Світ навколо нас сповнений парадоксів. Ми живемо в епоху технологічного прогресу та необмежених можливостей, але водночас щодня стикаємося з новинами про насильство, обман і жорстокість. Злодії, убивці та педофіли часто почуваються безкарними, тоді як звичайні люди бояться навіть висловитися проти несправедливості.
Сьогодні на планеті триває понад сотня збройних конфліктів. Мільйони людей залишаються без даху над головою та голодують, у той час як тонни продуктів знищуються, а тисячі будинків стоять порожніми. Це лише верхівка айсберга глобальної несправедливості.
Чому так відбувається? Відповідь проста: зло організоване й діє скоординовано. Його голос гучний. А добро мовчить, бо більшість із нас переконані, що чужа біда нас не стосується.
Показовою стала історія Якуба Яхли з Чехії. Нещодавно в мережі оприлюднили два розслідувальні фільми про його злочини під час «волонтерської» діяльності в Африці. Діти, які постраждали від його дій, знайшли в собі сміливість розповісти правду на камеру. А що зробили дорослі? Лише одиниці стали на їхній захист. Тим часом Яхла продовжує навчання в університеті й невдовзі отримає диплом учителя. Постає просте, але тривожне запитання: чи готові ми допустити, щоб такі люди виховували наших дітей?
Наше мовчання — це згода. Коли ми не захищаємо слабких і не протистоїмо злу, ми залишаємо світ беззахисним. Якщо ця байдужість триватиме, у якому світі житимемо завтра ми й наші діти?
Ми часто чекаємо, що хтось інший вийде на захист справедливості. Але правда в тому, що світ зміниться лише тоді, коли заговорить більшість. І тоді добро нарешті стане гучнішим за зло.
