Славутич був розумним містом. А зараз?
У п'ятницю ми опублікували допис про енергоострів Славутича та його згадку у Forbes.
Реакція в коментарях була цілком передбачуваною. Замість предметнох розмови на тему, що це означає для міста , дискусія досить швидко звернула в інший бік. Прийшли ті самі люди, яким все не дуже так)
І це не окремий випадок. Ми бачимо, як у Славутичі формується культура постійного невдоволення. Коли підозра стає першою реакцією, чужий успіх викликає роздратування, а будь-яку добру новину насамперед шукають, за що розкритикувати.
Критикувати владу - нормально і супер. Вимагати якісних послуг, ставити незручні запитання, не погоджуватися - необхідно. Місту потрібні активні й вимогливі мешканці. Це ж завжди була наша фішечка.
Але є різниця між потребою та знеціненням. Між критикою конкретного рішення і звичкою бачити погане в усьому, між бажанням зробити місто кращим і бажанням довести, що нічого хорошого тут бути не може.
Ба більше, одні й ті самі люди булять все - бізнес - не такий, міськрада - взагалі, воду в лікарні не таку і не тим передали, депутати не такі - причому всі - як умовні центристи, так і нібито опозиційні - не так з людьми територію облаштували у дворах, не такий новий магазин, не таке нове житло для людей і тд, ви все це самі бачите.
Це вже не критика, це гримаса.
І ця різниця має значення. Це явище починає шкодити і заважати.
Ось один приклад.
Є Владислав Рашкован - український фінансист, заступник виконавчого директора від України у Міжнародному валютному фонді. Блін, це серйозно.
Він давно розвиває ідею створення нового міста в Україні. І серед джерел натхнення для цього проєкту - та-даааам - Славутич.
В одному з описів проєкту йдеться про досвід будівництва нашого міста. Передбачається створення тематичних кварталів: італійського, французького, німецького, східного.
І ось наш головмер Юрій пише в тг, що був у Франції, зустрічався з меркинею (так і написав) Парижу і що мав розмову про потенційну участь Франції у створенні Французького кварталу в Славутичі після війни.
Зверніть увагу: йдеться про можливість. Не про затверджений проєкт, не про виділені кошти, не про будівництво, яке вже завтра розпочнеться.
Але сама розмова про таку перспективу це вже щось.
Тобто видно спробу здобути для міста якийсь напрям. Бо нове житло - це життя міст, енергія.
І шо почалось!)
Просто чергова хвиля обурення. Ви чули - Юра будує квартал. Здається, навіть манікюрних кабінетів тема дісталась). Місто гуло. Але ніхто не читав оригінал і далі заголовка
А тепер найцікавіше.
Свіже інтерв'ю Владислава Рашкована: він продовжує розвивати ідею нового українського міста з тематичними кварталами й планує представляти її на міжнародному форумі в Давосі.
Та згадки про Славутич з новим кварталом там нема.
Казати, що токсична реакція місцевих все зірвала було б маніпуляцією, ми так не робимо. Але вона точно не додала місту аргументів.
Репутація міста, його відкритість до співпраці, адекватність, здатність підтримувати перспективні ідеї мають значення.
Іноді можливості втрачаються не через одну велику помилку. А через десятки дрібних сигналів, які отримують люди ззовні.
Нам не треба ворог, самі все зробимо.(
Саме тому одна з тем нашої сторінки - дослідження міської культури токсичності. Чому ми так легко знецінюємо власні досягнення? Чому погана новина поширюється швидше за добру? Чому нам часом простіше висміяти перспективу, ніж спробувати побачити, що з неї може вирости?
Це не дуже вдячна тема. Про таке не завжди приємно читати. Але говорити про це потрібно.
Бо Славутич - це ж не лише будинки, дороги, комунальні послуги й міська влада. Це ще й те, як ми самі бачимо своє місто. Як розповідаємо про нього іншим.
Ми маємо право бути незадоволеними. Маємо право вимагати більшого. Але не повинні втрачати здатність помічати хороше, цінувати зроблене й бачити перспективу і розуміти в яких реаліях сьогодні існує країна та міста.
Колись Славутич був містом, яке вміло мислити масштабно, дивитися вперед, містом розумних людей, що здатні бачити світ в деталях.
Мабуть, настав час повернути собі цю звичку.
Говоримо про все ввічливо та конструктивно.
t.me/slavbobry
