Сучасний фемінізм як слідство неповноцінної освіти

Вступ

На дворі 21-е століття. Людство пройшло через великі випробування. Війни, пандемії, стихійні лиха і т.д. Ми навчилися жити серед цього та навчилися радіти, думати про хороші спогади. Всі ми є суспільство, яке будує кожні десятиліття або століття, нову економіку, нові закони, створює нові держави. Суспільство розвивається. Такий невеликий висновок я хочу підвезти.

Всі ми люди й перед законом ми всі рівні. Тобто у нас немає розділення на гендери. Коли настає час, стати перед законом і відповідати за злочин яка скоїла людина. То в суді немає різниці, це є жінка або чоловік. Суддя представляє закон і тоді вже людина відповідає перед законом. Тому в сучасному світі у всіх права рівні.

Але закони це закони, не треба забувати про суспільство. Про його традиції, про мову, про історію, виховання, освіту, рівень достатку і т.д. В суспільстві, в відмінності від закону, є певні розділення. Наприклад: між бідними та багатими, між старими та молодими, між гендерами. Ці всі відмінності не належати до закону. Бо нагадую: “ми перед законом всі рівні”. Але суспільство думає інакше. Закони змінюються, а люди ні. Всі ми бачимо, що постійно виходять нові закони. Які спрямовані на покращення життя. Можливо на зміну економічного розвитку і т.д. Тобто більшість законів вони є законами, ви їх не бачите поки на собі не відчуєте. І тут суспільство починає грати дуже важливу роль. У суспільстві якщо ти був багатий і все це знали, вихід нового закону нічого не змінить або навпаки. Тільки у випадках коли це коріння не стосується певного верства населення. Тому протягом багатьох років, закони змінювались, а настрій у суспільства ні. Якщо людина вважала, що він (гендер чоловічий) вважає, що вище жінки і його батьки так вважали. То син також буде так вважати, навіть якщо вийшов закон, що жінка має стояти поряд з чоловіком.

Проти культури не підеш і проти виховання також. Але можна піти проти освіти. Так ви все правильно почули. Освіта відіграє дуже важливу роль у сучасному світі. І не тільки у сучасному. У освітній програмі немає предметів які пояснюють: сексуальну освіту, права людини, конституцію і гендерну рівність.

Проблема гендерної нерівності є не тільки між чоловіками та жінками. У нас також є трансгендери, є геї та лесбіянки. Суспільство у багатьох країнах, погано ставиться до таких людей. Бо виховання та культура каже, що вони не люди і не мають права жити у суспільстві. А виховання дитини залежить від освіти батьків і якщо освіта батьків є неповноцінною, то виховання дитини також буде неповноцінним. І саме тому, нерівність прав у суспільстві бере свій початок у освітньому процесі.

Тому у цій статті, я хочу розкрити суть сучасного фемінізму та запропонувати вирішення проблеми нерівності у суспільстві, зміню освітнього процесу у школах, коледжах, університетах та інститутах.

Мета та завдання статті

1. Вивчити історію появи фемінізму та його суть.

2. Вивчити всі етапи розвитку фемінізму.

3. Проаналізувати гострі питання сучасного фемінізму, на чому будується весь фемінізм у суспільстві та збудувати розуміння адекватного та не адекватного фемінізму.

4. Запропонувати методи вирішення гендерної нерівності у суспільстві через зміню освітнього процесу у школах, коледжах, університетах та інститутах.

Суть сучасного фемінізму

Сучасний фемінізм - це рух і набір ідей, які прагнуть до рівності статей, визнання та захисту прав жінок у сучасному суспільстві. Цей рух включає в себе різні течії і підходи, але в основі всіх їхніх багатьох завдань лежить боротьба з гендерною дискримінацією та нерівністю.

Наразі в світі є багато рухів які спрямовані на гендерну рівність між чоловіками та жінками. У кожній країні є свої рухи та способу подолання нерівності. Мітинги, форуми, і т.д. Форм по боротьбі з нерівності є багато. Тому це гарний знак. Важливо відзначити, що сучасний фемінізм - це різні групи та організації, які можуть мати різні підходи до досягнення спільної мети - рівності статей. Не всі феміністки підтримують однакові точки зору, і рух має багато різних голосів і напрямків.

Поняття Гендер – це соціально сконструйована стать, яка визначається біологічно сексуальними характеристиками жінок чи чоловіків.

Але хочеться наголосити на тому, що багато жінок та чоловіків не розуміють суть цього руху і в більшості свого, сприймають його як негативний досвід. І намагаються після цього не влазити у цю тематику. Зі своїх спостережень я помітив, що багато жінок негативно сприймають критику, щодо фемінізму. Навіть якщо вона конструктивна і має свої переваги. Фемінізм не є ідеальним рухом для врівноваження прав жінок та чоловіків. Багато моментів в русі є неадекватними, які порушують багато прав людини. І дуже часто жінки знецінюють чоловіків, тим самим, порушують права людини, наприклад дуже часто порушується право на “Свободу вираження поглядів” стаття 10 Конвенція про захист прав людини й основоположних свобод. В якій прописано:

1. Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

2. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Або стаття 14, коли рух фемінізму порушує дискримінацію: Користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Тому, свідоме суспільство повинно розуміти, що немає ідеального руху, який розв'язувати масштабну проблему. Голосні крики, великі банери та образа людей іншого гендеру не розв'язувати проблему гендерної нерівності. Тому я вважаю, нам потрібно дізнатися історію і від чого пішла гендерна нерівність, бо просто так рух фемінізму не з’явився б. Історія появи фемінізму, нам дозволить, по-перше, вивчити питання появи, фемінізму, а по-друге, дозволить ширше подивитися на проблему, а не через короткі пости в мережах та статей по новинах, які дуже сильно дезінформують суспільство.

Історія фемінізму

Інформація взята з мережі інтернет, для кращого її сприйняття.

Хвилі фемінізму.

Історія фемінізму поділена на чотири періоди, які часто називають «хвилями» фемінізму.

Концепція феміністських хвиль прагне проаналізувати траєкторію сучасного фемінізму, розділивши його на кілька тимчасових рамок, починаючи з кінця 19 століття з боротьби за виборче право жінок і закінчуючи безліччю рухів та напрямів, що співіснують у наші дні. Ця концепція була популяризована у статті Марти Лір у New York Times 1968 року, в якій вона відокремила феміністський рух свого часу, другу хвилю від попереднього покоління активістів.

Перша хвиля фемінізму.

Перша феміністська хвиля тривала із середини 19 до початку 20 століття. Цей феміністський рух іноді називають «виборчим правом жінок», тому що найважливішою метою феміністок цього періоду було дати жінкам право голосувати та бути обраними на політичні пости, сподіваючись, що право голосу передуватиме доступу до інших прав. Ці активістки феміністки, яких часто називають суфражистками, також приділяли увагу таким темам, як:

·        майнові права заміжніх жінок,

·        опіка над дітьми,

·        громадянство.

Багато з цих ранніх феміністок можуть бути описані як феміністки по материнській лінії. Вони стверджували, що жінки несуть особливі обов’язки як «матері нації» і тому природніше підходять для розв’язання питань, що стосуються догляду за дітьми та освіти.

Перша хвиля добігла кінця приблизно в 1920 році, коли деяким білим жінкам (певного віку та економічного походження) було надано право голосу в США та Великій Британії.

Друга хвиля фемінізму.

Почалася в 1963 році, чому сприяла публікація книги Бетті Фрідман «Жіноча загадка», робота, яка здобула значний успіх у США і вважається однією з ключових публікацій цієї хвилі. Ця хвиля була переважно активна з 1960-х по 1980-ті роки. За ці два десятиліття західні феміністські рухи досягли законодавчих віх у галузі репродуктивних прав, права на рівну оплату праці та рівну освіту. Феміністський рух цієї хвилі боровся за те, щоб жінки відкривали свої власні банківські рахунки без згоди чоловіка, та засуджував насильство в сім’ї та сексуальні домагання. Сексуальне насильство було центральною темою руху. А в США навіть проводилися кампанії щодо викорінення примусової стерилізації кольорових людей та людей з обмеженими можливостями.

Феміністки того часу, такі як канадці Тереза ​​Кастрен та Доріс Андерсон, здебільшого концентрувалися на таких речах, як

·        рівна оплата за рівну працю,

·        доступ до контролю за народжуваністю та абортами,

·        припинення гендерної дискримінації.

Найвідомішим гаслом руху було «Особисте – політичне», що означає, що суспільне та політичне життя всіх людей взаємопов’язане і не може бути розділене.

Другій хвилі вдалося мобілізувати великі групи для протесту та активізму, які підживлювали образ «злої феміністки», породили міф про спалювання бюстгальтерів та зображували феміністок як істеричних жінок, які виходять із себе.

Третя хвиля фемінізму.

Починається у 1990-х роках з появою справи Аніти Хілл у 1991 році. Аніта Хілл, афро-американський професор права, свідчила про сексуальні домагання з боку кандидата у Верховний суд Кларенса Томаса, що стало одним із перших публічних дебатів про харасмент на робочому місці.

Дев’яності роки часто розглядаються як розділова лінія між другою та третьою хвилями фемінізму. Джерела фемінізму третьої хвилі часто пов’язані із субкультурою феміністського панку «Riot Grrrl» у Сполучених Штатах. Субкультура виникла у відповідь на критику другої хвилі фемінізму навколо виключення расових і маргіналізованих людей. Феміністки третьої хвилі свідомо працювали над тим, щоби бути інклюзивними. Основні організації третьої хвилі, такі як Женевський Фонд правової освіти та дій (LEAF), зосередили свою увагу на таких питаннях, як

·        сексуальне звільнення,

·        відшкодування зневажливих слів,

·        насильство щодо жінок.

Понад те, третя хвиля характеризується висхідним усвідомленням інтерсекційності – терміну, придуманого Кімберлі Креншоу у 80-ті роки. Він визнав переплетені форми дискримінації расизму, класизму, ейлізму та інших, а також критикував другу хвилю за те, що вона насамперед репрезентувала вимоги білих, цис-гетеросексуальних жінок із середнього класу.

Філософ Джудіт Батлер також вважається центральною фігурою третьої хвилі, оскільки вона захищає різницю між статтю та гендером, посилюючи підтримку прав трансгендерів.

Хоча є багато тверджень, що існують лише ці перші три хвилі фемінізму, а це означає, що третя хвиля все ще продовжується, інші стверджують, що третя хвиля поступилася місцем четвертій у 2010-х роках.

Четверта хвиля фемінізму.

Четверта феміністська хвиля розпочалася в період з 2008 по 2012 рік і пов’язана зі зростанням Інтернету. Четверта хвиля базується на інтерсекційності та є ще більш інклюзивною. Доступ до Інтернету, особливо до соціальних мереж, дозволив феміністкам простіше, ніж будь-коли, об’єднуватися та організовуватись у політичному плані. Одним із ключових втілень фемінізму четвертої хвилі став рух #MeToo, ініційований Тараною Берк у 2006 році. Рух #MeToo дав можливість жертвам гендерного та сексуального насильства виступити зі своїми історіями та робити публічні звинувачення на адресу могутніх чи впливових людей.

Хоча четверта хвиля підтримує риси третьої, стверджується, що вона йде ще далі з погляду сексуальності та бодіпозитивності, а також посилення розширення прав та можливостей жінок.

Бодипозитив (Бодипозитив) – це прийняття свого тіла, а також змін форми, розміру та інших особливостей, яких воно може зазнати від природи, віку або вашого особистого вибору протягом усього життя.

П’ята хвиля фемінізму.

П’ята хвиля є найбільш суперечливою, оскільки ведеться багато суперечок про те, чи існує вона взагалі та які її основні особливості. Прихильники її існування стверджують, що ця хвиля виникла приблизно у 2015 році, коли фейкові новини, тролі та онлайн-домагання набрали обертів. Стверджується, що це стало тривожним сигналом для сильнішої мобілізації між феміністськими групами та активізмом, орієнтованим на дії. Попередній рух зображується як більш індивідуалістичний та особистий, у той час, як п’ята хвиля більш сконцентрована на великомасштабних змінах.

Індивідуалізм — це соціальна і політична філософія та ідеологія, яка підкреслює моральну цінність і самостійність особистості.

Також є такі окреми рухи фемінізму як:

Ці рухи фемінізму є окремими і спрямовані на вирішення своїх питань. Якщо вам буде цікаво, можете самостійно ознайомитись з ними. У цій статті я не буду їх розкривати.

Висновок

Протягом багатьох років, жінок обмежували у їх правах, та засуджували. Перші права які почали виборюватися, це - виборчі права. Потім пішли гострі питання щодо, оплати праці та народжуваності. Щоб жінка мала права на вагітність самостійно, а не під тиском чоловіка та обв'язка продовження роду. У третій хвилі ми бачимо вже боротьбу за сексуальне насильство та словесне насильство. Коли жінок ґвалтували і відносились до них як до предмета, сексу та отримання задоволення, а не як до людини у якої є права. Всі інші хвилі вже є розвитком соціальних мереж у світі та появи інтернету, де стало легше висловлювати думки.

Всі етапи розвитку фемінізму є необхідними й без його, ми б не отримали права наразі, які мають жінки. Але хочеться сказати, наше суспільство є патріархальним і від цього вже пішов фемінізм та його рухи. Чоловіки завжди ставилися до жінок з висока і не давали їм право на особистий розвиток, виборчі права та просто на просто, свободу слово. Раніше діяв принцип “Якщо ти жінка, то твоє місце ростити дітей, а чоловік повинен підтримувати сім’ю”.

Я вважаю, що даний підхід, це жахливий метод до соціального життя. І він докорінно вжився в культуру народів та країн. Останні 20-30 років. Стали вже більш стабільними і у жінок становиться більше прав та можливостей для розвитку. Все за допомогу, появи інтернету. Він дав можливість, вільно висловлювати думки на велику аудиторію.

Тому суспільство почало потроху прислуховуватися до людей та робити кроки до вільного та рівного життя. Хочу зазначити, що причиною появи фемінізму є чоловічий гендер та його домінантність у світі. Причиною цього стала культура та неякісна освіта. Чому саме освіта? Про це ми поговоримо далі і подивимося як освітній процес, сильно впливає на культуру та суспільство.

Гострі питання Сучасного Фемінізму

Сучасний фемінізм, є багато граним і багато питань намагається вирішити. Після вивчення інформації у мереже інтернет. Я зміг створити список питань, які наразі гостро стоять у суспільстві.

Ці питання відображають широкий спектр проблем, з якими стикаються жінки та гендерні меншини у сучасному світі. Сучасний фемінізм виступає за зміни та реформи у суспільстві, щоб забезпечити рівність статей та гендерну справедливість для всіх. У світі дуже гостро питання стоїть із сімейний життям. Тобто у сім'ї жінка виконує виховну роботу над дитиною, живе ради того, щоб виростити дитину.

Роль жінки у створенні Сім’ї

Жінка розглядається як головний доглядач і миротворець у стосунках. Зв'язок між здатністю жінки контролювати свої емоції і сімейним щастям найбільш очевидна, коли вона використовує метод «конструктивного спілкування».

Роль жінки у сімейному житті з точки зору фемінізму є складною та розмаїтою темою, і вона може відрізнятися в залежності від конкретного підходу та поглядів феміністів. Сучасний фемінізм надає простір для різних думок та підходів до цього питання. Ось деякі аспекти ролі жінки у сім'ї з точки зору фемінізму:

Важливо зауважити, що фемінізм не ставить за мету встановлення певного стандарту чи шляху для жінок у сім'ї. Він підкреслює важливість індивідуального вибору та рівності в усіх сферах життя, включаючи сімейне. Фемінізм прагне створити умови, в яких жінки можуть реалізувати себе та вільно вибирати свій шлях у сімейному житті.

Виникає питання: Чому подружжя свариться через дрібниці і не хочуть поступатися один одному? Психологи підкреслюють, що багато конфліктів і негативні емоції, що виникають між чоловіком і дружиною, пов’язані з тим, що вони погано знають один одного. Крім того, встановлено, що психологічна сумісність подружжя залежить, в першу чергу, від узгодженості характерів та уявлень про права та обов’язки кожного в сімейному союзі. Пари, які зуміли зберегти шлюб, проявили більший відсоток схожості в питанні розуміння сімейних ролей в порівнянні з тими, які розпалися. Звідси висновок: щоб молоді люди зуміли будувати міцні, гармонійні сім’ї, слід подбати про те, щоб вони отримували правильні уявлення про соціальні ролі людей протилежної статі, про психологічні відмінності чоловіків і жінок.

Відомо, що жінки більш чутливі, більш емоційні, саме вони створюють загальний настрій в сім’ї, до них в основному звертаються сім'янин у пошуках захисту і справедливості. У відносинах з дітьми більшість мам займають “роздільну” позицію. Дружини, як правило, є ініціаторами всіх змін в родині, чи стосується це нових покупок, перестановки меблі, поїздки на відпочинок і т.п. На жаль, саме жінки найчастіше стають і ініціаторами розлучень …

Ми у суспільстві, повинні дійти розуміння того, що таке повноцінна сім’я та як вона повинна виглядати. Бо є багато нюансів які потрібно вирішити. Наприклад як обов’язки по дому, обов’язки по забезпеченню, обов’язки по вихованню дитини. Зі своєї точки зору, можу сказати, що ніколи не буде балансу у сім’ї. У кожного будуть свої обов’язки перед дитиною та домом.

Але важливо прийти до консенсусу, що одна сторона не має віддавати всього себе на сім'ю, а інша просто буде працювати. Треба установити правила та особистий вибір людини, яку роль вона, хоча виконувати у сім’ї та які обов’язки виконувати. Цього можна досягнути, делегуванням обов’язків, перерозподіл освітнього процесу дитини та багато іншого.

Тому питання сім’ї також залежить від суспільства, а розвиток суспільства вже залежить від освіти. І модернізація освіти вже допоможе прибрати багато питань у побутовому житті. І отримати рівні права у виховання дитини та сімейного життя.

Рівність оплати праці між чоловіками та жінками

Це один із ключових аспектів гендерної рівності та проблема, з якою стикаються жінки у багатьох країнах світу. Ця проблема виокремлюється та активно обговорюється в рамках феміністичного руху та громадської діяльності через такі важливі аспекти:

Гендерна різниця у зарплаті: Зарплата жінок, в середньому, часто нижча, ніж зарплата чоловіків за аналогічну роботу. Ця різниця, яка відома як "гендерна зарплатна брехня" або "розрив у зарплаті", є свідченням системної дискримінації жінок в сфері праці.

Гендерні ролі та стереотипи: Гендерні стереотипи та традиційні гендерні ролі можуть впливати на рівень оплати праці. Жінкам часто приписують ролі, пов'язані з доглядом за дітьми та сім'єю, що може впливати на їх кар'єрний розвиток і отримання високооплачуваних посад.

Вертикальний та горизонтальний розподіл праці: У багатьох сферах, таких як науково-дослідницька робота, технічні посади та керівні посади, жінок зустрічається менше, що призводить до гендерного розриву у зарплаті. Це відомо як вертикальний розрив у зарплаті. Горизонтальний розрив вказує на різницю у заробітній платі між різними професіями, де жінки становлять більшість (наприклад, в медицині чи освіті).

Відсутність прозорості та переговори про зарплату: В деяких випадках відсутність прозорості щодо зарплати може призводити до того, що жінки навіть не усвідомлюють, що вони отримують менше за своїх чоловіків-колег. Переговори про зарплату також можуть бути складними для жінок через соціокультурні аспекти та страх перед реакцією роботодавців.

Законодавство та заходи для боротьби з різницею в оплаті: У багатьох країнах приймаються закони та норми, що мають за мету запобігти дискримінації за статтю в оплаті праці. Однак існують проблеми з їхнім ефективним впровадженням та виконанням.

Рівна оплата за рівну працю ― концепція трудових прав, згідно з якою жінкам, що перебувають на однаковій посаді, виконують ідентичну роботу з однаковою кваліфікацією в одних і тих же умовах праці, що й чоловіки, надається така ж, як і чоловікам, заробітна плата. Використовується в контексті дискримінації жінок на ринку праці, а саме гендерного розриву в оплаті праці. Рівна заробітна плата належить до повного спектра виплат та пільг, включаючи основну заробітну плату, виплати без заробітної плати, премії та надбавки. Деякі країни у розв'язання питання рівної оплати рухаються швидше за інші.

Оскільки заробітна плата формалізувалася під час Промислової революції, жінкам часто за ідентичну працю платили менше, ніж чоловікам, з аргументацією щодо статі або під іншим приводом.

Принцип рівної оплати за рівну працю виник під час фемінізму першої хвилі. Перші зусилля щодо рівної заробітної плати були пов'язані з активізмом профспілок XIX ст. в промислово розвинутих країнах: наприклад, серія страйків жіночих профспілок у Великій Британії в 1830-х. Тиск з боку профспілок мав різні наслідки: профспілки іноді сприяли консерватизму.

Керрі Ештон Джонсон ― американська суфражистка, яка пов'язала рівність заробітної плати жінок з питанням виборчого права для жінок. У 1895 році газета Chicago Tribune писала: «Коли жінкам дадуть бюлетень, за рівну працю буде однакова оплата».

Після Другої світової війни профспілки та законодавчі органи промислово розвинених країн поступово почали сприймати принцип рівної оплати за рівну працю, одним із прикладів цього процесу є запровадження Великою Британією Закону про рівну оплату праці 1970 року у відповідь як на Римські договори, так і на страйк швейних машин Форда 1968 року. Пізніше європейські профспілки продовжували чинити тиск на держави та роботодавців щодо прогресу в цьому напрямку.

Феміністи вимагають рівної оплати праці за однакову роботу та закликають до дій для зменшення гендерної зарплатної брехні. Це може включати в себе публічну свідомість про цю проблему, покращення законодавства, розширення можливостей жінок у сфері освіти та кар'єри, а також підтримку переговорів про зарплату та прозорості в оплаті праці. Це питання важливе для досягнення рівності статей та покращення умов життя для жінок у суспільстві.

Але є нюанс, який полягає у саме різному гендери. Мається на увазі, фізична робота. Коли чоловік працює фізично, наприклад: будівельник, шахтар, пожежник та інші професії які потребують великих фізичних навантаженнях. У цьому випадку ми повинні дійти до компромісу і розуміння того, що є професії, які вже розділяють гендери. Це не погано, це навіть добре. Бо кожен гендер може направити сили та енергію у своє русло і мати успіх там. Ніж якщо брати на роботу людину, яка для цього не підходить. Тому з точки зору різних фізичних можливостей тут зрозуміло.

Якщо ми говоримо професії, у яких можуть брати участь як чоловіки та жінки. То там повинна бути рівна оплата праці, а також доплати за рівень ефективної роботи. Якщо людина виконує цю роботи більше ефективно, то вона повинно отримувати премії, як момент заохочування для продовження плідної праці.

Тому питання рівної оплати праці є багатогранним і тут потрібні дискусії та впроваджування на законодавчому рівні, правил оплати праці у різних професій. Нашому суспільству, ще прийде час, пройти цей етап розвитку. Я гадаю, приблизно протягом 20-30 років. Рівень доходів людей, значною мірою зміниться у позитивному аспекті і буде великий перерозподіл грошей. Тим самим, можна буде дійти до рівної оплати праці.

Освіта тут, зможе відіграти ключову роль, бо при гарній освіти, питання заробітної праці просто відпадає. Кожна людина зможе отримувати гарну заробітну плату, не дивлячись на свій гендер. Гарна освіта, яка спрямована на розвиток дитини та поставлення цілей у її життя, зможе вирішити питання. Скільки ця людина в майбутньому буде заробляти. Бо рівень заробітку буде пов’язаний від неї самої. Бо освіта буде багатогранною і кожна дитини яка буде вчитися, потім буде мати свої можливості у розвитку в дорослому житті.

Міжнародне право прав людини

У міжнародному праві прав людини заявою про рівну оплату є Конвенція про рівну винагороду 1951 року, Конвенція 100 Міжнародної організації праці, органу ООН. Конвенція стверджує, що:

Кожен член, за допомогою відповідних методів, що діють для визначення ставок винагороди, сприяє та, наскільки це узгоджується з такими методами, забезпечує застосування до всіх працівників принципу рівної винагороди для робітників за роботу рівної вартості.

Рівна оплата за рівну працю також забезпечується статтею 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, статтею 4 Європейської соціальної хартії та статтею 15 Африканської хартії прав людини і народів. Конституція Міжнародної організації праці також проголошує «принципи рівної винагороди за однакову вартість».

Насильство

Сексуальне, психологічне та фізичне насильство є великою проблемою суспільства багатьох країн. Сексуальне насильство проти жінок - серйозна глобальна проблема, яка порушує права та гідність жінок. Це дія, яка зазнає жінок у різних формах і контекстах і може містити фізичне, психологічне або сексуальне насильство, будь то вдома, на роботі, в суспільстві або під час конфліктів. Ось деякі приклади сексуального насильства проти жінок:

Фізичне сексуальне насильство: Це включає в себе фізичні дії, які накладаються на жінку проти її волі, включаючи сексуальне насильство, зґвалтування і сексуальний напад. Це може призводити до травм та інших фізичних наслідків.

Психологічне сексуальне насильство: Це включає в себе психологічний тиск, ультиматуми, погрози і інші методи, щоб змусити жінку виконувати сексуальні акти проти її волі. Психологічне сексуальне насильство може призводити до серйозних психологічних наслідків, таких як травми, депресія і посттравматичний стресовий розлад.

Сексуальне домагання на роботі і в громадському просторі: Жінки можуть стикатися з сексуальним домаганням на роботі, у школі, в громадських місцях або в онлайн-середовищі. Це може створювати відчуття небезпеки та обмежувати доступ до освіти і роботи.

Сексуальне насильство в контексті конфліктів: У зоні конфліктів і війни жінки часто стають жертвами масового сексуального насильства, яке використовується як зброя для залякування та підкорення.

Боротьба з сексуальним насильством: Існують різні організації та рухи, які працюють над боротьбою з сексуальним насильством проти жінок. Їхні цілі включають у себе підтримку жертв, освіту, законодавчі зміни, які забороняють сексуальне насильство, і покарання винних.

Сексуальне насильство проти жінок є серйозним порушенням прав людини і важливим аспектом боротьби за гендерну рівність. Важливо підтримувати жертв сексуального насильства, вживати заходів для запобігання йому і сприяти освіті та свідомості в суспільстві щодо цієї проблеми.

Насильство жінок є великої проблемою у сучасному суспільстві, на роботі, вдома, від родичів, від друзів і від оточуючих. Багато факторів які впливають на насильство. Це може бути конфлікт на роботі, який переходить всі межі, тоді він переходить на особистість. Це може бути сварка вдома, яка потім переходить на проблеми дитинства батьків, своєю чергою вони виливають весь негатив на дитину. Що потім сильно впливає на розвиток, дитини.

Форми насильства є різні. Як від приколів від колег по роботі до сексуального насильства від колег на роботі. В транспорті, постійно люди дозволяють собі, торкатися жінок та дівчин до їх сідниць та мацати їх, що викликає багато обурення від сторони яка потерпає насильству.

Насамперед хочу зазначити, що будь-яке насильство йде не 100% від людини, а від її розвитку. Бо саме вектор розвитку є предметом яке суспільство бачить і тоді вже аналізує людину.  Ми ж бачимо на вулиці багато людей, і по поведінці можемо проаналізувати, розвиток цієї людини і її освіту. Тому, дуже часто насильство є слідством, неправильного виховання. А не правильне виховання вже є неправильною освітою батьків дитини. Тому все йде набагато глибше ніж ми думаємо. Простими законами, проблему насильства неможливо вирішити. А зміною освітнього процесу. Можна його вирішити може на 100%.

Тому приходимо до висновку, що насильство є прямо пов’язано з неправильним вихованням, а виховання вже пов’язано з освітою.

Які права людини порушує домашнє насильство?

Стаття 2 (право на життя). Статті 3 (заборона катування) і стаття 8 (право на приватність у контексті права на фізичну і психологічну недоторканність). Стаття 6 (право на справедливий суд). Стаття 14 (заборона дискримінації).

У конституції Україна у статті 28, прописано право на повагу до його гідності. І тому Конституція України захищає людей від насильства будь яких форм.

Стаття 28.

Кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Я виділяю три головні питання сучасного фемінізму: насильство, оплата праці і роль жінки у створенні сім’ї. Як по мені наразі ці питання стоять дуже гостро.

Я звичайно не знеціню і інші питання які намагаються вирішити фемінізм. Але з точки зору суспільства, ці питання є одними з найпоширенішими та які потребують конкретних дій та спроб вирішення їх.

Висновок

У фемінізму багато питань які він намагається вирішити. Від оплати праці до насильства у сім’ї, від буллінгу в інтернеті до ролі жінки у сім’ї. Питань які намагається вирішити фемінізм дуже багато і всі вони мають право на те, щоб їх почули. І їх чують. Закони створюються, реформи проводяться. І наче, наше суспільство вже становиться на правильний вектор розвитку. Але роки йдуть і мало що змінюється. Можливо закони недостатньо ефективні? Можливо реформи недостатньо масштабні? Або мітинги на які виходять тисячі людей? Ну я б не сказав, все навіть дуже масштабне і у судді, вже багато переваг у жінок. Але чому тоді фемінізм досі є?

Тому, що недостатньо законів. Потрібні конкретні дії які будуть направлені на зміну настрою у суспільстві. Та розвиток його. А розвиток йде тільки через освіту і нові знання та нові ідеї. Тому питання освіти стоїть першим у подоланні фемінізму, але його чомусь залишають на кінець й коли до нього доходять, то вже не вистачає сил на його зміню. Тому все й залишається в такому руслі як і було.
А закони і правки до законів продовжують виходити і мало, що відбувається у суспільстві. Бо суспільство не розвивається і дуже часто деградує за телевізором, ноутбуком та новинами які дивиться 24/7, тим самим вимикає голову та перестає логічно мислити.

У наступному розділі, ми з вами вже ознайомимось з методом вирішення, нерівності між чоловіком та жінкою. Бо до цього часу, ми вже розуміємо, що повної рівності не може бути, бо ми фізично різні розвинені. Тому до рівності треба йти, але у своїх рамках, щоб кожен відповідав за свій процес. Та мав змогу приносити корить суспільству.

Адекватний і неадекватний фемінізм

Перед початком останнього блоку, хочу донести суть: адекватного і неадекватного фемінізму. В чому їх суть і як дізнатися до якої форми відноситься фемінізм, якщо з ним стикаєтесь.

Адекватний Фемінізм: Прагнення до Рівності та Справедливості

Фемінізм - це громадський рух, спрямований на досягнення гендерної рівності та виправлення системних нерівностей, з якими стикаються жінки у суспільстві. Адекватний фемінізм виступає за принципи та підходи, спрямовані на досягнення справедливості та рівності між статями, не втягуючи в ненависть чи екстремізм. Ось ключові характеристики адекватного фемінізму:

Неадекватний фемінізм відрізняється від адекватного тим, що його підходи та дії можуть призводити до негативних наслідків і створювати загрозу для співіснування та соціального діалогу. Ключові аспекти неадекватного фемінізму:

Неадекватний фемінізм може позначатися негативним впливом на співіснування у суспільстві та створювати розколи у руху за гендерну рівність. Важливо розрізняти його від адекватного фемінізму, який працює на досягнення рівності статей та справедливості, не втягуючи в ненависть чи екстремізм.

Токсичний фемінізм спрямований на різке висвітлення проблем жінок і може включати екстремальні погляди. Наприклад, деякі радикальні феміністки вважають, що усі чоловіки винні в насильстві проти жінок, навіть якщо самі чоловіки ніколи не займали участі в цьому. Так створюється атмосфера ворожості між чоловіками та жінками, а також викликає негативну реакцію суспільства на феміністський рух загалом.

Радикальний фемінізм також може містити дискусії гендеру, що дає надзвичайно негативний погляд на чоловіків, що переважають серед токсичних феміністок. Вони пропагують ідею про те, що чоловіки - це вороги жінок, але в реальності це не так. Це призводить до більшого розриву між чоловіками та жінками, замість того, щоб підтримувати співіснування та взаємодію між ними.

Адекватний захист прав жінок - це розуміння, що всі люди повинні мати рівні права та можливості, незалежно від статі. Адекватні феміністки демонструють терпимість і розуміння щодо того, що наша культура містить в собі різні форми дискримінації. Їхня мета - це боротися з цими формами дискримінації і забезпечити рівність для всіх. Також це повага до іншої статі та гендерів, а не виключно позитивне до жінок і вкрай негативне до чоловіків без об'єктивних причин.

Радикальні феміністки можуть провокувати негативне ставлення суспільства, створюючи стереотипи про боротьбу за права жінок, а також до звичайних феміністок тим, що вони підштовхують фемінізм до екстремальності та розуміють певні аспекти проблем жінок надто вузько.

Наприклад, радикальні феміністки можуть закликати до відмови від шлюбів та створення сім'ї, як вважають, що він присутній у більшості випадків є формою патріархального утиску. Це може відвернути багатьох людей від фемінізму, який насправді бореться за рівність у всіх аспектах життя. Оскільки часто буває саме так, коли чоловіки, які зовсім не є агресивними до жінок і визнають їх права, отримують на горіхи від радикальних феміністок, які просто користуються можливістю відігратись на м'якому чоловікові, як на груші для биття.

Усвідомлення різниці між адекватним захистом прав жінок та радикальним фемінізмом допоможе зрозуміти, що рух за рівність жінок має багато граней. Захист прав жінок може бути реалізований через конструктивний діалог з представниками суспільства, підвищення грамотності у сфері гендерної рівності та заохочення рівних можливостей для жінок і чоловіків. Розуміння різниці між радикальним фемінізмом і адекватним захистом прав жінок також допоможе боротися з токсичними проявами фемінізму.

Якщо ми будемо розуміти, що фемінізм не є ворогом чоловіків, а шукає рівних можливостей для всіх статей, ми зможемо бути чутливими до потреб жінок та підтримувати діалог про гендерну рівність без образливих та провокаційних підтекстів. Варто розрізняти і знати, що серед феміністок є як і адекватні жінки та дівчата, так і ті, що є мізандрічками, які існували завжди, й прикриваються фемінізмом через відразу та ненависть до чоловіків.

Висновок

У нашому суспільстві є адекватний фемінізм, а є радикальний (неадекватний) і якраз суспільству, потрібно навчитися відрізняти його, щоб не стати заложником хибної думки та маніпуляцій. Щоб цього не відбулося, треба знати закони та конституції вашої країни. Бо є феміністки які прикриваються фемінізмом через відразу та ненависть до чоловіків.

Адекватний і неадекватний фемінізм - це дві різні сторони глобального руху за гендерну рівність, кожна з яких має свої особливості і вплив на суспільство. Важливо враховувати, що це суб'єктивні поняття, і оцінюються вони в різних культурних та історичних контекстах по-різному.

Зрозуміло, що не існує одного "правильного" способу виразу феміністичних поглядів. Однак для досягнення позитивних змін в суспільстві і впровадження гендерної рівності важливо відзначати різницю між адекватним і неадекватним фемінізмом, сприяти розумінню та діалозі між різними групами та враховувати специфічні контексти та обставини в різних частинах світу. Головною метою фемінізму є покращення стану речей для всіх осіб, незалежно від статі, і забезпечення гендерної рівності в усіх її проявах.

Зміна освітнього процесу. Як пропозиція розв'язання проблеми, гендерної нерівності.

У світі є велика гендерна нерівність, і якщо прослідкувати звідки вона почалась, тоді можна знайти логічну послідовність подій. Гендерна нерівність виникає в результаті систематичних соціокультурних, економічних і політичних процесів, які призводять до нерівного ставлення до людей на основі їхньої статі чи гендерної ідентичності. І все пішло від одного, неправильного виховання та освіті.

Якщо казати історично, то освіта з’явилася нещодавно. 200-300 років тому. Вже з’явилася доступна освіта. Але виховання було завжди. І виховання будувалося на погляду світу навколо. Тому всі бачили, що чоловік фізично сильніше жінки і тоді вже робили висновок, про нерівність прав. Чоловіки почали, обмежувати жінок у їх правах, тим самим призвели наше суспільство то патріархату.

Погано це, чи добре. Вирішувати вам. Я розсуджую  з точку зору аналітику і того, куди ми прийшли. І ось вже упродовж понад 100 років. Виник такий рух, як “Фемінізм”. Направлений на рівні права між чоловіком та жінок. І за ці роки, жінкам вдалося змінити вектор руху нашого суспільства. Були створені закони, введені правки у конституції й створення конвенцію про захист прав людини.

Але закони створювалися, правила ставали більш жорстокими й з’являлися більше прав у жінок. Але настрій у суспільстві був завжди негативно направлений на кардинальні зміни. Пропаганда завжди мала більший вплив ніж реформи, закони та мітинги, тому зараз маємо неповноцінне суспільство. Дехто отримує більше, а дехто менше.

Зараз я хочу запропонувати розв'язання цього питання. Протягом 20-30 років. Через освітній процес, який можливо збудувати у нас в Україні. Бо чомусь до самого головного, ніколи руки не доходять, а до законів завжди руки перші лізуть.

Одним з ключових методів вирішення гендерної нерівності є перетворення освітнього процесу. Систематичної роботи у школах, коледжах, університетах та інститутах може сприяти формуванню рівних можливостей для усіх студентів, незалежно від їх статі.

Важливо надавати студентам доступ до інклюзивних та справедливих освітніх можливостей, де стереотипи гендеру не мають місця. Освіта повинна сприяти формуванню культури рівності та поваги до всіх гендерних та соціальних ідентичностей.

Наприклад, можна впроваджувати програми, які сприяють підвищенню освіченості щодо гендерної рівності серед студентів та вчителів. Це може містити навчання гендерних питань у планах уроків та навчальних матеріалах, а також проведення семінарів та тренінгів з цих питань. Важливо створювати безпечну та сприйнятливе середовище для обговорення гендерних тем та проблем. Впроваджувати в освітній процес, сексологію, психологію, соціологію та інші науки, які дозволять краще вивчити питання соціального життя і те як воно має виглядати.

Крім того, ініціативи щодо збільшення представництва жінок у науковому, технічному, політичному і культурному середовищі також грають важливу роль у вирішенні гендерної нерівності. Сприяючи розвитку навичок та навчанню жінок у цих сферах, ми можемо забезпечити більшу рівність можливостей і сприяти подоланню стереотипів гендеру.

Зміни в освітньому процесі повинні бути комплексними і враховувати різні аспекти гендерної рівності. Наприклад, важливо створити інклюзивні педагогічні методи, що враховують різні стилі навчання та потреби студентів. Заохочення дівчат і хлопців до вивчення наукових, технічних, інженерних та математичних  дисциплін рівною мірою може змінити статеві стереотипи і забезпечити рівний доступ до перспективних кар'єрних шляхів.

Інклюзивні педагогічні методи - це підхід до навчання, який спрямований на забезпечення доступності та участі всіх учнів у навчальному процесі, незалежно від їхньої фізичної, психологічної або інтелектуальної спроможності. Основною метою інклюзивної освіти є створення сприятливого середовища, де кожен учень може навчатися та розвиватися відповідно до своїх потреб та здібностей.

Важливо зазначити, що гендерна нерівність не впливає лише на жінок, але також на суспільство в цілому. Коли половина населення не має рівних можливостей і не може реалізувати свій потенціал, суспільство втрачає великий резерв креативності та інновацій.

Отже, фемінізм та освіта мають потенціал разом змінити суспільство на краще, де рівність і справедливість стануть не пустими словами, а реалізованими цілями для всіх громадян.

Зміни освітнього процесу це питання не на один день, а на роки. І якщо ми почнемо розвиватися у цьому напрямку. То вже протягом 50 років, зможемо збудувати нове здорове суспільство. Де не буде розділень на гендери.

Проблема гендерної нерівності й відсутність вивчення її  у всіх освітніх закладах є лише маленькою проблемою освітнього процесу в Україні. Є ще багато питань, які слід розкрити у майбутніх досліджень та наукових роботах всіх людей України.

Ця стаття була створення для кращого розуміння проблеми фемінізму і пропозиція як його можна виправити.

Стаття 24 Конституції України гарантує, що «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом». Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 8 вересня 2005 року.

Висновок

Освітній процес є докорінно пов’язаний з фемінізмом і його появою. Якщо змінити освітній процес. То у нас з’являється шанс на побудову нового здорового суспільства, у якому вже буде без різниці. Хто ти, які в тебе побажання в сексуальному плані, як ти себе відчуваєш, бінарна або небінарна особа, або людина лесбіянка або гей, може трансгендер. Неважливо хто ти, в першу чергу ти людина.

Освіта вирішує дуже багато питань. І я якщо ми зможемо зробити освіту рівносторонньою, тоді ми зможемо побороти багато питань у суспільстві.

Джерела інформації

1. https://termin.in.ua/feminizm/#Sut_feminizmu

2.https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B5%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%BC#%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%86%D0%B8%D1%84%D1%96%D0%BA%D0%B0

3. https://genderindetail.org.ua/spetsialni-rubriki/legal-advice/the-european-convention-on-human-rights.html

4.https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%B7%D0%B0_%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D1%88%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0

5. http://radiomaria.org.ua/rol-jinki-v-sim-604

6. https://www.dniprotoday.com/novyny/toksicnij-feminizm-aki-jogo-proavi-2699