оригінальний тред був опублікований 9 листопада 2023 року
Перед театром у Чернігові нас з колегою занесло в Іванівку. Якщо хто не місцевий – то це велике село на під’їзді до Чернігова. Фактично – передмістя. Оце коли був малим – то через то село ми постійно їздили до родичів на росію. Але якось донедавна навіть не згадував той факт.
Власне, чого ми там опинилися? Бо треба було зняти величезний будинок культури, який росіяни спалили в березні 2022-го під час окупації. Бо ця будівля була дуже важлива для громади, бо там же бібліотека, гуртки різні працювали, свята святкували.
Коротше приїжджаємо ми і бачимо стіни. І все. Більше нічого не лишилося. Директорка будинку культури пані Наталя каже, що пожежа була під вечір 7 березня. Вона припускала, що тоді російський снаряд розірвався на даху будівлі.
Потім почалася пожежа, яку звісно ж ніхто не давав загасити. Та і як без пожежників з Чернігова ти його загасиш? Ну, бо до вторгнення рятувальники приїжджали саме звідти. А потім прийшла русня, мости підірвали… ну, ви в курсі.
Імовірно, горіти все почало з місцевої бібліотеки, яка була на другому поверсі. Книжок, кажуть, там було щось понад 14 тисяч. Додайте сюди дерев’яні перекриття і можете собі уявити, як воно палало. А люди, які вклали життя в ту роботу, могли просто дивитися. І все.
Не знаю як колегу, але мене роз’єбала не так зала на 400 людей з оркестровою ямою. І навіть не апаратна кінотеатру з поплавленою плівкою. Нєа. Роз’єбала мене зала урочистих церемоній, де місцеві укладали шлюби (1,2-3,4 відповідні фото).
Уявіть: ви стоїте посеред приміщення, від якого лишилося 4 стіни. І тут вам директорка каже: «А отут я молодят розписувала. Здається, ще в лютому 2022-го». А під ногами у тебе земля. І обгоріла цегла навколо. А люди тут сім’ї створювали. Бо їм було то важливо. Церемонії. Красиво.
Фан факт. Цю будівлю мають відбудовувати. Проєкт для неї зробив архітектор з Чилі. І він гарний, красивий, кращє ніж було. Місцеві вдячні, але… не дуже цей проєкт хочуть. Тому що громаду ніхто не питав, а що ж ЇМ потрібно. І це загалом проблема з відбудовою на деокупованих(
Проблема в тому, що у новому проєкті був запланований зимовий сад на даху. Скляному. Уявіть собі, що ви живете під Черніговом, у вас повномасштабна війна. І в будинку культури у вас скляний дах) Але біда навіть не в цьому, біда в тому, що взимку то якось треба опалювати. Уявили?
Окрема проблема громади – село Ягідне. Те саме, де росіяни тримали місцевих у підвалі школи як живий щит. Ну бо всі журналісти, всі делегації, коли приїжджають – хочуть потрапити в той підвал. Походити там, побачити малюнки на стінах. Помацати трагедію, так би мовити.
Але історія в тому, що окупована була вся громада. І проблеми через це у всій громаді. І людей вбивали і катували в усій громаді. І будинки людям знищили в усій громаді. Але тут стається то, про що ми з колегами між собою довго і давно говорим.
Треба зупинитися, вийти з авто і почати говорити з людьми. А велика частина журналістів, і наших, й іноземних, хочуть їхати туди, де концентрована жесть. І байдуже, що про неї вже хтось писав. І купа вартісних історій лишається поза увагою.
Ви знали, що в цій же громаді, наприклад, місцевий фермер своїм коштом взявся відновлювати церкву, побиту росіянами? Чи, наприклад, ви знали, що в Іванівці, у будинку культури, волонтери зробили сцену, коли розчистили завали?
І що на цій сцені відбуваються всякі активності у місцевих? Наприклад, на День Незалежності. На День захисника. Планують оце вертеп на Різдво. Серед голих стін. Ну, бо коли відбудують БК, ніхто не знає. А якось розвантажувати людям голови від постійного накруту треба вже.
Там ще відбудована всім світом школа. Там психологічна допомога дітям, які були в окупації. Дуже шкода, що не вийде зробити з того повноцінної історії. Тому колеги. Якщо ви раптом маєте натхнення – їдьте в Іванівку. Там є про що писати. Прям кличу-закликаю вас. Майте тихий день.
