Гі Де Мопассан (1850 – 1893)
Гі Де Мопассан — французький письменник — реаліст ХІХ ст. В історію літератури ввійшов насамперед як новеліст, творець власного типу новели. Їх написано близько 300.
Юність
В 13 років хлопчика віддали в духовну семінарію, він не зміг змиритися із суворим життям семінарії. В 16 років хлопець був відданий в ліцей, а в 20 Гі де Мопассан вступив на юридичний факультет, але почалася війна. Замість навчання хлопця направили на франко-прусську війну.В Парижі молодий Мопассан працює службовцем десять років — спочатку в Морському міністерстві, а потім в Міністерстві громадської освіти, куди він був переведений в 1878-му році. Службу свою він зненавидів, називав в’язницею. Служба в міністерстві надихнула де Мопассана до новел “Спадщина”, “В лоні сім’ї” та інших, в яких він висміював вульгарний світ дрібних чиновників, інтриганів і підлабузників. В 1883-му році рознощиця води Жозефіна Літцельман народжує йому сина, якого він не визнає. В наступному році народжується дівчинка, пізніше, в 1887-му — знову хлопчик, які так само не були ним визнані. В 1884-му Мопассан переживає роман з графинею Еммануелою Потоцькою, багатою світською дамою, обдарованою зовнішньо та внутрішньо.
Смерть
Протягом останніх років життя у Мопассана розвинулася хвороблива любов до власної самотності, постійний страх смерті та певний вид параної. В ніч на 2 січня 1892 року Мопассан спробував накласти на себе руки, але служник підмінив кулі в його пістолеті на холості. Після цього він розбив вікно і намагався перерізати собі горло. 6-го січня Мопассан був шпиталізований в клініку доктора Еміля Бланша, де й помер від загального паралічу за місяць до сорока трьох років, 6-го липня 1893-го року, після вісімнадцяти місяців майже повного божевілля. Похований на цвинтарі Монпарнас в Парижі.
Тема франко-пруської війни в новелістиці Мопассана
Франко-пруська війна (1870—1871), у якій Франція зазнала поразки, займає значне місце в житті і творчості Гі де Мопассана. Війна розорила сім’ю письменника. Будучи її учасником, він на власному досвіді пізнав військові тяготи і поневіряння, швидко позбувшись романтичних ілюзій і шовіністичних захоплень. У Мопассана склалася народна точка зору на те, що відбувається: щоб припинилися війни, треба змусити уряди відповідати за пролиту кров. Ця думка лягла в основу серйозної і важливої у новелістиці письменника теми франко-пруської війни. Їй присвячено близько 20 новел ("Мадмуазель Фіфі", "Два приятелі", "Полонені", "Стара Соваж", "Дядечка Мілон"), серед яких найзнаменитіша— "Пампушка".
Історія створення новели "Пампушка"
До десятилітньої річниці франко-пруської війни — події болючої для національного самолюбства — письменники Франції вирішили випустити збірник оповідань, щоб, за словами Мопассана, показати "правдиву картину війни, очищену від шовінізму і фальшивого ентузіазму". У 1880 році збірник "Меданські вечори" побачив світ. Кращою в ньому була новела Мопассана "Пампушка ".
Тема твору: зображення патріотизму простих людей і байдужості вищих станів французького суспільства до долі батьківщини в період франко-пруської війни.
Проблематика
У новелі піднімаються такі проблеми, як прагнення міської і сільської буржуазії нажитися на нещастях батьківщини; розвінчання показного героїзму і бездарності французьких воєначальників; критика прогнилих основ Другої імперії, а саме: суспільства, церкви, моралі; протест проти приниження особистості; проблема відповідальності правлячих кіл за воєнну бойню.
Сюжет новели
В основі сюжету — незначний епізод тилового життя. Група французьких буржуазів їде окупованою пруською армією територією. В одному селищі їхній диліжанс затримує пруський офіцер, який претендує на послуги мадемуазель Елізабет Руссе на прізвисько Пампушка. Спонукувана патріотизмом, дівчина в благородному обуренні відмовляється, і всі її підтримують. Але поступово з'ясовується, що інакше ніхто з них далі не поїде, і тоді складається змова, щоб переконати Пампушку погодитися. Дами знаходять "вишукані звороти для непристойностей", граф говорить про вдячність, і навіть черниця запевняє, что ніякий учинок не може прогнівати Господа, якщо наміри доброчинні. Наприкінці, добившись свого, пасажири дивляться на Пампушку з презирством, відкинувши її, як брудну ганчірку.
Особливості композиції
Вражає майстерність композиції новели, простої і детально продуманої. Експозиція — епічна картина навали, безладного відступу французької армії. Це фон, на якому розгортається історія подорожі. Далі розповідь складається з трьох взаємно урівноважених частин: епізод з їжею — змушена затримка на постоялому дворі; другий епізод з їжею, але з протилежним знаком. Кульмінація — протест Пампушки проти домагань офіцера. Таке дзеркальне розташування частин максимально загострює сатиричне звучання новели і показує трагедію Пампушки — голодної, приниженої, ображеної в кращих почуттях "пристойними мерзотниками".
