Авторка: моніка
Здається, немає у світі такого куточку, де хоч раз не пролунали слова про патріархат, гендерну нерівність, сексизм. Немає такого місця, де не ставали б темою гарячого обговорення феміністки та їхня діяльність. Я впевнена, що і вам це знайомо. Можливо, ви й самі є частиною цього руху. У будь-якому випадку, є вам ця тема близькою чи далекою, ставитесь ви до неї з натхненням чи з долею презирства, раджу ознайомитись із цією статтею і зробити свої висновки.
Темою гарячого обговорення ваших коліжанок стануть терміни "мізогінія" та "сексизм". Хоча, комусь може і здатися, що вони синонімічні, проте між ним усе ж існують відмінності, які роблять їх самостійними. Що ж, освіжимо нашу пам’ять щодо цих термінологій окремо, а когось і просвітлимо, для того, щоби рухатись далі.
Слово "сексизм" з’явилося у 1930-х роках під час жіночого визвольного руху. Тоді воно було прирівняне до расизму Полін М. Літ: "І расист, і сексист поводяться так, ніби всього, що сталося, ніколи не було, й обидва вони приймають рішення та роблять висновки про чиюсь цінність, посилаючись на фактори, які в обох випадках не мають значення".
Сексизм – дискримінація за ознакою статі чи переконання, що одна стать (чоловіча) переважає та є кращою за іншу (жіночу).
Притримуватися сексистських переконань можна як несвідомо, так і свідомо. Подібна риторика часто прослідковується в економічній, політичній та соціальній сферах щодо жінок.
Для кращого розуміння наведу нижче кілька прикладів:
Політикиню А прийняли на пост заступниці міністра, вона юна, але вже достатньо розумна та амбіційна. У той же день про неї напишуть: "Сексуальна молода брюнетка А стала заступницею міністра Б", а в різних соцмережах люди почнуть обговорювати її спідничку, гарні ніжки, а головне – як вона в такому віці досягла таких успіхів? Думаю, ви вже здогадуєтесь до яких висновків дійшла більшість.
Журналістка В обожнює свою роботу та не цурається здаватися необізнаною, адже вона тільки починає свою кар’єру, та й хіба має бути соромно чогось не знати? Але її колеги-чоловіки вважають це гарним приводом самоствердитися та зверхньо пояснюють їй навіть ази.
Жителька Г спокійно прогулювалась алеями містечка Л, день видався сонячним, а легкий вітерець розвіював спеку. Попереду великий банер – реклама ліків від горла, нічого незвичайного, тільки от зображено вуста дівчини, що глибоко заковтнула морозиво з обурливим двозначним написом поруч. Дівчина нахмурилася. "Знову об’єктивація жінок задля привернення уваги", – подумала вона. Остаточно день зіпсували своїми брудними та липкими, мов павутина, висловами щодо її сідниць місцеві хлопці.
А от мізогінія – це відверта ненависть, упередженість, огида, зневага до жінок.
Слово утворене від грецьких коренів misein ("ненавидіти") і gynē ("жінка"). Мізогінія була поширена з часів Стародавньої Греції, це була головна тема в західній філософії, і вона продовжується сьогодні в об’єктивізації та насильстві щодо жінок. Вона легітимізує насильство проти жінок (феміцид, проституцію, культуру згвалтування, заборону вільно розпоряджатися своїм тілом). Проте ця злодійка може бути й не такою відвертою, вона проявляється також негативним ставленням до жіночих фізичних ознак та процесів (менструації, пологів, бугристості шкіри – славнозвісний "целюліт", і т.п.) чи до ознак, що приписуються суто жінкам (надмірна емоційність, зацикленість на зовнішності – варто писати, що це наслідки гендерної соціалізації?).
Мізогінія ділиться на зовнішню (ту, що транслює соціум) та внутрішню. Зовнішня включає в себе: насильство над жінками (проституція, порнографія, насилля в сім’ї); женоненависницький тероризм та феміцид; сексуальні домагання; примус; психологічні методи, спрямовані на контроль над жінками; юридичне чи соціальне виключення жінок із повного громадянства; відмова від "жіночих" якостей.
А внутрішня мізогінія спрямована від жінок до жінок і має на увазі: протиставлення себе іншим жінкам; сексистські жарти; знецінення прагнень і досягнень інших жінок; підвищена вимогливість до інших жінок; сумнів у професіоналізмі інших жінок; підозрілість і недовіра; нездорова конкуренція між жінками; ігнорування жіночих точок зору; віктимблеймінг і слатшеймінг; перенесення провини на жінку.
Мізогінія – жахливе явище, тісно переплетене з патріархатом. Вона відображена в мистецтві, літературі, структурі людського суспільства, історичних подіях, міфології, філософії та релігії по всьому світу.
То в чому ж різниця?
Сексизм можна порівняти з ідеологією, законодавчою теорією, мізогінія є методом, інструментом, виконавчою та судовою владою, що забезпечує дотримання ідеології та виносить догани за порушення закону.
Коли сексизм синтезує зневагу до жінок, мізогінія її демонструє. Не всі сексисти мізогінні, вони можуть щиро вірити в тендітність жінок, слабкість та інші стереотипи, проте не виказувати ворожості. Але всі мізогіни – сексисти, вони сподіваються на те, що «закон» правдивий, але коли його можна порушити, починають діяти зі страху, що вигідна їм патріархальна система зникне.
Коли ми говоримо: "їй не варто так пізно вночі виходити на вулицю, вона ж жінка!", – ми сексисти. Коли ми починаємо звинувачувати її в згвалтуванні, через пізнє перебування на вулиці – ми мізогіни.
Кейт Манн писала: "Сексизм книжний; мізогінія бойова. Сексизм самовдоволений; мізогінія тривожна. Сексизм має теорію; мізогінія володіє палицею".
Далі вона пропонує конкретні приклади: "Сексисти підписуються на сексистську ідеологію (хоча часто й несвідомо). Мізогіни беруть участь у женоненависницькій поведінці (знову ж таки часто мимоволі). Сексист вірить у перевагу чоловіків над жінками в "чоловічих" сферах – наприклад, в інтелектуальних починаннях, спорті, бізнесі та політиці – або те, що чоловіки менш пристосовані до "жіночих" видів діяльності, таких як домашня робота, емоційна праця, догляд за дітьми та іншими людьми. Мізогіни можуть сподіватися, що сексисти мають рацію, побоюючись прямо протилежного".
