Останнім часом у Києві все частіше лунають звинувачення на адресу громадського активіста Дмитра Перова. Людина, яка колись асоціювалася з боротьбою за збереження історичної спадщини столиці, сьогодні все частіше опиняється в центрі скандалів. Забудовники нарікають на його тиск, а колеги по громадському руху — на деструктивні дії, що можуть підірвати довіру до самого руху пам’яткоохоронців.
Зокрема, забудовник Олег Піднебенний відкрито заявляє про маніпуляції з боку Перова, який начебто використовує тему охорони пам’яток для самопіару, а не задля реального захисту архітектури Києва. За його словами, активіст часто з’являється лише тоді, коли є можливість привернути увагу до себе, а потім швидко зникає. У приклад він наводить ситуацію з будівлею, де після завершення реконструкції Перова більше не бачили.
Цікаво, що саме Дмитро Перов ініціював петицію про повернення статусу пам’ятки будівлі на Замковій. Її підтримав мер Кличко, і його громадська організація “Спадщина Київ” почала розробляти документацію. Проте, як виявилося, у фінальному вигляді її так і не надали, що викликає подив і обурення у багатьох киян. Поки тривали зволікання з боку Перова, забудовник, маючи дозвільні документи, завершив реконструкцію будівлі.
Ще один гучний епізод пов’язаний зі справою проти компанії “Ковальська”. Перов звинуватив її у знесенні будівлі на Жилянській, 47, що, на його думку, мала історичну цінність. Проте офіційно будівля не мала статусу пам’ятки, тож “Ковальська” подала до суду. Вона вимагає від Перова спростування інформації та компенсації в розмірі 100 тисяч гривень, посилаючись на втрату інвестицій через поширення недостовірних даних. Адвокат компанії нагадав, що у юридичній практиці існує поняття “упущена вигода”, і саме цим, за їх словами, завдав шкоди активіст.
Громадський діяч Георгій Могильний вважає, що дії Перова лише підіграють забудовникам. Він зазначає, що такі скандали дають їм зручну можливість довести неадекватність деяких активістів і використати це у боротьбі за свої інтереси. Могильний прямо говорить: якщо “Ковальська” виграє справу, це може стати прецедентом, який забудовники використовуватимуть проти пам’яткоохоронного руху загалом.
Проблемні моменти є і в інших кейсах. Наприклад, скандал навколо будівлі на Грушевського, 4б. Пів року тому забудовник Ніконов оголосив про плани будівництва готелю на місці, придбаному ще 20 років тому. Дмитро Перов спробував через Мінкульт надати об’єкту статус пам’ятки, що, як стверджує Могильний, є порушенням процедури. Мінкульт не вніс будівлю до реєстру, і в результаті забудовник використав ситуацію на свою користь, подаючи себе як жертву тиску. Сам Перов, за освітою юрист, виглядає в цій ситуації неоднозначно.
Далі більше. У приміщенні на Великій Житомирській, 4, де Перов організував простір “Цегла”, за словами очевидців, відбувалося фізичне втручання в історичну будівлю без погоджених дозволів. Були зняті частини автентичної штукатурки, забивалися цвяхи для інсталяцій, і при цьому, як повідомили в Департаменті охорони культурної спадщини, жодна документація на проведення робіт не подавалася.
Постійні зміни в позиціонуванні активіста також викликають сумніви. У поліційних документах він називає себе помічником депутата або співробітником КМДА, хоча публічно представляється виключно як пам’яткоохоронець. Це додає ще більше питань до щирості його намірів і справжніх мотивів.
Історія Дмитра Перова — це не просто кейс про одного активіста. Це приклад того, як особисті амбіції можуть впливати на весь громадський рух. І коли замість захисту пам’яток ми бачимо скандали, суди, маніпуляції й відсутність результатів — то стає зрозуміло, чому дедалі більше голосів звучить із критикою. Київ заслуговує на відповідальний та чесний захист своєї історії. І, здається, дедалі більше людей починають сумніватися, що Дмитро Перов — саме та людина, яка здатна це забезпечити.
