Сьогодні ми занурюємося в тему європейського вертольота NH90, який часто називають стандартом НАТО серед середніх вертольотів. Він був створений як єдина базова платформа з двома основними варіантами:
TTH — Tactical Transport Helicopter (тактичний транспортний вертоліт) і NFH — NATO Frigate Helicopter (фрегатний/морський варіант).
І цей літальний апарат має доволі значну історію — як позитивну, так і, на жаль, негативну. У центрі стоїть NH Industries — спільне підприємство, що об’єднує Airbus Helicopters, Leonardo та GKN Fokker, створене для того, щоб кілька держав могли користуватися однією сучасною платформою замість експлуатації десятків несумісних моделей вертольотів.
За масштабами це одна з найбільших програм у Європі у сфері вертольотів. Виготовлено понад 500 бортів, а наліт становить сотні тисяч годин. Але щоб зрозуміти потенціал NH90, потрібно уявити машину, яку з самого початку проєктували як універсальну — для застосування і на суші, і на морі — з урахуванням сучасних вимог до живучості.
Airbus описує фюзеляж як повністю композитний, із меншою кількістю вузлів і зниженою конструктивною масою. Геометрія кабіни у формі ромба призначена для зменшення ефективної площі розсіювання (радіолокаційної помітності), тоді як екранно-вихлопні пристрої та спеціальні повітрозабірники двигунів знижують теплову сигнатуру. Також вертоліт має повноцінну систему протиобледеніння для виконання польотів у складних погодних умовах.
У вертольоті ключовим елементом є система fly-by-wire.
NH90 використовує чотирикратно резервовану архітектуру з розділеними аналоговими та цифровими каналами, інтегрованими в автоматичну систему керування польотом (AFCS) і чотирьохканальний автопілот.
Простою мовою — між пілотом і виконавчими органами керування знаходяться комп’ютери, які постійно утримують вертоліт у межах безпечного польотного режиму (flight envelope) та зменшують навантаження на екіпаж, особливо в складних умовах — таких як польоти над морем, уночі або на малих висотах.
Ця цифрова архітектура також забезпечує роботу «скляної кабіни» з кількома багатофункціональними дисплеями, сумісними з окулярами нічного бачення (NVG), а також можливістю використання шоломної системи індикації/прицілювання. Це дозволяє реалізувати інтеграцію даних (data fusion), коли екіпаж бачить навігацію, сенсори і загрози в єдиному конфігурованому інформаційному полі.
До елементів живучості належать енергопоглинаючі сидіння, самогерметизуючі паливні баки, а також система аварійного приводнення — вертоліт може здійснювати посадку на воду. У цілому NH90 спроєктований так, щоб підвищити шанси виживання екіпажу у разі відмов або аварійної ситуації.
Загалом це потужна машина, особливо якщо подивитися на характеристики. Під обшивкою — силова установка і трансмісія, де ключовими є потужність і ефективне її використання.
Замовники можуть обирати між двома типами двигунів:
Safran RTM 322-01/9 або GE T700-T6E1, обидва з цифровою системою керування FADEC.
Safran зазначає, що двигуни RTM322 встановлені приблизно на трьох чвертях парку NH90. Airbus вказує максимальну злітну потужність близько 2 388 к.с. для RTM322 і приблизно 2 269 к.с. для варіанту T700.
Головний редуктор має важливу характеристику — можливість роботи без мастила до 30 хвилин (dry run capability).
Максимальна злітна маса становить близько 10 600 кг. Максимальна швидкість — приблизно 300 км/год, крейсерська — близько 250 км/год.
Максимальна дальність польоту на внутрішніх паливних баках становить 900 км. Перегінна дальність із додатковими баками може досягати близько 1 400 км. Тривалість польоту — приблизно 5 годин.
Корисне навантаження становить близько 4 000 кг, що дозволяє розміщувати вантаж всередині кабіни до 2500кг, а зовнішня підвіска розрахована приблизно на 3 000 кг, рятувальна лебідка — близько 270 кг.
Вантажна кабіна приблизно 2 м завширшки, 4,8 м завдовжки і 1,58 м заввишки — це близько 15,2 м³ об’єму. Вона оснащена двома широкими розсувними дверима, а також задньою рампою для завантаження техніки, палет або нош. І коли йдеться про техніку — маються на увазі, наприклад, квадроцикли, мотоцикли або безпілотні системи.
Одна з найцікавіших особливостей — це місткість: до 20–23 осіб загалом, включаючи до 20 десантників на ударостійких сидіннях.
Після розгляду базових характеристик стає зрозуміло, для чого саме проєктувався цей вертоліт — швидке транспортування особового складу або вантажів у потрібну точку.
Але тут NH90 фактично розділяється на дві дуже різні машини, які просто мають спільну базову платформу.
TTH — це сухопутний «робочий кінь»: широка кабіна, великі розсувні двері і задня рампа, оптимізовані для швидкого перевезення людей і вантажів. За даними NH Industries, у ньому можна розмістити близько 20 військовослужбовців, а також ефективно використовувати у конфігураціях CASEVAC і MEDEVAC.
Він оснащується рятувальною лебідкою, додатковими паливними баками для збільшення дальності, а також системами самозахисту для роботи у складному бойовому середовищі.
Ключова ідея — це польоти в умовах обмеженої видимості: brownout, whiteout, туман, ніч. У таких випадках допоміжні системи і сенсори дозволяють екіпажу безпечно виконувати політ навіть тоді, коли горизонт фактично зникає.
NFH — морський варіант, спеціалізований для флоту. NH Industries описує його як комплексну систему, здатну виконувати протичовнові (ASW), протинадводні (ASuW) та пошуково-рятувальні (SAR) завдання без необхідності зміни конфігурації.
Практично це означає наявність одного або двох робочих місць операторів, де інтегруються сенсори, засоби зв’язку та озброєння в єдину тактичну картину, зменшуючи навантаження на пілотів.
Сенсорний комплекс включає:
радар із круговим оглядом 360° з режимами ISAR для класифікації цілей,
інтегровану FLIR-систему,
опускний гідроакустичний сонар (dipping sonar),
систему використання гідроакустичних буїв (sonobuoys),
системи РЕБ і протидії,
систему «свій-чужий» (IFF),
канал обміну даними Link 11.
Конструкція для корабельного базування включає автоматичне складання лопатей і хвостової балки для розміщення в ангарі та безпечної роботи на палубі.
Вертоліт може бути озброєний торпедами MU90, Mk46, Stingray, а також протикорабельними ракетами залежно від інтеграції в конкретній країні.
Програма NH90 охоплює 14 держав. Наприклад, Німеччина використовує морський варіант Sea Lion і впроваджує Sea Tiger. NH Industries повідомляє, що Sea Tiger почали постачати у грудні 2025 року, і планується парк із 31 машини до 2030 року.
Іспанія також розширює свій парк — у грудні 2025 року було підписано контракт ще на 31 TTH, що доведе загальну кількість до 76 машин.
Нідерланди отримали перший NH90 у 2010 році і застосовували його у 2013 році в антипіратських операціях біля узбережжя Сомалі.
Однак NH90 став прикладом того, як логістика і технічне забезпечення можуть визначати успіх або провал платформи.
У червні 2022 року Міністерство оборони Норвегії оголосило про розірвання контракту, заявивши, що вертоліт не відповідає вимогам. Із 14 замовлених машин лише 8 були поставлені у повністю боєготовій конфігурації, а замість очікуваних 3 900 годин нальоту на рік парк забезпечував лише близько 700.
Норвегія вимагала повної компенсації і почала повертати техніку. У листопаді 2025 року було досягнуто угоди: NH Industries забрала вертольоти і виплатила компенсацію.
Австралія також зіткнулася з проблемами. Після катастрофи 2023 року і тривалого простою було прийнято рішення не повертати MRH90 Taipan в експлуатацію і перейти на UH-60M Black Hawk.
Саме тому модернізація і контракти підтримки мають критичне значення.
У 2024 році NH Industries запустила модернізацію NH90 Block 1 (Software Release 3) вартістю близько 600 млн євро.
Перший етап включає:
оновлення мережевих можливостей,нові системи зв’язку,інтеграцію Link 22 для роботи поза прямою видимістю без супутників,IFF Mode 5 Level 2.
Також передбачено можливість встановлення нових електрооптичних систем, нового сонару, інтеграції озброєння (Mk54, Marte ER), а також цивільних GNSS і систем керування польотом.
Простіше кажучи, мета — зберегти актуальність NH90, забезпечити сумісність і підвищити ефективність на десятиліття вперед.
Airbus говорить про можливість продовження ресурсу платформи до 50 років, з подальшою модернізацією Block 2 після горизонту Block 1 у 10–15 років.
У підсумку:
NH90 — це сучасний, красивий, технологічно насичений вертоліт із хорошими характеристиками. Але в подібних програмах вирішальним є не лише технологія, а й здатність забезпечити експлуатацію і підтримку на належному рівні.
Я не вважаю NH90 невдалим. Це хороший вертоліт, який на папері демонструє відмінні показники.
Але майбутнє цієї платформи залежить від того, як вирішаться проблеми з експлуатацією і чи допоможуть модернізації.
Дякую якщо дочитали до кінця, ваш покірний слуга - автор каналу Vertical Team <3
