Історія із заявою генерального прокурора Руслана Кравченка про «чорних трансплантологів» у Чернівецькому обласному патологоанатомічному бюро виходить далеко за межі звичайної кримінальної хроніки. У слідства є конкретна фабула: правоохоронці стверджують, що працівники бюро вилучали анатомічні матеріали без необхідного дозволу, передавали їх для виготовлення біоімплантів, а частину розрахунків проводили поза офіційними договорами. Однак те, наскільки гучно ця історія вийшла на загальнонаціональний рівень, неминуче змушує дивитися і на її політичний контекст.
Кравченка важко назвати випадковою людиною для президентської вертикалі. У 2023 році Зеленський призначив його керівником Київської ОВА, а в червні 2025-го — генеральним прокурором. «Українська правда» писала, що його кандидатуру на цю посаду активно просував тодішній керівник Офісу президента Андрій Єрмак, розраховуючи на лояльність нового генпрокурора. Щоправда, до 2026 року відносини Кравченка з окремими представниками Банкової стали значно складнішими, тому говорити про його повну політичну залежність було б надто спрощено.
У Чернівцях ця історія накладається на вже давній конфлікт. Роман Клічук переміг на виборах міського голови наприкінці 2020 року як представник місцевої «Єдиної альтернативи», тобто поза президентською партійною вертикаллю. Уже в лютому 2021-го він заявляв про «безпрецедентний тиск» прокуратури на свою команду, а в березні відкрито звинувачував Офіс президента в помсті через політичний розклад в обласній раді. Таким чином, протистояння Клічука із системою влади, сформованою після приходу Зеленського у 2019 році, стало публічним практично одразу після обрання нового мера.
Саме тому нинішню справу можна розглядати як черговий епізод цієї боротьби. Для цього зовсім не обов’язково припускати, що саме розслідування сфабриковане. Політичне використання реального кримінального провадження може бути значно ефективнішим: воно створює токсичне тло навколо регіональної влади та поступово послаблює позиції мера.
Якщо ця версія правильна, кінцева мета Банкової — домогтися відходу Клічука та привести до керівництва Чернівцями більш лояльну фігуру. Ставка тут значно вища за одне мерське крісло: міська влада означає вплив на землю, комунальну інфраструктуру, бюджетні пріоритети, місцевий бізнес і туризм. Після 2022 року до цього додався ще один ресурс — релоковані підприємства. У межах програми евакуації бізнесу до Чернівецької області переїхали понад 120 компаній, а туристична галузь продовжує приносити дедалі більше коштів місцевим бюджетам. Тож боротьба за Чернівці — це вже боротьба не лише за політичну карту регіону, а й за його нову економіку.
