Посилання на оригінальний пост
Опубліковано 15.05.2023
Автор: Георгій
Павло Скоропадський є досить контроверсійною постаттю в Історії України. Загалом це через фактичний статус Української держави: влада Скоропадського забезпечувалася підтримкою армій Центральних Держав, які обмежували політику голови Української держави у межах своїх інтересів. Невдала земельна реформа надавала право поміщикам та великим землевласникам повернути свої землі. Це викликало невдоволення значного прошарку бідного селянства, які отримали свої землі під час революції. Да і загалом політику уряду Української держави можна охарактеризувати як консервативну, орієнтовану на ті суспільні верстви населення, які втратили під час революційних подій 1917 р. більше, ніж усі.
Але буде помилкою оцінювати історію з позиції сучасності, забуваючи про тогочасні реалії. На відміну від території росії, на той час в Україні була значна кількість середніх землевласників. І загалом серед українських селян індивідуальне володіння землею було більш поширене, ніж серед російських.
Із складною зовнішньою ситуацією пізніше зіштовхнуться вже наступники Скоропадського — Винниченко і Петлюра.
Культурні і воєнні реформи уряду Скоропадського мали значно більший успіх. Політика Українізації, розпочата Центральною Радою, продовжилася і в Українській державі. Міністром освіти Миколою Василенком були введені такі дисципліни як Українська мова і література, історія і географія України. Збільшилася частка української преси, в армії та державних установах діяли курси українознавства.
14 листопада була створена Українська Академія Наук, яку очолив відомий вчений-біолог Володимир Вернадський. В серпні — Національну бібліотеку Української держави.
Армії Павло Скоропадський приділяв уваги значно більше ніж його попередники — Центральна Рада. Якщо уряд УНР схилявся до концепції «народної міліції», то військове міністерство Української держави розуміло необхідність створення регулярної армії. Таким чином утворювалися територіальні армійські корпуси, фактично — аналоги сьогоднішнім оперативним командуванням. Морський та Повітряний флоти стали окремою частиною Збройних Сил. Проте амбітні плани по створенню 300-тисячного війська були розбиті забороною Центральних Держав.
Українська держава була визнана країнами Четверного союзу, Польщею, Фінляндією, Румунією, Азербайджаном, Швейцарією, Грузією. Визнавали уряд Скоропадського також Кубанська Народа Республіка та Всевелике Військо Донське, які тісно були пов’язані із Білим Рухом та активно боролися із більшовиками.
14 грудня 1918 р. Павло Скоропадський зрікається влади, побачивши неможливість впоратися із повстанням Директорії. Хоча характер влади Скоропадського описують як «авторитарний», Гетьман зміг визнати свою поразку і не намагався у еміграції доказувати «лєгітімность», як деякі президенти України.
Також, на 150-річчя народження Павла Скоропадського Державна Архівна Служба України підготувала онлайн-виставку документів, присвячених Гетьману.
Дякуємо за перегляд!
