Інформаційна війна до гарячої фази: як Росія формувала уявлення про конфлікт в Україні
З початку бойових дій на Донбасі у 2014 році українське суспільство зіткнулося не лише з військовою, а й з потужною інформаційною атакою. Росія активно використовувала медіа та цифрові платформи, щоб створити викривлену картину подій. Ця війна за уми тривала паралельно з гарячою фазою бойових дій і мала серйозний вплив як на внутрішню, так і на зовнішню аудиторію.
📺 Контроль над інформаційним простором
До 2014 року Росія вже мала вплив на український медіаландшафт — зокрема, через телеканали, які прямо чи опосередковано контролювались проросійськими силами. У медіа поширювались ключові наративи Кремля:
· Україна начебто перебуває в стані «громадянської війни».
· Збройні сили України звинувачувалися у вигаданих злочинах.
· Росія виступала в образі «миротворця» чи «захисника російськомовних».
Одним із найвідоміших прикладів стала історія про «розіп’ятого хлопчика» — повністю вигадана подія, активно тиражована російськими телеканалами.
💻 Соцмережі як поле битви
У той час соцмережі стали потужним інструментом як для поширення правди, так і для маніпуляцій. Українські журналісти, волонтери й активісти використовували Facebook, Twitter, YouTube для донесення реальних подій. Але водночас Росія масово запускала фейки через:
· ботоферми та фабрики тролів;
· створення фейкових акаунтів;
· розгін емоційно забарвленого контенту, який мав вірусний характер.
🤖 Чому платформи не реагували?
До 2016 року соцмережі майже не мали механізмів протидії дезінформації. Основні причини:
1. Алгоритми підсилювали фейки — бо ті викликали більше реакцій.
2. Платформи не вбачали загрози: війна була «десь там».
3. Використання свободи слова проти неї самої: пропаганда маскувалася під «альтернативну думку».
📉 Поворотний момент — 2016 рік
Ситуація почала змінюватися після розслідувань щодо втручання Росії у президентські вибори в США 2016 року. Також зросла увага до:
· кампаній впливу під час Brexit;
· підтримки сепаратизму в Каталонії.
Ці випадки показали, що дезінформаційні кампанії РФ — це не тільки проблема України.
🧰 Що змінилося в 2020-х?
Соцмережі почали впроваджувати інструменти протидії:
· автоматичне виявлення фейків через AI;
· маркування сумнівного контенту;
· зменшення видимості або тіньові блокування;
· співпраця з незалежними фактчекерами;
· блокування акаунтів, пов’язаних із російською пропагандою.
Хоча ці заходи значно покращили ситуацію, вони з’явилися із запізненням. Частина шкоди вже була завдана.
📍 Висновки
Інформаційна війна, розгорнута Росією, була не менш важливою, ніж бойові дії на фронті. Недооцінка цієї загрози з боку міжнародної спільноти дозволила Кремлю створити вигідний інформаційний фон на початку конфлікту.
Зараз соцмережі стали більш свідомими гравцями у глобальній інформаційній безпеці. Але це приклад того, як важливо реагувати на дезінформацію не постфактум, а превентивно.
Цитати з OSINT-досліджень
🔍 Bellingcat (2014–2015):
"Ми підтвердили місцезнаходження російських військових частин на українській території, використовуючи лише фото з соцмереж і супутникові знімки."
— Bellingcat investigation, 2014
Джерело:
Bellingcat: "Russia's Path(s) to War"
https://www.bellingcat.com/news/uk-and-europe/2015/09/21/bellingcat-investigation-russias-paths-to-war/
🛰️ InformNapalm (2014–2016):
"Ми задокументували понад 100 російських підрозділів, які брали участь у бойових діях на Донбасі. Майже всі докази – з відкритих джерел."
— InformNapalm volunteer project
Джерело:
InformNapalm: "Russian Armament in Donbas: InformNapalm's Evidence Presented at PACE"
https://informnapalm.org/en/russian-armament-donbas-informnapalm-s-evidence-presented-pace/
📽️ Forensic Architecture:
"Ми використовуємо просторовий аналіз і верифікацію відео, щоб документувати військові злочини, зокрема в Україні."
— forensic-architecture.org
Джерело:
Forensic Architecture: "The Battle of Ilovaisk"
https://forensic-architecture.org/investigation/the-battle-of-ilovaisk
