Раніше мені здавалось, що якщо я проведу хочаб 1 годину не ефективно - не дізнайнаюсь про деталі реалізації, не сидітиму за ручку з дизайнером, не розберуся у новій бізнес-логіці - то я буду поганим менеджером. Люди не зможуть на мене покластись і всях підведу. Проект завалиться. І так я перетворювала у теб саме “вузьке місце” до якого вже з ранку почала вишиковуватись черга з купою питань, які, як часто бувало, навіть не в моїй компетенції.
Зі сторони я могла здаватись (і собі самій), що я прям “топчик”, завжди зайнята, приходжу на допомогу і пхаю свій поїзд проектний вперед. Всі були задоволені. А робочий графік якось зріс з 8 до 12 годин, і якось у вихідні приходилось дороблювати задачі саме по проектній роботі (готувати звіти, будувати графіки, відслідковувати прогреси і планувати).
Я пам”ятаю, як прокидаючись вранці і відкриваючі чат у мене в особистих повідомленнях були голосві повідомлення на 5-10 хвилин від розробника який заплутався в яку гілку йому що мержить і як він від цього страждає і що я маю його виручити. Думаю тут я зрозуміла, що явно щось роблю не так :). Я сіла і почала аналізувати запити, наскільки часто я відповідаю на одні і ті ж питання, чим вони схожі. І проблема на поверхні - ми всі робимо щось, але кожен по-своєму. Нема процесу. І ми почали будувати процес.
Так з”явились перші документи, в яких було написано:
Як ми працюємо у нашій трекінговій системі. Яка ієрархія задач, як мають змінюватись статуси іхто за що відповідальний.
Правила комунікації. Що ми обговорюємо, де ми обговорюємо, як ми обговорюємо.
Правила роботи з гітом. Які б очевидні пункти не були - все занотовується і дається на ознайомлення.
Окремі інструкції для різних ролей: хто з якими типами задач як працює, які є правила до почати роботи над задачаєю і т.д.
Звичайно, це були базові документи, які доповнювались новими правилами, але виявилось, що вони зробили мій 12-годинний рбочий день - 4-х годинним. У мене з”явились сили вибудовувати комунікацію з замовниками краще і з”явилась можливість брати нові проекти. Команда стала “самодостатньою” більше не бігали до мене з кожного питання, щоб я була “передастом”. Так, я можливо менше розуміла якісь моменти, але це зовсім не заважало ефективно працювати. Кожен знав свої обов”язки, і навіть джуни, які зазвичай від юбки старшого не відходять, прекрасно адаптувались і росли, розвивались. І так, почавши працювати менше успішність і “акуратність” моїх проектів ставала все краще і краще. Я перестала ставити мітинги, які девелоперів відволікали від задач, щоб розрулити якусь ситуацію. Ми все стандартизували, всі статуси було прозоро відображено в трекінговій системі. Всі почали робити свій шматочок роботи, як злагоджений механізм. І це мені здалось вершиною майстерності.
Так я стала на проекті менеджером, який “нічого не робить”. На зекономлений час я могла зробити для команди щось приємне, домовитись, наприклад, за якісь benefits. Чи спланувати тімбілдінг. А взагалі, я зрозуміла, що своїм пханням носа у всі дирочки я більше заважала ніж домомагала свої команді. А для мене в управління проектом, все ж першочерговими є люди, з якими я у команді. Адже завдяки їх зусиллям ми пливем. Мені лише треба стукати у барабан з потрібним інтервалом.
Щож, дорогий читачу, ти мабуть скажешь, що це ванільні загальні правила, які і так мають бути у великій компанії. А я скажу, що кожен проджект менеджер будує свою команду, і має свій стиль ведення проектів. І чим чіткіше людині окреслюється межі її відповідальності і обов”язків тим краще вони виконуються. І хоч я і записала це все на сторіночку, але за цим стоїть велика робота. І я бажаю, щоб всі знайшли свій найкращий рецепт управління проектом, в якому будуть задоволені не тільки замовники, а і у команді буде взаємоповага і гармонія.
