Чоловік, який ненавидів Ейфелеву Вежу. "Пампушка".

Гі Де Мопассан (1850 – 1893)

Гі Де Мопассан — французький письменник — реаліст ХІХ ст. В історію літератури ввійшов насамперед як новеліст, творець власного типу новели. Їх  написано близько 300.

Юність

В 13 років хлопчика віддали в духовну семінарію, він не зміг змиритися із суворим життям семінарії. В 16 років хлопець був відданий в ліцей, а в 20 Гі де Мопассан вступив на юридичний факультет, але почалася війна. Замість навчання хлопця направили на франко-прусську війну.В Парижі молодий Мопассан працює службовцем десять років — спочатку в Морському міністерстві, а потім в Міністерстві громадської освіти, куди він був переведений в 1878-му році.  Службу свою він зненавидів, називав в’язницею. Служба в міністерстві надихнула де Мопассана до новел “Спадщина”, “В лоні сім’ї” та інших, в яких він висміював вульгарний світ дрібних чиновників, інтриганів і підлабузників. В 1883-му році рознощиця води Жозефіна Літцельман народжує йому сина, якого він не визнає. В наступному році народжується дівчинка, пізніше, в 1887-му — знову хлопчик, які так само не були ним визнані. В 1884-му Мопассан переживає роман з графинею Еммануелою Потоцькою, багатою світською дамою, обдарованою зовнішньо та внутрішньо.

Смерть

Протягом останніх років життя у Мопассана розвинулася хвороблива любов до власної самотності, постійний страх смерті та певний вид параної. В ніч на 2 січня 1892 року Мопассан спробував накласти на себе руки, але служник підмінив кулі в його пістолеті на холості. Після цього він розбив вікно і намагався перерізати собі горло. 6-го січня Мопассан був шпиталізований в клініку доктора Еміля Бланша, де й помер від загального паралічу за місяць до сорока трьох років, 6-го липня 1893-го року, після вісімнадцяти місяців майже повного божевілля. Похований на цвинтарі Монпарнас в Парижі.

Тема франко-пруської війни в новелістиці Мопассана

Франко-пруська війна (1870—1871), у якій Франція зазнала поразки, займає значне місце в житті і творчості Гі де Мопассана. Війна розорила сім’ю письменника. Будучи її учасником, він на власному досвіді пізнав військові тяготи і поневіряння, швидко позбувшись  романтичних ілюзій і шовіністичних захоплень. У Мопассана склалася народна точка зору на те, що відбувається: щоб припинилися війни, треба змусити уряди відповідати за пролиту кров. Ця думка лягла в основу серйозної і важливої у новелістиці письменника  теми  франко-пруської війни. Їй присвячено близько 20 новел ("Мадмуазель Фіфі", "Два приятелі", "Полонені", "Стара Соваж", "Дядечка Мілон"), серед яких найзнаменитіша— "Пампушка".

Історія створення новели "Пампушка"

До десятилітньої річниці франко-пруської війни — події болючої для національного самолюбства — письменники Франції вирішили випустити збірник оповідань, щоб, за словами Мопассана, показати "правдиву картину війни, очищену від шовінізму і фальшивого ентузіазму". У 1880 році збірник "Меданські вечори" побачив світ. Кращою в ньому була новела Мопассана "Пампушка ".

Тема твору: зображення патріотизму простих людей і байдужості вищих станів французького суспільства до долі батьківщини в період франко-пруської війни.

Проблематика

У новелі піднімаються такі проблеми, як прагнення міської і сільської буржуазії нажитися на нещастях батьківщини; розвінчання показного героїзму і бездарності французьких воєначальників; критика прогнилих основ Другої імперії, а саме: суспільства, церкви, моралі; протест проти приниження особистості; проблема відповідальності правлячих кіл за воєнну бойню.

Сюжет новели

В основі сюжету — незначний епізод тилового життя. Група французьких буржуазів їде окупованою пруською армією територією. В одному селищі їхній диліжанс затримує пруський офіцер, який претендує на послуги мадемуазель Елізабет Руссе на прізвисько Пампушка. Спонукувана патріотизмом, дівчина в благородному обуренні відмовляється, і всі її підтримують. Але поступово з'ясовується, що інакше ніхто з них далі не поїде, і тоді складається змова, щоб переконати Пампушку погодитися. Дами знаходять "вишукані звороти для непристойностей", граф говорить про вдячність, і навіть черниця запевняє, что ніякий учинок не може прогнівати Господа, якщо наміри доброчинні. Наприкінці, добившись свого, пасажири дивляться на Пампушку з презирством, відкинувши її, як брудну ганчірку.

Особливості композиції

Вражає майстерність композиції новели, простої і детально продуманої. Експозиція — епічна картина  навали, безладного відступу французької армії. Це фон, на якому розгортається історія подорожі. Далі розповідь складається з трьох взаємно урівноважених частин: епізод з їжею — змушена затримка на постоялому дворі; другий епізод з їжею, але з протилежним знаком. Кульмінація — протест Пампушки проти домагань офіцера. Таке дзеркальне розташування частин максимально загострює сатиричне звучання новели і показує трагедію Пампушки — голодної, приниженої, ображеної в кращих почуттях "пристойними мерзотниками".

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Літературна Шепітниця
Літературна Шепітниця@buntius

а ви бандуру де ховаєте?

1.6KПрочитань
0Автори
15Читачі
На Друкарні з 29 травня

Більше від автора

  • Цікаві факти про Вільяма Шекспіра

    Вільям Шекспір (англ. William Shakespeare) – англійський драматург, поет і актор. Він вважається найвизначнішим письменником в англійській літературі та одним із найвидатніших драматургів у світовій історії.

    Теми цього довгочиту:

    Історія
  • Максим Рильський

    Рильський Максим Тадейович — український радянський поет-академік, перекладач, публіцист, громадський діяч, мовознавець, один із «неокласиків», літературознавець.

    Теми цього довгочиту:

    Історія

Вам також сподобається

  • Небесній сотні.

    Революції та дії, в яких людина юре на себе рівно-пропорційну частку як індивідума, рушійної енерґії, так і частини колективної стихії, це вимагає жертви, а жертва вимагає чесноти.

    Теми цього довгочиту:

    Україна
  • Вольні міста Золотого заливу

    «Нема на світі такого більше місця, де золотом всі вулиці покриті, де раби зводять до сонця піраміди, щоб потішити господарів своїх апетити. Нема на світі прекраснішої долі, ніж здобути саме там свою власну волю.»

    Теми цього довгочиту:

    Історія

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • Небесній сотні.

    Революції та дії, в яких людина юре на себе рівно-пропорційну частку як індивідума, рушійної енерґії, так і частини колективної стихії, це вимагає жертви, а жертва вимагає чесноти.

    Теми цього довгочиту:

    Україна
  • Вольні міста Золотого заливу

    «Нема на світі такого більше місця, де золотом всі вулиці покриті, де раби зводять до сонця піраміди, щоб потішити господарів своїх апетити. Нема на світі прекраснішої долі, ніж здобути саме там свою власну волю.»

    Теми цього довгочиту:

    Історія