Частина перша
Осінь, десь середина жовтня. Ось, підходить вже зима і холодне повітря віє нам в лице. Ми сидимо у двох на лавці, у нашому сквері. В якому 52 роки тому познайомились. Я (Володимир) і моя майбутня дружина“Марія”.
Пам’ятаю той день, коли ми познайомились:
Ранок , 18-річний я , біг на заняття з футболу, бо батько сказав займатися спортом. Це було о 8:00 ранкуяк зараз пам’ятаю. Похмуро на вулиці і йшов невеликий дощ. Я у шортах та футболці з мечем в руках, майже був на місці тренування. Велике поле, на якому ми тренувалися кожну суботу та неділю. Бо у робочі дні я був у технікумі. До речі, я за фахом був зварювальник висотник робіт. Тому знак як правильно зварити, щоб трималось на віки.
І ось, я майже був на місці, але заціпився і впав на невідому дівчину. Вона заплакала від удару і злякалася. Я лежав на землі, вже повністю у бруді та декількома ранами на руках та ногах. Коли я встав, вона ще сиділа й плакала. Я присів і вимовив: “Вибачте міс, що я такий нездара, я бачу, що завдав вам болю та зробив боляче. Дозвольте виправити цей момент і після тренування запросити вас на морозиво”.
Після моєї промови, вона подивилася на мене такими очима, про які я чув тільки від хлопців. “Блищать від слів і водночас дивляться тобі у саме серце”. У мене прямо дух перехопило. І не знав, що робити. Вона встала і промовила: “Ви, зробили дурницю коли бігли, але я дозволю вам вибачитись”.
Ми домовились з нею, що увечері, на цьому місці зустрінемося і підемо по морозиво.
Настав вечір, ми зустрілись. Я пригостив її морозивом і нарешті дізнався як її звати. “Марія”, в моменті я поплив від цього імені, мені хотілось літати й просто вигукувати його на весь світ. Бо не тільки ім’я було красивим, але й вона була неперевершеною. Ми гуляли у сквері біля стадіону де я тренувався. За вечір, ми рази три пройшли те місце де зіткнулись і кожен раз коли ми його проходили, то сміялись дуже голосно та розуміли, наскільки безглузда ситуація вийшла. І ось, я зміг дізнатися де вона живе. Вона мені сподобалась ще тоді коли плакала, але я є не мій, її тоді вже запросити на побачення.
Тому, в кінці прогулянці я наважився на перший поцілунок у щоку та сильно обійняв її, після чого сказав дату та місце нашої наступної зустрічі. Вона сказала, що подумає, але в очах вже було видно сяйво.
Наступило перше, побачення. А за ним друге і третє. Три місяці були як один день. Один десь з мого життя й один з її. Ми вирішили, що кохаємо один одного. Настільки сильно кохаємо, що хочемо одружитися через рік. Коли нам буде по 19 років, ми зробимо весілля.
Але ми не знали, що нас чекає попереду. Перше кохання це кохання на все життя. Багато хто так каже, але ніхто не каже, що за коханням стоїть величезна робота над собою. Ми звикли бачити одне, відчувати інше, а казати взагалі неправду. Тому перший рік це був найкращий рік нашого життя. Без сперечань, в гармонії та злагоді. Ми жили та раділи життю. Батьки нам купили квартиру, невелику, 65 квадратних метрів, двох кімнатну. Ми раділи більше всіх на світі. 20 років, своя квартира, ми живемо на повну і чекаємо на прекрасне майбутнє. На цих емоціях, ми вирішуємо завести дитину. Ось і з цього все почалося….
