Рекламні заголовки в Instagram обіцяють казку: мальовничі італійські села, сонце, море та власний кам’яний маєток за символічну монету в 1 євро. Проте реальність, яку зазвичай приховують за красивими фасадами, значно суворіша.
Насправді купівля такої нерухомості — це не інвестиція, а вхід у дорогу «квест-кімнату», з якої майже неможливо вийти без величезних фінансових втрат. Ви отримаєте нерухомість, якої неможливо буде позбутися.
Звідки беруться ці будинки?
Програма «Будинки за євро» — це жест відчаю італійських муніципалітетів. Місцеві жителі масово тікають із провінцій до великих міст (Рима, Мілана, Флоренції). Старі будинки залишаються тягарем для спадкоємців: за них потрібно платити щорічні податки, а якщо частина даху впаде на перехожого — власнику загрожує кримінальна відповідальність.
Щоб позбутися цього «пасиву», власники передають будинки мерії, яка шукає наївних «інвесторів», готових стати спонсорами вимираючого села.
Чи можливо побороти глобалізацію роздаючи халупи в селі? В Китаї стоять цілі порожні міста з новобудов, які нікому не потрібні, бо всі хочуть жити поближче до столиці і мати більш-менш адекватну роботу.
Перші «дрібні» витрати: від 1 євро до 5 000 євро за годину
Хоча сама будівля коштує 1 євро, стати її законним власником за ці гроші неможливо. Ось що чекає на вас одразу в кабінеті нотаріуса:
Послуги нотаріуса: приблизно 3 000 євро.
Кадастрові збори та податки: ще близько 2 000 євро.
Гарантійний депозит: від 2 000 до 5 000 євро. Це ваша фінансова обіцянка мерії, що ви відремонтуєте будинок протягом чітко визначеного терміну (зазвичай 3 роки). Якщо не встигнете — депозит не повертається, а будинок конфіскують і знов виставлять за 1 євро.
Сміття, бюрократія та «історична спадщина»
Коли ви нарешті відчините двері свого нового «палацу», замість антикварних меблів ви, швидше за все, знайдете кілька тонн будівельного сміття та руїни.
Вивіз сміття: У Європі діють жорсткі екологічні норми. Самостійно винести мотлох на смітник не вийде — потрібно наймати спецслужбу, що коштуватиме додаткові 2 000–3 000 євро.
Комунікації: Більшість цих будинків стоять порожніми десятиліттями. Підключення води та світла у середньовічному селі з вузькими вуличками потребує складних робіт і нових бюрократичних дозволів, що виллється в тисячі євро.
Суворий контроль: Ви не можете зробити ремонт «як на дачі». Будинок — це історична спадщина. Комісія диктуватиме все: від кольору фарби до матеріалу віконних рам. Автентична черепиця чи камінь коштуватимуть у рази дорожче за сучасні аналоги.
Італійська «сієста» як фактор затримки
Місцеві підрядники працюють у власному ритмі. Через постійні перекури, обговорення лазаньї та тривалу сієсту ремонт може тривати вічно. Проте трирічний термін, встановлений мерією, невблаганно спливає. У підсумку реставрація халупи обходиться у суму від 50 000 до 150 000 євро.
Головні розчарування після фіналу
Навіть якщо ви завершили ремонт і витратили цілий статок, на вас чекають ще три «сюрпризи»:
Право на проживання: Купівля будинку не дає автоматичного права на ВНЖ. Якщо ви не громадянин ЄС, ви можете перебувати у власному домі лише як турист (90 днів на пів року).
Відсутність бізнесу: Сподівання відкрити бутік-готель на Airbnb часто розбиваються об реальність. Багаті туристи не хочуть їхати в глухе село, де до найближчого супермаркету чи моря — година гірським серпантином.
Неможливість продати: Вийти з гри важко. Ріелторам простіше ігнорувати вас, ніж шукати покупця на будинок за 150 тисяч, коли мерія у сусідньому провулку продовжує роздавати такі самі руїни за 1 євро.
Висновок
Купівля будинку за одне євро — це не про економію, а про добровільне меценатство. Ви забезпечуєте роботою місцевого нотаріуса та будівельників і рятуєте італійське село від зникнення власним коштом. Всі ці люди й стануть вашими сусідами, а сподіватися на туристів з Airbnb, які приїдуть у глухе село — марна справа.
Тому, якщо у вас є зайві 50–100 тисяч євро, можливо, краще вкласти їх у щось більш ліквідне, ніж у «квиток в один бік» до італійської провінції?
